Натовп
Я втрачаю себе в коловерті життя
Та вливаюсь у море безбарвне.
Я стаю, наче всі, лиш ховаю чуття
Під сторінками серця намарно.
Я втрачаю себе, аби влитись в юрбу,
Не різнитись у натовпі дуже…
І замовкнути змушую серця сурму,
Чисті перли ховаю в калюжі.
Я втрачаю себе та зрікаюсь ідей,
Опускаю натомлено віти,
Млою вкутую бруньки зів’ялих очей…
Щоб могли вороги порадіти.
Всюди байдужість, фальш. Всюди кров і хрести.
Важко в натовпі бути другою.
Але ні! Я встою, щоб усім довести,
Що залишусь сама же собою.
Оставить комментарий