Марина Алдон – Двадцять восьме лютого. Сновида

23 января, 2013 3:42 пп

Двадцять восьме лютого. Сновида

3D, у техніці розчинення

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів, де стерто зовсім кілометрів позначки,
Неквапно та беззвучно прокрадаєшся за межі потойбічності…
Для тебе місяць повний наче вигорів, знайти його стараєшся навпомацки…
У млі блукати зручно… і вдихати сон, як тимчасовість вічності…

Безкрилий, непідвласний гравітації… гортаєш простір порухами плавними…
Маршрути на долоні до народження накреслені освоюєш?
Знаходишся у стані медитації, керуєшся процесами уявними?
Чи ночі у полоні серцем… рівновагу всесвіту відновлюєш?

Курсуєш колізеєм чи коридою, канатохідцю світу паралельного?
Цілує вітер вії, додає ентузіазму, сили, певності…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою і віртуозом ризику смертельного,
А ти читаєш мрії, віщі марення, думки пророків древності…

У тексті розчинено вірш:

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів
Неквапно та беззвучно…
Для тебе місяць повний наче вигорів,
У млі блукати зручно…

Безкрилий, непідвласний гравітації…
Маршрути на долоні?
Знаходишся у стані медитації,
Чи ночі у полоні?

Курсуєш колізеєм чи коридою?
Цілує вітер вії…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою,
А ти читаєш мрії…

 

23 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

*Малюнок авторський «Сомнамбула», акварель.

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої малюнки, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме лютого. Сновида нет

Марина Алдон – Двадцять сьоме лютого. Зимовий дощ

22 января, 2013 3:39 пп

Двадцять сьоме лютого. Зимовий дощ

3D, у техніці розчинення

Перевернутий сонет+ЯС

Зимова злива руки тре холодні,
Краплини на бруківці – рештки стресів…
Опуклі сірі хмари в хороводі…

Маківка сива лісо-ірокезів…
Потрібна хустка жінці-праприроді,
Волога – шкірі дуба та берези…

Узор на парасолі та крижині
Чомусь плямистий… Пахне світ весною…
Сніг топиться поволі на стежині…
Схил неба чистий (десь там за горою)…

Майстерно грає вітер на сопілці,
Бо кличе, певно, з вирію зозулю…
Тумани походжають, як тубільці…
Сльота вростає у земну півкулю…

У тексті розчинено ЯС:

Зимова злива…
Краплини на бруківці
Опуклі сірі…

Маківка сива…
Потрібна хустка жінці,
Волога – шкірі…

Узор на парасолі
Чомусь плямистий…
Сніг топиться поволі,
Схил неба чистий…

 

 

22 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, дощ, зима, пейзажна лірика, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять сьоме лютого. Зимовий дощ нет

Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні…

21 января, 2013 9:17 пп

Двадцять шосте лютого. На пероні…

3D, у техніці розчинення

Знаю, зорі – це краплі сліз… Чом же в місяця білі губи?
Чорна ніч, мов гірський тунель, вже не вірить у сонник Фрейда…
Просто потяг тебе відвіз аж занадто далеко, любий…
За сімнадцять морів-земель і за три континенти неба…

Одиноко… ковтаю… сум… Рахувати… чи ні… хвилини?
Чи побачу іще тебе?  За сітківкою ока мрії…
Через серце проходить струм та пронизує всі судини…
Щось мороз на душі шкребе… Завиток у зими сивіє…

Розпанахані тіні скрізь… та тривожні вітри без втоми
Ліхтарі обіймають знов, підпирають старі тополі…
Просто потяг тебе відвіз, залишивши лиш тільки спомин…
Розпинає мій світ любов… Не повернешся ти ніколи…

У тексті розчинено вірш:

Знаю, зорі – це краплі сліз…
Чорна ніч, мов гірський тунель…
Просто потяг тебе відвіз
За сімнадцять морів-земель…

Одиноко… ковтаю… сум…
Чи побачу іще тебе?
Через серце проходить струм…
Щось мороз на душі шкребе…

Розпанахані тіні скрізь
Ліхтарі обіймають знов…
Просто потяг тебе відвіз…
Розпинає мій світ любов…

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, пори року, самотність у натовпі и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні… нет

Марина Алдон – Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє…

21 января, 2013 9:14 пп

Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє…

3D, у техніці розчинення

Рідне місто моє, оповите гірськими легендами…
У долоні віків між нарцисами, ти – як столиця душі…
Річка пісню снує, і струмує мелодія венами…
Кожен дім зі знайомими рисами… навіть вітрин вітражі…

Рідне місто моє зі стежками, що пахнуть свободою…
Славне гідністю, доблестю, мужністю… наперекір ворогам…
Серце стукає, б’є, у гармонії із праприродою,
В храмі, поруч із Божою мудрістю, свічі подібні зіркам…

Рідне місто моє із високою древньою вежею…
Від тривоги, журби, суму сховище… біля альтанки дібров…
Тут калина стає і городу, і лану одежею,
Оберегом родинного вогнища є доброта і любов…

Рідне місто моє… жаль, на мапі ще менше за крапочку…
Ти – скарбниця свята самобутності, навіть духовності суть…
Вранці сонце встає і для праці запалює лампочку,
Бачить велич твоєї могутності та незрівнянну красу…

У тексті розчинено вірш:

Рідне місто моє
У долоні віків між нарцисами…
Річка пісню снує,
Кожен дім зі знайомими рисами…

Рідне місто моє,
Славне гідністю, доблестю, мужністю…
Серце стукає, б’є
В храмі, поруч із Божою мудрістю…

Рідне місто моє…
Від тривоги, журби, суму сховище…
Тут калина стає
Оберегом родинного вогнища…

Рідне місто моє!
Ти – скарбниця свята самобутності…
Вранці сонце встає,
Бачить велич твоєї могутності…

 

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, Карпати, місто, Україна, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє… нет

Марина Алдон – Двадцять четверте лютого. Без тебе темно…

21 января, 2013 9:11 пп

Двадцять четверте лютого. Без тебе темно…

3D, у техніці розчинення

Без тебе важко… Часом сльози пахнуть ліками…
Півмісяць у рубцях… Невже від віт соснових?
Мла, як монашка, походжає попід вікнами…
Сім зморшок на руках доріг іще зимових…

Без тебе гірко… Запиваю вірші кавою…
Дратує вітру свист… доволі дивнуватий…
Згорає зірка за хмариною іржавою…
Як паперовий лист Творцеві передати?

Без тебе темно… і не гріє свічка пам’яті…
А гори в пелені, у сніговій вуалі…
Я жду даремно (мрії всі… в душі… на паперті),
Та ти не прийдеш… ні… потрібно жити далі…

У тексті розчинено вірш:

Без тебе важко…
Півмісяць у рубцях…
Мла, як монашка,
Сім зморшок на руках…

Без тебе гірко…
Дратує вітру свист…
Згорає зірка,
Як паперовий лист?

Без тебе темно…
А гори в пелені…
Я жду даремно,
Та ти не прийдеш… ні…

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять четверте лютого. Без тебе темно… нет

Марина Алдон – Двадцять третє лютого. День захисника Вітчизни

19 января, 2013 6:56 пп

Двадцять третє лютого. День захисника Вітчизни

3D, у техніці розчинення

Відважний воїн, отаман добра, прекрасний лицар та солдат,
Що вправно змайстрував рушницю і придумав колесо…
Дав, як Адам, Творцеві пів ребра, душі уламок, серця шмат,
Щоб виліпив для нього помічницю з мелодійним голосом…

Філософ, вчитель, захисник, митець, романтик, лірик, ще й скрипаль,
Який веде за руку ніжно жінку бурями, світаннями…
Плече міцніше кам’яних фортець, у м’язах – воля, сила, сталь…
Держави пише він щодня сторінку власними надбаннями…

Надійний друг, товариш, побратим, син, батько, внук, брат, чоловік,
В біді не кине, не образить слабших, не боїться відстані,
Зведе і Херсонес, і третій Рим, і змінить русла рік…
Не правда, що мужчин немає справжніх. Вони поруч! Істинні!

У тексті розчинено вірш:

Відважний воїн, отаман добра,
Що вправно змайстрував рушницю
Дав, як Адам, Творцеві пів ребра,
Щоб виліпив для нього помічницю

Філософ, вчитель, захисник, митець,
Який веде за руку ніжно жінку,
Плече міцніше кам’яних фортець,
Держави пише він щодня сторінку.

Надійний друг, товариш, побратим,
В біді не кине, не образить слабших,
Зведе і Херсонес, і третій Рим…
Не правда, що мужчин немає справжніх.

 

 

19 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, мої вірші, привітання, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять третє лютого. День захисника Вітчизни нет

Марина Алдон – Двадцять друге лютого. Годинник

19 января, 2013 6:42 пп

Двадцять друге лютого. Годинник

3D, у техніці розчинення

Мальована тарілка на стіні, мов матриця магічності,
Оздоблена узорами чомусь у формі римських цифр і символів…
Біжить по колу стрілка із безмежжя прямо аж до вічності…
Невільно ритм відстукує, як пульс а, може, грає пісню вихорів…

Розкішний стиль бароко в симетричному дизайні пристрою
Законно втаємничує фасад будівлі, інтер’єр приміщення…
Як те вселенське око, за габою окуля́ра чистою,
Великий старовинний циферблат вдивляється у часу зміщення…

Що думає годинник? Лічить, певно, виміри у просторі…
А маятник який гойдає маг? Хто крутить колесо лічильника?
Який світ зсередини таймера? У ньому сни апостолів?
Чи вистрибне з віконця вранці птах-дивак із голосом будильника?

У тексті розчинено вірш:

Мальована тарілка
Оздоблена узорами чомусь…
Біжить по колу стрілка,
Невільно ритм відстукує, як пульс…

Розкішний стиль бароко
Законно втаємничує фасад…
Як те вселенське око,
Великий старовинний циферблат…

Що думає годинник?
А маятник який гойдає маг?
Який світ зсередини?
Чи вистрибне з віконця вранці птах?

 

19 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять друге лютого. Годинник нет

Марина Алдон – Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники»

18 января, 2013 11:02 дп

Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники»

3D, у техніці розчинення

Твоє божевілля в полотнах… а праця завжди напружена…
Таких геніально-прекрасних шедеврів раніш не писав ні один відлюдник…
Із вічності дивиться сонях, зіниця його примружена,
Краями пелюсточок власних тонесенькі пензлики гладять старий етюдник…

Твоє божевілля у квітах… у кожній арт-композиції…
Букети янтарні з зірками у приймочках ніжних та з місяцем в повній фазі…
А мрії на вищих орбітах, шукають святі традиції…
Підживлюєш, певно, сльозами свої натюрморти із символом Ра* у вазі…

Твоє божевілля в мистецтві… в контрастах життя, у враженнях…
Картини ж – це музика, вірші… в період наснаги з рук Божих ковток єлею…
Світи незбагненні в шляхетстві, ти ж віриш усім зображенням…
Нехай їх розгадують інші, відшукують грані між творчістю та душею…

У тексті розчинено вірш:

Твоє божевілля в полотнах,
Таких геніально-прекрасних…
Із вічності дивиться сонях
Краями пелюсточок власних…

Твоє божевілля у квітах…
Букети янтарні з зірками…
А мрії на вищих орбітах
Підживлюєш, певно, сльозами…

Твоє божевілля в мистецтві…
Картини ж – це музика, вірші…
Світи незбагненні в шляхетстві…
Нехай їх розгадують інші…

*Ра – бог сонця у древніх єгиптян.

 

18 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Далі тут.

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Різне, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники» нет

Марина Алдон – Двадцяте лютого. Стриптиз – танець кохання

17 января, 2013 9:32 пп

Двадцяте лютого. Стриптиз – танець кохання

3D, у техніці розчинення

НадвОрі тремтять дощі в доріг на шорстких зап’ястях…
І рвуться у рІчки вени… відлига іде легально…
А, хочеш, тобі вночі п’янке подарую щастя,
Станцюю стриптиз шалений спокусливо, сексуально…

Здригається ніби світ, крайнебо неначе ближче,
Втікає зима лякливо, без опору та без бунту…
Бажаєш? Цілуй живіт… пупок, навіть трохи нижче…
Всміхнися у млі звабливо… Твій корінь чекає ґрунту…

Кохання – чуття земне, хоч тільки наполовину…
Потрібна снага для тіла, для мрій же – злиття духовне…
Жадаєш? Бери мене! Пий стогони, крик, сльозину…
Безумно, щоб кров кипіла, щоб гріло гніздо любовне…

Зі мною пізнай екстаз глибокий, міжгалактичний,
Та так, щоб проснулись клени (у лютому їм вже можна)…
А, хочеш, тобі хоч раз зроблЮ масаж еротичний…
Станцюю стриптиз шалений, оголена, віртуозно…

У тексті розчинено вірш:

НадвОрі тремтять дощі
І рвуться у річки вени…
А, хочеш, тобі вночі
Станцюю стриптиз шалений…

Здригається ніби світ,
Втікає зима лякливо…
Бажаєш? Цілуй живіт…
Всміхнися у млі звабливо…

Кохання – чуття земне,
Потрібна снага для тіла…
Жадаєш? Бери мене!
Безумно, щоб кров кипіла…

Зі мною пізнай екстаз,
Та так, щоб проснулись клени…
А, хочеш, тобі хоч раз
Станцюю стриптиз шалений…

 

17 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, секс и щоденник. 1 комментарий к записи Марина Алдон – Двадцяте лютого. Стриптиз – танець кохання

Марина Алдон – Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття

16 января, 2013 8:52 пп

Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття

3D, у техніці розчинення

Чуття, яке керує зором внутрішнім, думками особистості,
Мов датчик, виявляє сяйво істини… там десь… за невагомістю…
Грань світу у душі ядром є сутнісним та прикладом відкритості,
Нагадує чомусь любов на відстані, напевно, нешаблонністю…

Підґрунтя інтуїції в походженні надрозуму космічного,
Що миті вираховує прозріннями… та має вигляд амфори…
Отриманий талант ще при народженні від Бога, звісно, вічного
Життя завуальовує видіннями… події, як метафори…

Чуття, яким тече потік свідомості, сил додає і певності,
Спирається на принципи причинності, систему самозцілення…
В долоні ключ із брами невідомості, де сплять пророки древності,
Невільно відмикає інші цінності в нових…  в астральних втіленнях…

В тексті розчинено вірш:

Чуття, яке керує зором внутрішнім,
Мов датчик, виявляє сяйво істини…
Грань світу у душі ядром є сутнісним,
Нагадує чомусь любов на відстані…

Підґрунтя інтуїції в походженні,
Що миті вираховує прозріннями…
Отриманий талант ще при народженні
Життя завуальовує видіннями…

Чуття, яким тече потік свідомості,
Спирається на принципи причинності…
В долоні ключ із брами невідомості,
Невільно відмикає інші цінності…

 

16 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття нет

« Следующие  
  Предыдущие »