На цвинтарі
Тут сплять спокійним вічним сном
Колись такі, як ми, живії,
Що мали у майбутнє мрії,
Укриті савану рядном.
Між нами лиш світів каркас…
А так… Ми майже зовсім поруч…
Нас розділя лиш смерті обруч…
Бо не було б без них і нас…
Тут осінь жовті вітражі
Кладе, мов ковдру, на могили,
Земля цілющі має сили,
Тіла приймає без душі.
Тихенько гірко плаче дощ
Сльозами вдів, сиріт безрідних.
Тут рівні і багаті, й бідні,
Без теремів та пишних площ.
Немає святості, гріхів…
Є з чотирьох дощок хатини…
Вже відраховано хвилини
Під голоси гучні дзвонів…
Тут є лиш надписи імен,
А в Бога вся життєва книга,
Відсутня війн кривава дзига,
Проблема нації, знамен…
Єдине місце на землі,
Де пам’ять не вмира роками,
Де будемо і ми із вами
Колись у чорноокій млі…
Оставить комментарий