Не цурайся своєї мови
Хай волошки з очима неба,
Ліс нахмурив зелені брови,
Не цурайся своєї мови,
Бо слова – це душі потреба.
Хай цілують світанки трави,
Хай минуле не знає тління,
Не цурайся свого коріння,
Що росте із долонь держави.
Хай твій спадок – старенька хатка,
Та у ній Вічна Книга Роду,
Не цурайся свого народу,
Пісні скарб передай нащадкам.
Хай до крил будуть зорі близько,
Дощ куйовдить калину в лузі,
Не цурайся батьків і друзів,
Пам’ятай про свою колиску.
Оставить комментарий