Марина Алдон – Двадцять восьме січня. Роздуми над картиною С І. Світославського «Зима»

7 января, 2013 11:22 дп

Двадцять восьме січня. Роздуми над  картиною С І. Світославського «Зима»

3D, у техніці розчинення

Зимовий день в селі. Тут люди ходять пішки.
Стомились коні січень цей тягнути…
Плахтина на землі забруднена вже трішки…
Сніг у долоні… Свище вітер лютий…

Похмуро. Сонце спить у серці небокраю…
Із хмар завіса – драп декоративний…
Невже спинилась мить? Де стрічка виднокраю?
Затихла пісня? Транс медитативний?

Порожні сани… Шлях – орбіта чи арена?…
А де ж господар? Гріється у хаті…
Ховається ще й птах… за гілочкою клена…
Сумна природа… Пагорби кошлаті…

У тексті розчинено вірш:

Зимовий день в селі.
Стомились коні…
Плахтина на землі…
Сніг у долоні…

Похмуро. Сонце спить…
Із хмар завіса…
Невже спинилась мить?
Затихла пісня?

Порожні сани… Шлях…
А де ж господар?
Ховається ще й птах…
Сумна природа…

7 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме січня. Роздуми над картиною С І. Світославського «Зима» нет

Марина Алдон – Двадцять сьоме січня. Дорослі сни

7 января, 2013 10:02 дп

Двадцять сьоме січня. Дорослі сни

3D, у техніці розчинення

Дорослі сни (немов туман імлистий, швидкоплинний)
Не мають тих яскравих кольорів у постреальності,
Як у дитинстві, коли світ ще чистий та невинний
І серце повне світлих почуттів, сентиментальності…

Дорослі сни безкрилі, як і люди без кохання,
Сум ампутує цілий Всесвіт мрій із душ сплюндрованих,
В них не полотна справжні, а етюди-накидання
Викочуються слізками з-під вій не нафарбованих…

Дорослі сни – це острахи, кошмари, хвилювання…
Та забуття так прагне організм, а втома – танення…
Хоч інколи рожеві окуляри до світання
Потрібні, щоб не втратить оптимізм на рівні марення…

У тексті розчинено вірш:

Дорослі сни, немов туман імлистий,
Не мають тих яскравих кольорів,
Як у дитинстві, коли світ ще чистий
І серце повне світлих почуттів.

Дорослі сни безкрилі, як і люди,
Сум ампутує цілий Всесвіт мрій,
В них не полотна справжні, а етюди
Викочуються слізками з-під вій…

Дорослі сни – це острахи, кошмари…
Та забуття так прагне організм…
Хоч інколи рожеві окуляри
Потрібні, щоб не втратить оптимізм…

 

 

7 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять сьоме січня. Дорослі сни нет