Марина Алдон — Обвуглено ніч на світанні…

leto-zakat-rassvet-les-pole

Обвуглено ніч на світанні

Обвуглено ніч на світанні останком свічки…

Ще темно, але… сяє свіжа сльоза в долоні…

Ридати у сні й пити каву – шкідливі звички…

Та сумно мені…

Ти для мене, як сонця промінь…

Між нами міста… чи  світи… все одно… здається…

А душу печуть… тільки  мрії, не поцілунки…

До тебе шляхи – магістралі на мапі серця…

Не видно очима… відчутно на рівні думки…

Будильник старий трохи кволо співає півнем…

Віщують вітри, що травневий день хмарним буде…

На тебе б мені ніжним-ніжним пролитись ливнем,

Вдихнути любов… хоч на хвильку… на повні груди…

Обвуглено ніч на світанні… На небі скраю

Зникають зірки у безмежжі… десь між озону…

Спасибі тобі, що ти є! Що тебе я знаю!

А інше усе другорядне в житті земному…

 

28 квітня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016