Марина Штефуца – До болю рідне місто

До болю рідне місто

До болю рідне місто. Волі дух
Лаштунки гороїчні приміряє,
Життя щомиті п’є неспинний рух,
Сакральний німб із древніх гір спускає.

До болю рідне місто. Сірий брук
Дощам із пензлем, мов фарбує очі,
Долину замок, ніби звяв до рук,
Бо скинуть капелюх тривоги хоче.

До болю рідне місто… скрізь дива…
Лиш я у нім: своя… чужа… не знаю…
Похована, воскресла чи жива,
У пеклі десь, або посеред раю.

До болю рідне місто. Тільки ти
Хоч майже поруч, але так далеко….
До болю рідне місто… Відпусти!
Я в інший край полину, як лелека.