Двадцять п’яте липня. Захід сонця над морем
3D, у техніці розчинення
Занурює у море тіло сонце… рухом звичним…
Тьмяніє мимоволі дня останок – промінь русий…
Здається… кущ малини незнайомцем… галактичним…
Трава шорстка… пригублює серпанок… ще не згуслий…
Вітрисько на піску виводить знаки, пише вірші,
Насвистуючи Шуберта сонату, пташка мріє…
Хмарини, мов багряні дивні маки, в небі-ніші…
Від літнього п’яніють аромату всі стихії…
Півмісяць нахиляється до скелі, до діброви,
Долоні хвиль оздоблює різьбою, гаптуванням…
Зірки готові вийти вже із келій загадкових
І свічі запалити над водою… до світання…
У тексті розчинено вірш:
Занурює у море тіло сонце…
Тьмяніє мимоволі дня останок…
Здається… кущ малини незнайомцем…
Трава шорстка… пригублює серпанок…
Вітрисько на піску виводить знаки,
Насвистуючи Шуберта сонату…
Хмарини, мов багряні дивні маки,
Від літнього п’яніють аромату…
Півмісяць нахиляється до скелі,
Долоні хвиль оздоблює різьбою…
Зірки готові вийти вже із келій
І свічі запалити над водою…
19 травня 2013
Оставить комментарий