Terra nullius
Тремтить несамовито тінь моя…
Болять чуття за гранню й серця, й думки…
Шепоче вітровій твоє ім’я,
Із хмар дощі вичавлюючи в руки…
Я вже давно самотня, нічия́…
Тривожно дишу милями розлуки…
На підвіконні квітку гладить мла,
У тілі власнім свічці все м’якіше…
Крайнеба не торкнутись без крила,
А з висоти ж і місто дещо інше…
Пече у грудях досі ще зола,
На місці, де була душа раніше…
Так схожа ніч на грифель олівця –
Штрихує світ, деталі найдрібніші…
У мене теж є певний хист митця,
Та дар любити – дещо важливі́ше…
І все ж… приймаю вирок від Творця –
Нікому не належати, крім віршів…
*Terra nullius (лат.) нічия земля
1 серпня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
На фото: работа Кулыгина Николая Леонидовича «Не спится»
Оставить комментарий