Шістнадцяте березня. Хмари
3D, у техніці розчинення
Сріблястий холодний пил над берізками та ялинами:
На площі небесній хмари вивчають планети розміри…
Як дУші… летять без крил, мчать орбітами, чи стежинами
Зразки водяної пари… крізь млу, громовиці… постріли…
Їм сонце пече лице, викривляє плоть деформація,
Виголює скроні вітер, волосся шматки на шабельці…
А, може, дощинки – це тільки сльози, мрій конденсація…
Штрихи старовинних літер у кожній маленькій крапельці…
Вростає в серця туман, трохи схожий на дим із капища,
Що пнеться завзято вгору узгір’ями, навіть вирвами…
Чи там, у Творця, кальян, а у нім – атмосферні явища?
Крайнебо – вівтар собору з узорами хмаровидними?
У тексті розчинено вірш:
Сріблястий холодний пил –
На площі небесній хмари…
Як дУші… летять без крил
Зразки водяної пари…
Їм сонце пече лице,
Виголює скроні вітер…
А, може, дощинки – це
Штрихи старовинних літер…
Вростає в серця туман,
Що пнеться завзято вгору…
Чи там, у Творця, кальян?
Крайнебо – вівтар собору?
29 січня 2012
Оставить комментарий