На відстані…
На відстані простягнутих долонь
До тебе доторкнутись неможливо…
Між нами гори, ріки, мряка, злива
І ве́рсти, милі… відчаю, безсонь…
Вростає ніч у чорний небосхил,
А пристрасть у тремтливу щиру мрію…
Зіжмакати би простір, та не вмію,
Я зараз, наче ластівка без крил…
На відстані заплющених очей
Невільно оживає тихий спогад,
Здається, що ти близько, зовсім поряд,
Припасти б у обіймах до грудей…
Тебе шукаю серцем у світах,
Гортаю ревно виміри диханням,
Судинами струмує хвилювання,
Сльозина застигає на губах…
На відстані простих і теплих слів
Рахую міжрядкові інтервали,
Пишу листи, настроюю сигнали,
За смайлами ховаю шал чуттів…
Стандартний монітор, немов межа
Між дійсністю та щастям ілюзійним…
Хоча й живу коханням безнадійним,
Для мене ти – споріднена душа…
14 серпня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: HFMF «Meedl01»
Оставить комментарий