Марина Алдон — Три ковтки тиші

Три ковтки тиші

Тиші найперший ковток – дегустація мли

В мить, як на землю птахом опускається вечір…

Місто змовкає, диск місячний бачить коли,

Ніби бліде невиразне обличчя Предтечі…

Навіть автівки немовби то менше шумлять…

Потяг, і той… видає майже шепотом звуки…

Звершує вітер безслівно таємний обряд –

Гладить деревам шорсткі та потріскані руки…

Другий ковток благодатної тиші – це час

Для поетичних ідей і ліричної нотки…

Після мистецьких страждань наступає екстаз,

Вірші здаються в легенях повітрям солодким…

Знаки на аркуш тонесенький, згідно вимог,

Ручка наносить… між ними то кома, то крапка…

Просто душа із собою веде монолог…

Літера кожна – безмірного Всесвіту частка…

Третій же тиші ковток – це занурення в сон,

Вимкнення кнопки свідомості в центрі тяжіння,

Мрій трансплантація у атмосферний озон,

Аж до сигналу світанку, до вій тріпотіння…

Біла подушка із сутністю творить дива –

Небо підносить до ліжка, як книгу біблійну?

Та припиняється все, коли півень співа

Пісню свою і гучну, і дзвінку, й амбіційну…

21 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: chichuka «ERYTHROCYTES»