Марина Алдон – 8 липня. Абетка літа

21 апреля, 2013 12:16 дп

Восьме липня. Абетка літа

3D, у техніці розчинення + акро

А_бстраговано світ вночі у реальність іншу…
Б_люз пташиний звучить в соборі прапраприроди…
В_ітерець-мандрівник мовчить, бо шукає тишу…
Г_ори труться верхами в зорі… без перешкоди…
Ґедзь дрімає, метелик спить, медитує, звісно…
Д_е ж ти зараз? На жаль, не знаю, не уявляю…
Е_фемерна тут кожна мить… десь далеко місто!
Є_ щось дивне у серці гаю… шматочок раю…

Ж_овтий місяць, неначе бра у небесній ніші…
З_віробій витирає сльози – росу цнотливу…
тИ_ зліпи мене знов… з ребра, чи із власних віршів…
І_ вплети алфавіт у коси – графемне диво…
Ї_дко, темно… довкола ліс… скрізь різьба скульптурна…
Й_мення рідне шепочу ніжно… губами тільки…
К_ожна хмара, як край куліс… як тасьма ажурна…
Л_истя терпне… у нетрях тісно? Пустують білки…

М_’ята пахне… мов фіміам… галасує річка…
Н_аварити б собі чар-зілля… та хоч би й каву…
О_диноко… дорога – шрам, вузлувата стрічка?
П_оетичне, святе довкілля… таке ласкаве!
Р_озкриває бутон вогонь, жовтувато-ржавий…
С_вічка скрапує тихо в вічність… чомусь поспішно…
Т_інь повзе повз моїх долонь, силует шершавий…
У_ душі завмирає дійсність… така невтішна…

Ф_антазує невільно мох… майже, підсвідомо…
Х_оч у мряці… чорніють вії трави і квітки…
Ц_вях у серці… Все бачить Бог… все Йому відомо!
Ч_ує подих, читає мрії… а скелі – свідки…
Ш_арудить капелюхом гриб, корінці, мов стержні…
Щ_едро-рясно із віт звисають… закономірно…
Ю_велірні прикраси лип – і сережки, й персні…
Я_ кохаю тебе, кохаю… безмежно, вірно!

У тексті розчинено вірш:

А_бстраговано світ вночі…
Б_люз пташиний звучить в соборі…
В_ітерець-мандрівник мовчить,
Г_ори труться верхами в зорі…
Ґедзь дрімає, метелик спить…
Д_е ж ти зараз? На жаль, не знаю…
Е_фемерна тут кожна мить…
Є_ щось дивне у серці гаю…

Ж_овтий місяць, неначе бра…
З_віробій витирає сльози…
тИ_ зліпи мене знов… з ребра…
І_ вплети алфавіт у коси…
Ї_дко, темно… довкола ліс…
Й_мення рідне шепочу ніжно…
К_ожна хмара, як край куліс…
Л_истя терпне… у нетрях тісно?

М_’ята пахне… мов фіміам…
Н_аварити б собі чар-зілля…
О_диноко… дорога – шрам?
П_оетичне, святе довкілля…
Р_озкриває бутон вогонь,
С_вічка скрапує тихо в вічність…
Т_інь повзе повз моїх долонь…
У_ душі завмирає дійсність…

Ф_антазує невільно мох…
Х_оч у мряці… чорніють вії…
Ц_вях у серці… Все бачить Бог…
Ч_ує подих, читає мрії…
Ш_арудить капелюхом гриб,
Щ_едро-рясно із віт звисають
Ю_велірні прикраси лип…
Я_ кохаю тебе, кохаю!

 

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, вірші про кохання, гори, інтимна лірика, кохання, ліс, літо, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 липня. Абетка літа нет

Марина Алдон – 7 липня. Квітка папороті

21 апреля, 2013 12:14 дп

Сьоме липня. Квітка папороті

3D, у техніці розчинення

На Івана, На Купала, коли трав рясніють пасма,
Розквітає в лісі квітка – півреальна, пів астральна:
І смілива, і зухвала, й таємнича, і прекрасна,
І яскрава, наче зірка… найвиразніша… полярна…

Вогняним червоним оком, чи зіницею, скоріше,
Осяває млу безмежну… щільну темряви первинність…
Ходить вітер тихим кроком і складає власні вірші,
Біля неї обережно… нахиляється рослинність…

Місяць променем голубить стебельце напівпрозоре,
Пелюстки із потойбіччя, чи із вимірів не наших…
У струмочка терпнуть губи, русло, як уява, хворе…
Завмирає опівніччя… липень миє крила в чаші…

Солов’ї, неначе в трансі, медитують поодинці…
Всі мовчать… сором’язливо… у святих гірських наметах….
Та як блисне сонце вранці, випне пальчики-мізинці,
Вмить кудись… зникає диво… поглинає квіт планета…

У тексті розчинено вірш:

На Івана, На Купала
Розквітає в лісі квітка –
І смілива, і зухвала,
І яскрава, наче зірка…

Вогняним червоним оком
Осяває млу безмежну…
Ходить вітер тихим кроком
Біля неї обережно…

Місяць променем голубить
Пелюстки із потойбіччя,
У струмочка терпнуть губи,
Завмирає опівніччя….

Солов’ї, неначе в трансі,
Всі мовчать… сором’язливо…
Та як блисне сонце вранці,
Вмить кудись… зникає диво…

 

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, ліс, літо, народні звичаї, ніч, рослини, свята, традиції и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 липня. Квітка папороті нет

Марина Алдон – 6 липня. Поцілунок душ

20 апреля, 2013 9:02 пп

Шосте липня. Поцілунок душ

3D, у техніці розчинення

Поцілуй, обійми… ніжніше… Вже розбита тиша…
Очі в очі, долоні… пульс… неритмічний, звісно…
Цноту неба вночі видніше… навіть вирва глибша…
І у вітру гучніший блюз… не класична пісня…

Любий, серце моє в напрузі, кров кипить венозна…
У душі, як ікона – ти… Я хочу екстазу!
Не кажи, що ми тільки друзі… мла і так тривожна…
Окриляй… приходи у сни… хоч би час від часу…

Коси пахнуть мої лісами, ароматом літа…
Декупажем небес – твій чуб, посивілий трохи…
Усвідомлюю, світ… між нами, неземна орбіта…
Шість галактик до рідних губ… та аж дві епохи…

У тексті розчинено вірш:

Поцілуй, обійми… ніжніше…
Очі в очі, долоні… пульс…
Цноту неба вночі видніше…
І у вітру гучніший блюз…

Любий, серце моє в напрузі,
У душі, як ікона – ти…
Не кажи, що ми тільки друзі…
Окриляй…. приходи у сни….

Коси пахнуть мої лісами,
Декупажем небес – твій чуб…
Усвідомлюю, світ… між нами…
Шість галактик до рідних губ…

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 липня. Поцілунок душ нет

Марина Алдон – 5 липня. «Крик» Едварда Мунка

20 апреля, 2013 8:59 пп

П’яте липня. «Крик» Едварда Мунка

3D, у техніці розчинення

Коли відчай стискає світ в коліщатах долі,
Всі дороги – у невідомість чи в потойбіччя…
У судинах  колючий дріт… Де же сила волі?
Біль пронизує підсвідомість…. Думки – каліччя…

Через прірву астральний міст, або павутина…
Небосхил червоніє в серці, із сонцем вкупі…
Жах у тілі… на повний зріст, у усіх клітинах…
Майже поруч… примара смерті… і пара трупів…

Краєвид розмиває кров… не вино, не фарба…
Річка тихо впадає в вічність… крізь хворі очі…
Віднімає життя любов… може, винна карма…
Крик душі… розбиває дійсність… та сни пророчі…

У тексті розчинено вірш:

Коли відчай стискає світ,
Всі дороги – у невідомість,
У судинах  колючий дріт,
Біль пронизує підсвідомість…

Через прірву астральний міст,
Небосхил червоніє в серці,
Жах у тілі… на повний зріст…
Майже поруч… примара смерті…

Краєвид розмиває кров,
Річка тихо впадає в вічність…
Віднімає життя любов…
Крик душі… розбиває дійсність….

 

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 5 липня. «Крик» Едварда Мунка нет

Марина Алдон – 4 липня. Літня спека

19 апреля, 2013 5:18 пп

Четверте липня. Літня спека

3D, у техніці зіставлення

Справжня спека навколо… на термометрі сорок один…
В літа роль… режисера… диригує малина червона…
Птах наспівує соло… зупиняється… мов часоплин…
Аж дзвенить атмосфера… всі судини пронизує втома…

Чи гарячка у річки, закипає вода, як узвар…
Чи в хмарини засмага? Пігментація шкіри в планети?
Терпнуть стебла травички… гусне, в’язне квітковий нектар…
У рослинності спрага… Засихають, невже…  очерети?

Вітер тихий, пестливий, сяє сонечка жовтий софіт,
Пахнуть солодко липи… почуття незнайомі у серці…
От дощу б трохи, зливи, остудити б хоч трохи цей світ…
Освіжити би липень… до печери б дійти по веселці…

Вірш можна читати й так:

На термометрі сорок один… справжня спека навколо…
Диригує малина червона… В літа роль… режисера…
Зупиняється… мов часоплин… Птах наспівує соло…
Всі судини пронизує втома… аж дзвенить атмосфера…

Закипає вода, як узвар… чи гарячка у річки?
Пігментація шкіри в планети? Чи в хмарини засмага?
Гусне, в’язне квітковий нектар…терпнуть стебла травички…
Засихають, невже…  очерети… у рослинності спрага…

Сяє сонечка жовтий софіт, вітер тихий, пестливий,
Почуття незнайомі у серці… пахнуть солодко липи…
Остудити б хоч трохи цей світ… от дощу б трохи, зливи…
До печери б дійти по веселці… освіжити би липень…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Справжня спека навколо…
В літа роль… режисера…
Птах наспівує соло,
Аж дзвенить атмосфера…

Чи гарячка у річки?
Чи в хмарини засмага?
Терпнуть стебла травички…
У рослинності спрага…

Вітер тихий, пестливий,
Пахнуть солодко липи…
От дощу б трохи, зливи,
Освіжити би липень…

2.
На термометрі сорок один…
Диригує малина червона…
Зупиняється… мов часоплин…
Всі судини пронизує втома…

Закипає вода, як узвар…
Пігментація шкіри в планети?
Гусне, в’язне квітковий нектар…
Засихають, невже…  очерети…

Сяє сонечка жовтий софіт,
Почуття незнайомі у серці…
Остудити б хоч трохи цей світ…
До печери б дійти по веселці…

19 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Зображення:
Автор  —  anarud, «The Magic of the Sea»
http://www.photosight.ru/photos/5012144/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 липня. Літня спека нет

Марина Алдон – 3 липня. Розуми над картиною Василя Штернберга «Озеро»

18 апреля, 2013 5:18 пп

Третє червня. Розуми над картиною Василя Штернберга «Озеро»

3D, у техніці розчинення

Коріння дерева старого, неначе велетня обличчя,
Справляє дивне враження на трАви біля пристані…
Безмовно з люстра голубого, якому світлотіні личать,
Киває відображення… вітриськами розхристане…

Зі стовбура гілляки-руки інтелігентно гладять літо,
В повітря тягнуть пальчики, щоб озера торкнутися…
А малахітові перуки приємно пахнуть горицвітом…
Пташині містять датчики… в листках гніздиться музика…

В задумі хмари та каміння… і кілька звивин краєвиду…
Їм хочеться теж ніжності, що сонце випромінює…
Вода жива, дає прозріння, яке черпає з небовиду…
Чуття приємне свіжості липневий день навіює…

У тексті розчинено вірш:

Коріння дерева старого
Справляє дивне враження…
Безмовно з люстра голубого
Киває відображення…

Зі стовбура гілляки-руки
В повітря тягнуть пальчики…
А малахітові перуки
Пташині містять датчики…

В задумі хмари та каміння…
Їм хочеться теж ніжності…
Вода жива, дає прозріння,
Чуття приємне свіжості…

 

 

18 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 липня. Розуми над картиною Василя Штернберга «Озеро» нет

Марина Алдон – 2 липня. Відчуження…

18 апреля, 2013 2:57 пп

Друге липня. Відчуження…

3D, у техніці розчинення

1.
ТИ КЕРУЄШ ДУМКАМИ І ЗЛИВАМИ МІЖГАЛАКТИЧНИМИ,
Під твоїми крильми́ починається вічність і щастя…
Зупиняється час… пахне літо свічками магічними…
Непорочна роса у долоні, неначе причастя…

МІЙ СВІТОГЛЯД ФОРМУЄШ… ЧАСТКОВО… НА РІВНІ СВІДОМОСТІ,
Залишаєш автограф-узор інстинктивно у віршах…
За тобою б ішла… через прірву…. сто смуг невагомості…
А небесна твердінь… в напівтемряві глибша та більша…

СВІТ ГАПТУЄШ ВІТРАМИ ТРЕМТЛИВИМИ, ДИКИМИ, ЗВИЧНИМИ…
Всі норд-ости тобі виграють Шостаковича, Баха…
Навіть хмари бліді видаються чомусь ексцентричними,
Майже кожна із них, ніби шапка-ковпак Мономаха…

СНИ З ПІСНЯМИ РИМУЄШ НЕРВОВО, ЯК ДВІ ВИПАДКОВОСТІ,
Із астральним сачком ловиш марення дуже дбайливо
День місячнім на кратері… при спеціальній вологості…
Бо ж фантазії, наче метелики – крихітне диво…

МРІЙ ДАРУЄШ НАМИСТО ТРОЯНДОВЕ, ЗНАЄШ РЕАЛІЇ…
Біля тебе, як нитка, проходить Чумацька Дорога…
Та у грудях вулкани… сезонні якісь аномалії…
Тридцять вісім за Цельсієм… Тихо молюся до Бога…

ЦВІТ ЗРИВАЄШ ІЗ СЕРЦЯ, ІЗ РАНИ… СВОЄЮ БАЙДУЖІСТЮ…
Пристрасть вільним потоком струмує, тече по судинах…
Я знесу геть усе… терпеливо… покірно… із мужністю…
Бо ти поруч завжди́ … на стареньких пожовклих світлинах…

КРОВ СТІКАЄ НА ЛИСТЯ СМАРАГДОВЕ М’ЯТИ І ШАВЛІЇ…
То ж сльозини мої… від чуттів надприродних багряні…
Волохатенький мох тягне шию фіалці до талії…
Липень румбу танцює… Співають дрозди на поляні…

ІЗ ДУШІ (ЗМИЛОСЕРДЬСЯ, КОХАНИЙ… НЕ СМІЙСЯ НАД ЮНІСТЮ)
Виривається крик… чи то відчаю, чи то знемоги…
Тільки скеля мовчить… дише рівно… античною мудрістю…
Їй знайомі давно всі пориви і втіхи, й тривоги…

ВІЧ НЕ БАЧИШ У МРЯЦІ ТА РІЧЕЧКИ ІЛЮМІНАЦІЇ
Не тому, що я десь серед гір, ти – в великому місті…
А тому, що не ті… вже між нами з тобою вібрації,
Що були ще торік, або навіть у березні-квітні…

ЗНОВ РАХУЄШ ПЛАНЕТИ… НАТХНЕННО, ТАЄМНО… ПРИМРУЖЕНО…
І малюєш на склі олівцями, за звичкою, руни…
Тут самотньо мені… вигинаються спомини… збуджено…
Не чекаю, повір, подарунків від долі-фортуни…

ЛІС НАМАЦУЮТЬ ПАЛЬЦІ СМЕРІЧЕЧКИ АБО АКАЦІЇ…
Декламує пророків біблійних цілюща криниця,
Довіряє вона цілковито своїй інтонації…
Має голос провидця підземна холодна водиця…

НІЧ ВИГУКУЄ:  «ДЕ ТИ?» СМИРЕННО, ТА ТРОХИ НАПРУЖЕНО…
Я не знаю, для чого мені ефемерна свобода…
Поодинці у всесвіті жити нелегко… відчужено…
Очевидцем невільним любовних тортур є природа…

2.
Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

ТИ КЕРУЄШ ДУМКАМИ І ЗЛИВАМИ міжгалактичними,
МІЙ СВІТОГЛЯД ФОРМУЄШ… ЧАСТКОВО… на рівні свідомості…
СВІТ ГАПТУЄШ ВІТРАМИ ТРЕМТЛИВИМИ, дикими, звичними,
СНИ З ПІСНЯМИ РИМУЄШ НЕРВОВО, як дві випадковості…

МРІЙ ДАРУЄШ НАМИСТО ТРОЯНДОВЕ, знаєш реалії…
ЦВІТ ЗРИВАЄШ ІЗ СЕРЦЯ, ІЗ РАНИ своєю байдужістю…
КРОВ СТІКАЄ НА ЛИСТЯ СМАРАГДОВЕ м’яти і шавлії
ІЗ ДУШІ (ЗМИЛОСЕРДЬСЯ, КОХАНИЙ… не смійся над юністю)…

ВІЧ НЕ БАЧИШ У МРЯЦІ ТА РІЧЕЧКИ ілюмінації…
ЗНОВ РАХУЄШ ПЛАНЕТИ… НАТХНЕННО, таємно… примружено…
ЛІС НАМАЦУЮТЬ ПАЛЬЦІ СМЕРІЧЕЧКИ або акації…
НІЧ ВИГУКУЄ:  «ДЕ ТИ?» СМИРЕННО, та трохи напружено…

3.
А в тексті розчинено вірш:

ТИ КЕРУЄШ ДУМКАМИ і зливами,
МІЙ СВІТОГЛЯД ФОРМУЄШ частково…
СВІТ ГАПТУЄШ ВІТРАМИ тремтливими,
СНИ З ПІСНЯМИ РИМУЄШ нервово…

МРІЙ ДАРУЄШ НАМИСТО трояндове,
ЦВІТ ЗРИВАЄШ ІЗ СЕРЦЯ, із рани…
КРОВ СТІКАЄ НА ЛИСТЯ смарагдове
ІЗ ДУШІ (ЗМИЛОСЕРДЬСЯ, коханий)…

ВІЧ НЕ БАЧИШ У МРЯЦІ та річечки…
ЗНОВ РАХУЄШ ПЛАНЕТИ… натхненно…
ЛІС НАМАЦУЮТЬ ПАЛЬЦІ смерічечки…
НІЧ ВИГУКУЄ:  «ДЕ ТИ?» смиренно…

4.
І ще одну поезію:

ТИ керуєш думками,
МІЙ світогляд формуєш,
СВІТ гаптуєш вітрами,
СНИ з піснями римуєш…

МРІЙ даруєш намисто,
ЦВІТ зриваєш із серця…
КРОВ стікає на листя
ІЗ душі (Змилосердься!)…

ВІЧ не бачиш у мряці,
ЗНОВ рахуєш планети…
ЛІС намацують пальці…
НІЧ вигукує:  «Де ти?»…

5.
Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

Ти –
Мій
Світ…
Сни –
Мрій
Цвіт…

Кров
Із
Віч…
Знов
Ліс…
Ніч…

 

18 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, гори, інтимна лірика, кохання, ліс, літо и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 липня. Відчуження… нет

Марина Алдон – 1 липня. Мури замку

18 апреля, 2013 2:54 пп

Перше липня. Мури замку

3D, у техніці розчинення

Кам’яна фортеця древня – справжній пам’ятник історії…
Схожий склеп на вазу трохи граціозністю і блідістю…
Серед арок в’ється плющ, напевно, згідно траєкторії…
Павутина часу сіра сполучає мить із вічністю…

На високій вежі пташка, певно, милується хмарами,
Вітровій співає дзвінко соло біля флюгера сталевого…
Чорний слід пожежі в замку… ще залишений татарами…
Тінь під небокраєм дивна від промінчика липневого…

Мох росте на стінах муру… пахнуть сходинки вербенами…
А була ж там спальня пана… залишилося підвищення…
Велич у руїнах досі… вал оточений легендами…
Світова, фатальна врода, як не прикро, дуже знищена…

У тексті розчинено вірш:

Кам’яна фортеця…
Схожий склеп на вазу…
Серед арок в’ється
Павутина часу…

На високій вежі
Вітровій співає…
Чорний слід пожежі –
Тінь під небокраєм…

Мох росте на стінах,
А була ж там спальня…
Велич у руїнах
Світова, фатальна…

18 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 липня. Мури замку нет

Марина Алдон – 30 червня. Молодь

16 апреля, 2013 8:56 пп

Тридцяте червня. Молодь

30 червня – День молоді
3D, у техніці розчинення

Юні душі наснаги повні, а серця – навиліт.
Сяють очі, неначе зорі, щиро і бадьоро…
Мчать життєві човни крізь повінь, трансформують хвилі,
Здоганяють вітри прозорі, як диктує норов…

Молоді пагінці сміливі, підростають стрімко…
Не лякаються від стихії, і від гроз примхливих…
Хай танцюють дощі на ниві, в лісі… між барвінком…
Ще попереду плани, мрії, сотні справ важливих…

Вже не діти, ще не дорослі, вірять у дивацтва…
Та у грудях – світи безмірні… що гартують волю…
Жар кохання веде наосліп аж до піку щастя,
Щоб знайти лебедину вірність, особисту долю…

У тексті розчинено вірш:

Юні душі наснаги повні,
Сяють очі, неначе зорі…
Мчать життєві човни крізь повінь,
Здоганяють вітри прозорі…

Молоді пагінці сміливі,
Не лякаються від стихії…
Хай танцюють дощі на ниві,
Ще попереду плани, мрії…

Вже не діти, ще не дорослі,
Та у грудях – світи безмірні…
Жар кохання веде наосліп,
Щоб знайти лебедину вірність…

 

16 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 червня. Молодь нет

Марина Алдон – 29 червня. І.І.Левітан. «Залишки колишньої. Сутінки»

16 апреля, 2013 8:54 пп

Двадцять дев’яте червня. І.І.Левітан. «Залишки колишньої. Сутінки»

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Хмарини білі, наче викладені з вати,
Природи творчий витвір на мольберті неба…
В морській майстерні запах успіху та втрати…

Блакитні хвилі, як водИ прозорі ребра,
Гортає дикий вітер пам’ять, числа, дати…
Пісок у жмені часу… змочувати треба?

В трави на узбережжі чистий колір червня…
Тугі стеблини сонцем вигладжені ніжно…
Мовчать руїни вежі… мріє арка древня…
Вузькі щілини поглядають досить грізно…

Дерев немає… Поховалися… напевно…
У коридорі таємничім кам’янистім…
КвіткИ маленькі щось нашіптують душевно…
В них почуття до літа суто особисті…

У тексті розчинено ЯС:

Хмарини білі –
Природи творчий витвір
В морській майстерні…

Блакитні хвилі
Гортає дикий вітер…
Пісок у жмені…

В трави на узбережжі
Тугі стеблини…
Мовчать руїни вежі,
Вузькі щілини…

 

16 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, літо, море, пейзажна лірика, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 червня. І.І.Левітан. «Залишки колишньої. Сутінки» нет

« Следующие  
  Предыдущие »