Перше лютого. Біла вовчиця плаче
3D, у техніці розчинення
Біла вовчиця плаче. І запах зими в повітрі…
Десь там, за полярним колом вона на нічнім дозорі…
Місячний купол… наче приховує мрії світлі…
Зі срібним густим узором оздоблюють небо зорі…
Біла вовчиця тужить, жага розпинає серце…
Коханий її далеко… Чумацька дорога — близько…
Довкола сніги байдужі, ставка крижане люстерце…
Крізь нетрі іти нелегко, ще й поруч кричить вітрисько…
Біла вовчиця плаче, звучать перворідні ноти…
Мороз коле грубо шкіру борідкою, що небрита…
Та зносить усе терпляче, хоч лютий терпкий на дотик…
Бо має у грудях віру, бо прагне душа любити…
У тексті розчинено вірш:
Біла вовчиця плаче
Десь там, за полярним колом…
Місячний купол… наче
Зі срібним густим узором…
Біла вовчиця тужить,
Коханий її далеко…
Довкола сніги байдужі,
Крізь нетрі іти нелегко…
Біла вовчиця плаче,
Мороз коле грубо шкіру…
Та зносить усе терпляче,
Бо має у грудях віру…
9 січня 2013
Оставить комментарий