Марина Алдон – П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє

14 января, 2013 7:43 пп

П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє

3D, у техніці розчинення

Зима стрічається з весною офіційно й непривітно…
Віщує урожай погода, день стікає по бурульці…
Щось пише промінь над водою у повітрі непомітно…
І усміхається природа, хоч іще дрімає в люльці…

Здають у лютого вже нерви?  Біля ніг мороз останній…
Поволі тане сніг-убранство… Жде тепло вітрисько-лірик…
Освячення вогню у церкві – непростий обряд прадавній,
Символізує християнство та навернення до віри…

А свічка скрапує тремтливо, затамовує дихання…
Тихенько Господу молюся, відступає геть тривога…
В цей день колись звершилось диво та здійснилося Писання…
Бо Симеон зустрів Ісуса і вклонився Сину Бога…

У тексті розчинено вірш:

Зима стрічається з весною,
Віщує урожай погода…
Щось пише промінь над водою
І усміхається природа…

Здають у лютого вже нерви?
Поволі тане сніг-убранство…
Освячення вогню у церкві
Символізує християнство…

А свічка скрапує тремтливо…
Тихенько Господу молюся…
В цей день колись звершилось диво,
Бо Симеон зустрів Ісуса…

 

14 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пори року, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

13 января, 2013 5:29 пп

Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

3D, у техніці розчинення

Люблю до нестями: і пристрасно, й несамовито…
Ти камінь наріжний моєї світобудови…
Бескиди між нами… співають вітри сумовито…
Ще й шлях білосніжний ховає твій слід зимовий…

Люблю відчайдушно, від розпачу ладна кричати…
Так хочеться втіхи… Ховаюсь за папірцями…
Мороз незворушно зашторює вікна кімнати…
Спресовує ріки, не віддаль, що між серцями…

Люблю безнадійно, аж стогнуть ліси у комі…
Ридаю ночами зірками і воском свічки…
Дрижать неспокійно… завії. У них судоми?
Лиш тіні-прочани… цілують безмовно щічки…

Люблю безумовно, молюся покірно Богу…
Оголюю душу… На сповідь зізнання схоже…
Це – невиліковно… Гортаю в піснях тривогу…
Терпіти я мушу… Колись покохаєш, може…

У тексті розчинено вірш:

Люблю до нестями…
Ти камінь наріжний…
Бескиди між нами…
Ще й шлях білосніжний…

Люблю відчайдушно…
Так хочеться втіхи…
Мороз незворушно
Спресовує ріки…

Люблю безнадійно…
Ридаю ночами…
Дрижать неспокійно…
Лиш тіні-прочани…

Люблю безумовно…
Оголюю душу…
Це – невиліковно…
Терпіти я мушу…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші, привітання, свята и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина нет

Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська

13 января, 2013 5:22 пп

Тринадцяте лютого. Зима карпатська

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет+ЯС

Зима карпатська вірить у повір’я…
Автографи звичайні ставить лютий…
Холодним снігом дише надвечір’я…

Гора гігантська, наче дах споруди…
Густі ліси безкрайні з білокрів’ям?
Вітри набігом труться стежці в груди…

Зникають навіть тіні біля ватри…
Знов на тополях хутряні жилети…
Рясний пухнастий іній, наче з вати…
Посеред поля лід чи амулети?

Струмочок десь за дзеркалом магічним…
Мороз танцює прямо біля хати,
Чомусь отут усе здається вічним…
Природа спить. Так хочеться мовчати…

У тексті розчинено ЯС:

Зима карпатська…
Автографи звичайні
Холодним снігом…

Гора гігантська,
Густі ліси безкрайні…
Вітри набігом…

Зникають навіть тіні
Знов на тополях…
Рясний пухнастий іній
Посеред поля…

 

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська нет

Марина Алдон – Дванадцяте лютого. Ріка мовчить

13 января, 2013 5:19 пп

Дванадцяте лютого. Ріка мовчить

3D, у техніці розчинення

Сіре небо з відблиском  рожевим, мов до гір доріжка…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода… автентична,
Спить під саркофагом кришталевим, наче Білосніжка…
Струмує в венах тільки прохолода галактична…

Плоть води, неначе в целофані із цупкого льоду…
Щось мороз малює придорожній… Знов сніжину?
Береги у біле хутро вбрані, як і вся природа…
А човен одинокий та порожній… жде людину…

В місті зимно… іній, ніби вуси клена та ліщини…
Ріка мовчить, закована в залізо… проти сонця…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси в лоно батьківщини…
І скресне світ… запахне обрій лісом із віконця…

У тексті розчинено вірш:

Сіре небо з відблиском  рожевим…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода,
Спить під саркофагом кришталевим …
Струмує в венах тільки прохолода…

Плоть води, неначе в целофані…
Щось мороз малює придорожній…
Береги у біле хутро вбрані,
А човен одинокий та порожній…

В місті зимно… іній, ніби вуси…
Ріка мовчить, закована в залізо…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси…
І скресне світ… запахне обрій лісом…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцяте лютого. Ріка мовчить нет

Марина Алдон – Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

13 января, 2013 5:17 пп

Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

3D, у техніці зіставлення

Цілуй, обіймай, голуб… ковтай мене, як причастя,
Диханням своїм грій плечі, словами лікуй від стресу…
Хай ду́ші вступають в шлюб… я хочу, нарешті, щастя…
Серця́ хай вінчає вечір, а вітер хай править месу…

Хай віхола грає джаз, танцює мороз сердито…
Кохай мене палко, ніжно, як вперше та як востаннє…
Накриє нехай екстаз шалено, несамовито
Лавиною наше ліжко… Вирує чуття хай справжнє!

У очі дивись мої! Є сила тертя між нами?
Забудь же про заборони… довірся закону казки…
Дозволь, я знайду твої на шкірі родимі плями,
Усі ерогенні зони, повір, потребують ласки…

Цілуй, обіймай, голуб… Зірви тихо плід спокуси…
Хай тане в долоні лютий, віддайся же ейфорії…
Хай стогін зринає з губ… бо ж любощі – землетруси…
Несила тебе забути… Здійсни заповітні мрії!

У тексті розчинено два вірші:
1.
Цілуй, обіймай, голу,
Диханням своїм грій плечі…
Хай ду́ші вступають в шлюб,
Серця́ хай вінчає вечір…

Хай віхола грає джаз,
Кохай мене палко, ніжно…
Накриє нехай екстаз
Лавиною наше ліжко…

У очі дивись мої!
Забудь же про заборони…
Дозволь, я знайду твої
Усі ерогенні зони…

Цілуй, обіймай, голуб…
Хай тане в долоні лютий…
Хай стогін зринає з губ…
Несила тебе забути…

2.
Ковтай мене, як причастя,
Словами лікуй від стресу…
Я хочу, нарешті, щастя!
А вітер хай править месу…

Танцює мороз сердито,
Як вперше та як востаннє…
Шалено, несамовито
Вирує чуття хай справжнє!

Є сила тертя між нами?
Довірся закону казки…
На шкірі родимі плями,
Повір, потребують ласки…

Зірви тихо плід спокуси…
Віддайся же ейфорії…
Бо ж любощі – землетруси
Здійсни заповітні мрії!

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, Камасутра, мої вірші, секс и щоденник. 5 комментариев к записи Марина Алдон – Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок

13 января, 2013 5:05 пп

Десяте лютого. Морозний ранок

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Морозний ранок… Тиша ейфорійна…
Скляним холодним оком спить струмочок…
Шукає сонце хмарка неспокійна…
Густий серпанок проситься в таночок…

Межує з білим шовком тільки іній…
Мовчить віконце… бо на шибці всесвіт…
На місці стежки в лісі – кілька ліній…
Сліди тварини десь ведуть у безвість…

Для пташки на валізі-годівниці:
Плід горобини, трохи рису, гречки
І насінини жита та пшениці…

Подобаються вітру суперечки,
Із лютим дискутує про дрібниці…
Зима тримає міцно ще вуздечки…

У тексті розчинено ЯС:

Морозний ранок
Скляним холодним оком
Шукає сонце…

Густий серпанок
Межує з білим шовком…
Мовчить віконце…

На місці стежки в лісі
Сліди тварини…
Для пташки на валізі
Плід горобини…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок нет

Марина Алдон – Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі»

13 января, 2013 5:03 пп

Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі»

3D, у техніці розчинення

У погляді – допитливість, журба, морська лагуна,
А губи – мов бутон тюльпану ніжний і звабливий…
Сама тоненька, начебто верба, ще зовсім юна…
Та в серці, певно, має рану, опік особливий…

Пізнала біль, солодкий перший гріх та смак тривоги,
Коханого жорстоку зраду, або смерть трагічну,
Долоні вітру і клубок доріг, чуття знемоги,
Але й п’янку, терпку відраду, пристрасть аритмічну…

Неначе мак, червоний капелюх – контрастна пляма…
Вбрання, як у черниці, чорне, зовсім невиразне…
Цікаво, що насторожило слух… Чи кличе, мама?
Життя  людини ілюзорне?! Та таке прекрасне!

У тексті розчинено вірш:

У погляді – допитливість, журба,
А губи – мов бутон тюльпану…
Сама тоненька, начебто верба,
Та в серці, певно, має рану…

Пізнала біль, солодкий перший гріх,
Коханого жорстоку зраду,
Долоні вітру і клубок доріг,
Але й п’янку, терпку відраду…

Неначе мак, червоний капелюх…
Вбрання, як у черниці, чорне…
Цікаво, що насторожило слух…
Життя  людини ілюзорне?!

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, за картинами, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі» нет

Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра

13 января, 2013 5:00 пп

Восьме лютого. Карпатська ватра

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС:

Карпатська ватра ніжна, наче мати…
На білій полонині мла безкрайня…
Зимовий холод проситься до хати…

Розкішні шатра гір… Тихенька стайня…
Доволі старовинні вікна, ґрати…
Полярне коло тут чи Північ Крайня?

Лунає звук трембіти всім на втіху…
Далеко потяг… Ще не час додому…
Важні в ялини віти, бо зі снігу
Сезонний одяг викликає втому…

Мороз тут лютий, пахне гострим перцем,
Та близько небо, крила херувимські…
А чорний кінь гуцульський тішить серце…
Такі приємні чари верховинські!

У тексті розчинено ЯС:

Карпатська ватра
На білій полонині…
Зимовий холод…

Розкішні шатра
Доволі старовинні…
Полярне коло?

Лунає звук трембіти,
Далеко потяг…
Важні в ялини віти…
Сезонний одяг…

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пейзажна лірика, пори року, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра нет

Марина Алдон – Сьоме лютого. Скрипка

12 января, 2013 7:49 пп

Сьоме лютого. Скрипка

3D, у техніці розчинення

Як жінка ніжна, енергійна, диво грації,
Крізь ноти тужить та радіє неприховано…
Душа тонка і мелодійна жде вібрації…
Коли співає – світ німіє зачаровано…

Чотири струни, як належно, пахнуть мрією,
Вінчають гарне пружне тіло чистим голосом…
І гладить смик її бентежно майже вією…
Грудей торкається уміло кінським волосом…

У неї вдача Паганіні, хист Бетховена…
Напевно, грає перед раєм… біля променя…
Вона прекрасна у тремтінні… і розкована…
Коли ридає – світ змовкає від захоплення…

У тексті розчинено вірш:

Як жінка ніжна та граційна
Крізь ноти тужить та радіє
Душа тонка і мелодійна
Коли співає – світ німіє.

Чотири струни, як належно,
Вінчають гарне пружне тіло…
І гладить смик її бентежно,
Грудей торкається уміло…

У неї вдача Паганіні,
Напевно, грає перед раєм…
Вона прекрасна у тремтінні…
Коли ридає – світ змовкає…

 

12 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме лютого. Скрипка нет

Марина Алдон – Шосте лютого. В очах дітей

12 января, 2013 1:29 пп

Шосте лютого. В очах дітей

3D, у техніці розчинення

В очах дітей світ чистий, не затьмарений проблемами дорослими,
Імлою збайдужіння та буденності, чи холоду духовного,
І небокрай фантазій не захмарений, стежки здаються босими…
А у серцях горить вогонь смиренності, кохання безумовного…

В очах дітей світ поза часом – простором… Не є вітри ворожими,
Коса веселки поруч із завіями у снах, що родом з юності…
Малі ж дорослим вірять щиро, як апостолам, на них щоб бути схожими,
Казки всі прагнуть оживити мріями, пізнати трохи мудрості…

В очах дітей яскраво світ забарвлений, сіяє самоцвітами,
Оздоблений невинною відвертістю, спрямований на грацію…
Про що говорить погляд зацікавлений, або танок над квітами?
Що політати хочеться з упертістю, здолати гравітацію…

У тексті розчинено вірш:

В очах дітей світ чистий, не затьмарений
Імлою збайдужіння та буденності…
І небокрай фантазій не захмарений,
А у серцях горить вогонь смиренності…

В очах дітей світ поза часом – простором…
Коса веселки поруч із завіями…
Малі ж дорослим вірять щиро, як апостолам,
Казки всі прагнуть оживити мріями…

В очах дітей яскраво світ забарвлений,
Оздоблений невинною відвертістю…
Про що говорить погляд зацікавлений?
Що політати хочеться з упертістю!

 

 

12 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте лютого. В очах дітей нет

« Следующие  
  Предыдущие »