Марина Штефуца – Війна

Війна

Засохлих мук у грудях гронце
Вдів, матерів, сиріт, коханих.
Із болю викресане сонце
Землі полоще кров’ю рани.

Іржанням простір пил куйовдить,
Несе у вічність мертвих птахів,
Солоні ріки відчай водить
За руки всюди, поміж жахів.

І совість, наче вже пом’ята,
Апокриф пише божевілля,
І з кожного тут робить ката
Переполохане свавілля.

А суєта на душах грає.
Рвучи любові ніжні струни.
Тут пекло все, а було ж раєм…
Кує печаль із цинку труни.

Гармати очі між окопів
Ховають під вуаллю гріху,
Не чуючи спокути кроків,
Шукають всі в стражданнях втіху.

Із болю викресане сонце
Землі полоще кров’ю рани…
І тільки нічка охоронцем
Вкриває сном недобрі плани…