Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі

3D, у техніці розчинення

багатошаровий живопис із найтоншими дрібницями…
легкі, повітряні мазки портрету… море емоційно промальовано…
на полотні життя рукопис, документ із таємницями…
мистецтва чистого зразки, як цінний спадок, поколінням подаровано…

ведуть кудись доріг зиґзаґи вздовж хребта землі-праматері…
кущі в смарагдових шапках, дерева, наче стражі, в перспективу встромлено…
та концентрація уваги не на рисах, на характері…
все ж на обличчі та руках невільно погляд зупиняється захоплено…

звичайний темний одяг жінки, нереально загадкової…
немає драпувань важких на сукні чи прикрас… у серці ж вищі цінності!
та виграють усі відтінки ексцентричності ранкової…
чарує душу кожен штрих митця, навіки закарбований у вічності…

У тексті розчинено вірш:

багатошаровий живопис…
легкі, повітряні мазки…
на полотні життя рукопис,
мистецтва чистого зразки…

ведуть кудись доріг зиґзаґи,
кущі в смарагдових шапках,
та концентрація уваги
все ж на обличчі та руках…

звичайний темний одяг жінки,
немає драпувань важких…
та виграють усі відтінки,
чарує душу кожен штрих…

* Досі найціннішою та найзагадковішою картиною людства усіх часів вважається робота Леонардо да Вінчі «Мона Ліза».

15 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013