Марина Алдон — Мовчання…

6048772_xlarge

Мовчання

Сказати найточніше про кохання
Без пафосу і фальші водноча́с,
Звичайно, може тільки лиш мовчання,
Бо всі слова вже сказані до нас…
Бо всі слова для когось – звуки просто,
Що крають простір пружний і тремкий…
Любов болить у грудях дуже гостро,
Породжуючи в серці крик німий…

Сказати найточніше про буяння
Стихій у жилах, пристрасті вогнів,
Напевно, може тільки лиш ридання,
Бо вірші всі – чиїсь уже пісні…
Бо вірші завше пишуться для когось,
А кожен обра́з – автора душа
Та внутрішньої суті дивний голос,
Між дійсністю і мрією межа…

Сказати найточніше про кохання,
Що потайки вривається до снів,
У тиші може тільки лиш зітхання,
Бо подих, як вібрація світів…
Бо подих – лиш повітря без любові,
Що спурхує із вуст у небуття…
Є невербальні засоби у мові,
Щоб настрій передати і чуття…

 

6 вересня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: © dex66 «Unus dies gradus est vitae»

Марина Алдон — Дощі…

BeautifulNightInRome
Дощі…

У осені дощами повні очі,
Холодні сльози ллються із небес…
А я ридаю віршами щоночі,
Щоб виплакати біль, тривогу, стрес…
Вичавлює із хмар… під небесами…
Вологу вітер… ґрунту на живіт…
А я вмиваю аркуші словами,
Які з душі вихлюпуються в світ…
Природа п’є… гірчать води ковточки…
Жовтнева сирість треться об вікно…
А я шикую літери в рядочки,
Невільно тчу ліричне полотно…

 

6 вересня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015