Марина Штефуца – Натовп

Натовп

Я втрачаю себе в коловерті життя

Та вливаюсь у море безбарвне.

Я стаю, наче всі, лиш ховаю чуття

Під сторінками серця намарно.

Я втрачаю себе, аби влитись в юрбу,

Не різнитись у натовпі дуже…

І замовкнути змушую серця сурму,

Чисті перли ховаю в калюжі.

Я втрачаю себе та зрікаюсь ідей,

Опускаю натомлено віти,

Млою вкутую бруньки зів’ялих очей…

Щоб могли вороги порадіти.

Всюди байдужість, фальш. Всюди кров і хрести.

Важко в натовпі бути другою.

Але ні! Я встою, щоб усім довести,

Що залишусь сама же собою.

 

 

Оставить комментарий