Четверте березня. Прощання
3D, у техніці розчинення
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.
Ліна Костенко
Прощатися завжди непросто, розлучатися тривожно,
Та бути разом неможливо, не дозволено Всевишнім…
Ребром шматує місяць простір. Він у небі, йому можна…
А зорі падають тремтливо на гілки старої вишні…
Тебе кохаю безнадійно, до безтями, безкорисно…
І ночі міряю сльозами та словами акровіршів…
Ти ж усміхаєшся спокійно… та ламаєш крила, звісно,
Духовна прірва поміж нами… я не вірю тобі більше…
Хай тане свічка, віск не винний, що у полум’ї свідомість,
Що пам’ятаю всі цілунки… по руці читаю долю…
Тепер є вихід лиш єдиний – власна втеча в невідомість…
Та розірвати як стосунки… й не завдати тобі болю?
У тексті розчинено вірш:
Прощатися завжди непросто,
Та бути разом неможливо…
Ребром шматує місяць простір.
А зорі падають тремтливо…
Тебе кохаю безнадійно…
І ночі міряю сльозами…
Ти ж усміхаєшся спокійно…
Духовна прірва поміж нами…
Хай тане свічка, віск не винний,
Що пам’ятаю всі цілунки…
Тепер є вихід лиш єдиний…
Та розірвати як стосунки?
26 січня 2012
Оставить комментарий