Двадцяте січня. Ранкова кава
3D, у техніці розчинення
Гаряча кава пахне слізьми спозаранку…
В пустім холоднім ліжку… замість тебе павутина…
А зірка млява розчиняється в серпанку…
Захована у книжку знов стара твоя світлина…
Зимова свіжість проростає у судини…
Гаптує на люстерці скла віконного щось січень…
Шалена ніжність… до чужої вже людини…
В думках, в душі, у серці сум… а хочеться освідчень…
Здається глеком трохи вигнута хмарина…
Ще сонне сонця око умикає світло денне…
Ти так далеко… небо сплюснуте, як глина…
Самотньо… одиноко… повернись… прошу… до мене…
У тексті розчинено вірш:
Гаряча кава
В пустім холоднім ліжку…
А зірка млява
Захована у книжку…
Зимова свіжість
Гаптує на люстерці…
Шалена ніжність
В думках, в душі, у серці…
Здається глеком
Ще сонне сонця око…
Ти так далеко…
Самотньо… одиноко…
4 січня 2013
Оставить комментарий