Марина Штефуца – Від фатуму буденності

Від фатуму буденності 

 
 
Від фатуму буденності,
Від натовпу свавільного
Ми прагнемо до вічності
Дійти й зірвати куш…
На гульбищі химерності,
Безвілля божевільного
Не помічаєм бідності
Самі же власних душ…

Щодня за перегонами
Багацтва утопічного…
І місто стало цвинтарем
Згвалтованих чуттів.
Живемо за законами
Содому архаїчного,
А фарисеям-митарям
Належить суд життів.

Зчерствіли і не плачемо…
Дзвони мовчать розгублено.
Завіса невідомості
Хова фальшивий сміх.
Піввсесвіту розтрачено,
Бо морок приголублено…
На рівні підсвідомості
Лиш визнаємо гріх…