Я більш не вірю
Я більш не вірю вітру і тобі:
Він тихо гладив, та обвітрив шкіру,
Ти ж цілував кофтину з кашеміру
Й пускав пилюку в очі голубі…
А далі відтинав брехнею крила,
Терпіла, бо кохала, бо тужила…
Не жду уже ні вітер, ні тебе:
Ламав він віти-руки осокорів,
Стріляв заради втіхи ти у зорі,
Аби світила падали небес…
Коли просила помочі благально,
Мовчанням розпинав мене безжально…
Я більш не вірю вітру і тобі!
Ви схожі… Ви обоє… із завзяттям
Роздмухували пристрасті багаття,
Моя душа… щоб стліла у вогні…
Пізнавши біль, померши від любові,
Нарешті воскресаю знов у слові…
27 липня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
Фото: PiDf «***»
Оставить комментарий