Марина Алдон — Ліричний псалом

 ліс ніч

Ліричний псалом

3D, у техніці зіставлення

Настромлено на гори небосхил, бринить співучий голос літа,

Хмарини розчиняються в лісах, як ноти у музичних творах…

Вітри щось пишуть кінчиками крил на чистих аркушах повітря…

На кришталевих ніжних потічках – чорнило, чи вечірній морок…

 

Тупоче тихо ніжкою грибок від дії місячного диску,

Галявини малесенький ґазда – пень фантазує про забави…

Невільно застрибає глід у мох, мов у смарагдову колиску,

Упавши з гілки, наче із гнізда… листок лягає спати… в тра́ви…

 

Чаклує едельвейс десь на росі, обряд проводячи містичний,

А скелі хоч пильнують, та мовчать, нечутно дишуть каменюки…

Щаслива в неземній оцій красі, складаю я псалом ліричний,

П’ю спокій, життєдайну благодать… до свічки простягаю руки…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

Настромлено на гори небосхил,

Хмарини розчиняються в лісах…

Вітри щось пишуть кінчиками крил

На кришталевих ніжних потічках…

 

Тупоче тихо ніжкою грибок –

Галявини малесенький ґазда…

Невільно застрибає глід у мох,

Упавши з гілки, наче із гнізда…

 

Чаклує едельвейс десь на росі,

А скелі хоч пильнують, та мовчать…

Щаслива в неземній оцій красі,

П’ю спокій, життєдайну благодать…

 

2.

Бринить співучий голос літа,

Як ноти у музичних творах…

На чистих аркушах повітря

Чорнило, чи вечірній морок?

 

Від дії місячного диску

Пень фантазує про забави…

Мов у смарагдову колиску,

Листок лягає спати… в тра́ви…

 

Обряд проводячи містичний,

Нечутно дишуть каменюки…

Складаю я псалом ліричний…

До свічки простягаю руки…

 

27 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Сергей В.Жуков «***»

 

Марина Алдон — Я більш не вірю

5590115_xlarge

Я більш не вірю

 

Я більш не вірю вітру і тобі:

Він тихо гладив, та обвітрив шкіру,

Ти ж цілував кофтину з кашеміру

Й пускав пилюку в очі голубі…

А далі відтинав брехнею крила,

Терпіла, бо кохала, бо тужила…

 

Не жду уже ні вітер, ні тебе:

Ламав він віти-руки осокорів,

Стріляв заради втіхи ти у зорі,

Аби світила падали небес…

Коли  просила помочі благально,

Мовчанням розпинав мене безжально…

 

Я більш не вірю вітру і тобі!

Ви схожі… Ви обоє… із завзяттям

Роздмухували пристрасті багаття,

Моя душа… щоб стліла у вогні…

Пізнавши біль, померши від любові,

Нарешті воскресаю знов у слові…

 

27 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: PiDf «***»