Моє коріння в горах…
Моє коріння в горах, у лісах,
Під шаром пилу, ґрунту і вологи,
Розмотую тонкі земні дороги,
А серце рветься в небо наче птах..
І тягнеться поволі до Творця
З єства через молитву пуповина…
Немов каплиця, скеля старовинна,
Мистецтво часу скрізь на камінцях…
З природою поєднує пісні
Цупкий вегетативний орган роду…
Отримую найвищу насолоду,
Розчісуючи хвою на сосні…
Збираю вірші стиглі у букет,
Щоб рясно розквітали у безсмерті,
Слова ж найкращі, щирі та відверті
Повинні стати ядрами планет…
Думок кореневище до Карпат
Прив’язує тоненьке павутиння…
Струмочка надихає тупотіння,
І свіжий верховинський аромат…
Як добре поміж диких полонин
Гойдати власні мрії на веселці,
Поезію творити прямо в серці
І знати, що читає Бог один…
10 серпня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
