Служу всім серцем Україні,
Як кожен справжній патріот…
Люблю безмірно свій народ,
Пісні сакральні солов’їні…
Служу Вітчизні, Батьківщині
І героїчним землякам,
Всміхаюсь лагідно зіркам…
Таких немає на чужині!
Служу державі суверенній
Та слову правди, доброти,
Що видозмінює світи,
Дарує блага повсякденні…
Служу я краю дорогому,
Несхитній нації своїй,
Землі прабатьківській святій,
Творцеві-Богу… й більш нікому!
1 лютого 2014
Старенькі хатні двері… А за ними
Чотири стіни, стеля… цілий світ…
І на пилюці предків родовід…
Його охороняють херувими…
Обшите павутиною відерце
Давно не відчуває рук тепла
Та свіжості води із джерела,
Немов отут не б’ється часу серце…
Старенькі хатні двері дерев’яні –
Між вимірами… начебто… межа…
Вдихає запах пам’яті душа
В задумано-замріяному стані…
Дешева фарба лупиться… місцями,
Одвірок перев’язано плющем,
Замок іржавий тужить за ключем,
А сходи розмовляють із вітрами…
Старенькі хатні двері із ялини
Оздоблює узорами смола…
Просочуються сонце вглиб житла
Крізь отвори малесенькі – щілини…
1 лютого 2014
Фото:katezevs «Дом, в котором живут призраки»,
© 2024 Марина Алдон. Моя гавань · RSS записей · RSS комментариев