П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима»

3D, у техніці розчинення

Вже небо кольору весни, відображає день дзеркально…
Та гори у зимових шатах із обличчям збайдужілим…
Гортають білі-білі сни гілками вишні машинально,
А скраю тихо дише хата димарем престарілим…

Душевно грає вітровій «Не говори…» Миколи Глінки…
Безмовні тіні під віконцем примерзають до кринички…
Стежини, мов орбіти мрій, а пагорби, як груди жінки…
Ховає жовті руки сонце у хмаринки-рукавички…

Зупинено неначе час і серцю хочеться свободи!
Можливо, тут ходив Предтеча… або… ще до нього Йона!
Саней немає, лижних трас, лиш тільки келія природи…
У межах норми холоднеча… А пейзаж… немов ікона…

У тексті розчинено вірш:

Вже небо кольору весни,
Та гори у зимових шатах
Гортають білі-білі сни…
А скраю тихо дише хата…

Душевно грає вітровій,
Безмовні тіні під віконцем…
Стежини, мов орбіти мрій,
Ховає жовті руки сонце…

Зупинено неначе час…
Можливо, тут ходив Предтеча…
Саней немає, лижних трас…
У межах норми холоднеча…

11 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013