Марина Алдон – 29 квітня. Знов серце випромінює тепло…

9 марта, 2013 9:07 пп

Двадцять дев’яте квітня. Знов серце випромінює тепло…

3D, у техніці розчинення

Знов серце випромінює тепло, природну ніжність…
Я згадую про тебе на пероні… ми ж не разом…
Шляхи життєві – лінії долоні… прямо в вічність…
На семафорі окулярне скло розбите часом…

Знов серце випромінює журбу, сум галактичний…
Кохання – це невиліковний вірус, дуже древній,
Судинами прохолодить дивний імпульс електричний…
Весна впирає віти у юрбу… в хустки́ зелені…

Знов серце випромінює пісні, а не бажання,
Що вже не поміщаються у грудях, рвуться в простір…
Я відданість найбільш ціную в людях та мовчання,
Тебе не зраджу навіть уві сні, не зможу просто…

Знов серце випромінює тепло надтаємниче…
Вокзал шумить. Спинитись вітру ніде… в буйнім вирі…
У потяги вдивляюсь – не приїдеш… не покличеш…
Стою одна… мов зламане стебло… між пасажирів…

У тексті розчинено вірш:

Знов серце випромінює тепло…
Я згадую про тебе на пероні…
Шляхи життєві – лінії долоні…
На семафорі окулярне скло…

Знов серце випромінює журбу…
Кохання – це невиліковний вірус…
Судинами прохолодить дивний імпульс…
Весна впирає віти у юрбу…

Знов серце випромінює пісні,
Що вже не поміщаються у грудях…
Я відданість найбільш ціную в людях,
Тебе не зраджу навіть уві сні…

Знов серце випромінює тепло…
Вокзал шумить. Спинитись вітру ніде…
У потяги вдивляюсь – не приїдеш…
Стою одна… мов зламане стебло…

 

9 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 квітня. Знов серце випромінює тепло… нет

Марина Алдон – 28 квітня. сьогодні є і юди, і пилати…

5 марта, 2013 10:24 пп


Двадцять восьме квітня. сьогодні є і юди, і пилати…

3D, у техніці розчинення

сьогодні є і юди, і пилати, і нерони,
які вбивають слово, розпинають навіть хмари…
в народу прагнуть мову відібрати та канони…
в неволі ж пісня –  птах без небокраю… ще й без пари…

сьогодні є і каїни, й адами, й саломеї,
що не бояться Бога, Його влади, храм руйнують…
свій рід поганять власними вустами фарисеї,
легально, інквізицією правди… люд мордують…

сьогодні є й мойсеї, і самсони, і давиди,
готові прославляти Батьківщину без упину…
писемність предків бережуть, кордони, краєвиди,
бо люблять землю-матінку… єдину Україну…

У тексті розчинено вірш:

сьогодні є і юди, і пилати,
які вбивають слово, розпинають…
в народу прагнуть мову відібрати,
в неволі ж пісня –  птах без небокраю…

сьогодні є і каїни, й адами,
що не бояться Бога, Його влади,
свій рід поганять власними вустами…
легально, інквізицією правди…

сьогодні є й мойсеї, і самсони,
готові прославляти Батьківщину…
писемність предків бережуть, кордони,
бо люблять землю-матінку… єдину…

5 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 квітня. сьогодні є і юди, і пилати… нет

Марина Алдон – 27 квітня. Митець

4 марта, 2013 8:36 пп

Двадцять сьоме квітня. Митець

Л.І.Гайду

3D, у техніці розчинення

Митець на полотні карбує мрії, сентименти,
Відображає власне світобачення крізь колір…
Всі пензлю підкоряються стихії, континенти…
Й безмовне набуває раптом значення, як говір…

Митець на полотні карбує долю феєрично,
В динаміці характер символічності, епоха…
Роботи – це взірець самоконтролю, бо фактично
В долонях живописця ключ до вічності, до Бога.

Митець на полотні карбує коди галактичні,
Натхнення, ніби форма медитації логічна…
Життям веде невтомний дух свободи, естетичність.
Пульсує світ у кожній ілюстрації ритмічно…

У тексті розчинено вірш:

Митець на полотні карбує мрії,
Відображає власне світобачення…
Всі пензлю підкоряються стихії…
Й безмовне набуває раптом значення…

Митець на полотні карбує долю,
В динаміці характер символічності…
Роботи – це взірець самоконтролю,
В долонях живописця ключ до вічності.

Митець на полотні карбує коди…
Натхнення, ніби форма медитації…
Життям веде невтомний дух свободи…
Пульсує світ у кожній ілюстрації…

 

4 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду «Карпатська рапсодія»

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, Карпати, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 квітня. Митець нет

Марина Алдон – 26 квітня. Чорнобиль

2 марта, 2013 11:37 пп

Двадцять шосте квітня. Чорнобиль

3D, у техніці розчинення

Сонце терпне. Катастрофа… файєр-дійство…
Чом стає Чорнобиль катом нелегально?
Україна, як Голгофа, для суспільства…
Розпинає квітень атом персонально…

Радіація незрима, небезпечна
Проникає у свідомість дуже щільно…
Що там завтра? За дверима… безконечна
Безнадія, невідомість божевільна…

Над природою насилля, зґвалтування…
Хто людина? Гладіатор недолугий?
В поєдинку із довкіллям – виживання…
Має статус «ліквідатор» кожен другий…

Опромінення, хвороби, істерії…
Навіть вітер у судомах… як на страті…
Вас вбиває, хлібороби, гречкосії,
Вірус ядерний удома… прямо в хаті…

У тексті розчинено вірш:

Сонце терпне… Катастрофа…
Чом стає Чорнобиль катом?
Україна, як Голгофа,
Розпинає квітень атом…

Радіація незрима
Проникає у свідомість…
Що там завтра? За дверима
Безнадія, невідомість…

Над природою насилля
Хто людина? Гладіатор
В поєдинку із довкіллям?
Має статус «ліквідатор»…

Опромінення, хвороби,
Навіть вітер у судомах…
Вас вбиває, хлібороби,
Вірус ядерний удома…

 

3 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, життя і смерть, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 квітня. Чорнобиль нет

Марина Алдон – 25 квітня. Самотність

2 марта, 2013 11:34 пп

Двадцять п’яте квітня. Самотність

3D, у техніці розчинення

Крапелька суму стікає щокою у лоно планети…
Змочує одяг мій старовинний, сутану зі скрині…
Силою струму і, звісно, любов’ю малюю портрети…
Змірюю потяг, дуже інтимний… я мріями нині…

Вірю у тебе, неначе у Бога в режимі нормальнім…
Надто ми рідні й надто далекі… споріднені душі…
Хочеться неба… та вабить дорога… крізь зорі… зі спальні…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки… Де ж місяць? У мушлі…

Час утікає… в вічність з вітрами… і не упіймати!
Жаль, незворотньо, жаль… достроково… утрачено щастя…
Дуже страждаю без тебе ночами… віконечко – грати…
Серцю самотньо цілодобово… Заснути чи вдасться?

У тексті розчинено два вірші:
1.
Крапелька суму стікає щокою
Змочує одяг мій старовинний
Силою струму і, звісно, любов’ю
Змірюю потяг, дуже інтимний…

Вірю у тебе, неначе у Бога
Надто ми рідні й надто далекі…
Хочеться неба… та вабить дорога…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки…

Час утікає… в вічність з вітрами
Жаль, незворотньо, жаль… достроково…
Дуже страждаю без тебе ночами
Серцю самотньо цілодобово…

2.
Крапелька суму
Змочує одяг…
Силою струму
Змірюю потяг…

Вірю у тебе,
Надто ми рідні…
Хочеться неба…
Крила потрібні…

Час утікає…
Жаль, незворотньо…
Дуже страждаю…
Серцю самотньо…

3 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 квітня. Самотність нет

Марина Алдон – 24 квітня. Роздуми над картиною І.С. Їжакевича «Мені тринадцятий минало…»

2 марта, 2013 7:34 пп

Двадцять четверте квітня. Роздуми над картиною І.С. Їжакевича «Мені тринадцятий минало…»

3D, у техніці розчинення

Сорочка чиста, та подерта… біль і сором…
Бриль величезний, солом’яний у хлопчиська…
Папір є зошитом, мольбертом та альбомом,
Співає соло день весняний для вітриська…

Пасе овець на полонині – стадо пана…
Із ним бесідує вербиця через віття…
Чарують неба очі сині, як в Йоана…
Голодний… в торбі – хліб, водиця та повітря…

А вдалині сільські хатини, храм старенький…
І мрії, сонцем оповиті – сім колекцій…
Немає долі в сиротини… ані неньки…
Є тільки руки працьовиті, хист – у серці…

У тексті розчинено вірш:

Сорочка чиста, та подерта,
Бриль величезний, солом’яний…
Папір є зошитом, мольбертом,
Співає соло день весняний…

Пасе овець на полонині…
Із ним бесідує вербиця…
Чарують неба очі сині…
Голодний… в торбі – хліб, водиця…

А вдалині сільські хатини…
І мрії, сонцем оповиті…
Немає долі в сиротини…
Є тільки руки працьовиті…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 квітня. Роздуми над картиною І.С. Їжакевича «Мені тринадцятий минало…» нет

Марина Алдон – 23 квітня. Конвалія

2 марта, 2013 1:09 пп

Двадцять третє квітня. Конвалія

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Намисто біле… поля врода чиста…
В густій траві зеленій сонце в’язне…
А поруч жінка гладить серцем листя,
Граційне тіло квіточки прекрасне…

Вміщається у жмені запах щастя…
На вигляд – зірка… кожна із конвалій…
Невже небесна хмара – це причастя
З води та глини, світ – Творця скрижалі?

Корона чи тіара з діамантів –
Бутон рослини? Квітню не важливо…
Вітри, неначе юрби екскурсантів,
Приходять подивитися на диво…
Є ж сотні тисяч у весни талантів –
Оздоблює природи храм дбайливо…

У сонеті розчинено ЯС:

Намисто біле
В густій траві зеленій…
А поруч жінка….

Граційне тіло
Вміщається у жмені…
На вигляд – зірка…

Невже небесна хмара
З води та глини?
Корона чи тіара –
Бутон рослини…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, мої вірші, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 квітня. Конвалія нет

Марина Алдон – 22 квітня. Клен

2 марта, 2013 1:07 пп

Двадцять друге квітня. Клен

3D, у техніці розчинення

На гілці птаха…. Має дім, прописку… поза гаєм…
Клен тихо мріє… хмара поряд у блакитній голубіні…
Та він стоїть… від сонячного диску шал черпає…
Не може відірвати погляд від небесної твердіні…

Колись же клявся матінці-землиці, що не зрадить,
Що не покине шару ґрунту до самісінької смерті,
Що коренем вросте у таємниці, в плоть левади…
І не здійме ніколи бунту, віджене вітри уперті…

Та тільки стовбур виструнчився гордо над травою,
На пальчиках з’явилось листя і згрубіла шкіра трохи,
Побігти захотілося проворно за водою,
Вдягти ромашкове намисто та із лопухів панчохи…

Але скріпив вегетативний орган ще насінням
Із літосферою Бог тісно, згідно плану, згідно схеми…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога та каміння…
Ланцюг тримає знизу, звісно, кореневої системи…

У тексті розчинено вірш:

На гілці птаха…. Має дім, прописку…
Клен тихо мріє… хмара поряд…
Та він стоїть… від сонячного диску
Не може відірвати погляд…

Колись же клявся матінці-землиці,
Що не покине шару ґрунту,
Що коренем вросте у таємниці,
І не здійме ніколи бунту…

Та тільки стовбур виструнчився гордо,
На пальчиках з’явилось листя,
Побігти захотілося проворно,
Вдягти ромашкове намисто…

Але скріпив вегетативний орган
Із літосферою Бог тісно…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога…
Ланцюг тримає знизу, звісно…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, мої вірші, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 квітня. Клен нет

Марина Алдон – 21 квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога

2 марта, 2013 1:05 пп

Двадцять перше квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога

3D, у техніці розчинення

Над містом розпрямля крило серпанок постімпресії…
Мла у в митців теж інколи у моді, наче ремені…
І небо, й зорі й місячний уламок у прогресії
В єдинім екстатичнім хороводі… переплетені…

Піймати мить готується художник у гармонії,
Але зловить йому вдається вічність через лінії…
Складає світ із кольорів тривожних, меланхолії,
В руці не пензлі – промені космічні галактичнії…

Непізнані закони у природи в сенсі мовлення,
Дивує вітер темряву концертом… дме знервовано…
А «Ніч» Ван Гога викликає подив та захоплення,
Бо вістря мрій оголює відверто, неприховано…

У тексті розчинено вірш:

Над містом розпрямля крило серпанок…
Мла у в митців теж інколи у моді…
І небо, й зорі й місячний уламок
В єдинім екстатичнім хороводі…

Піймати мить готується художник,
Але зловить йому вдається вічність…
Складає світ із кольорів тривожних,
В руці не пензлі – промені космічні…

Непізнані закони у природи,
Дивує вітер темряву концертом…
А «Ніч» Ван Гога викликає подив,
Бо вістря мрій оголює відверто…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 квітня. «Зоряна ніч» Вінсента ван Гога нет

Марина Алдон – 20 квітня. Старенька церква дерев’яна

1 марта, 2013 11:21 дп

Двадцяте квітня. Старенька церква дерев’яна

3D, у техніці розчинення

Старенька церква дерев’яна – місце дива!
У небо вперта гострим шпилем та хрестами…
Краса мистецька незрівнянна і правдива…
Заблудлу душу вабить стилем… до нестями…

Старенька церква – скарб готичний, клаптик світу…
Оселя Божого закону, православ’я,
Лунає голос автентичний заповіту,
Крізь час мелодією дзвону дише пам’ять…

Старенька церква, храм космічний та святиня,
Вінець надбань архітектури і держави…
У ній музей етнографічний, скіфська скриня…
Не тліє пам’ятка культури в сяйві слави…

У тексті розчинено вірш:

Старенька церква дерев’яна
У небо вперта гострим шпилем…
Краса мистецька незрівнянна
Заблудлу душу вабить стилем…

Старенька церква – скарб готичний,
Оселя Божого закону…
Лунає голос автентичний
Крізь час мелодією дзвону…

Старенька церква, храм космічний,
Вінець надбань архітектури…
У ній музей етнографічний,
Не тліє пам’ятка культури…

 

1 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 квітня. Старенька церква дерев’яна нет

« Следующие  
  Предыдущие »