Марина Алдон – Тридцять перше січня. Гірко мені, одиноко…

8 января, 2013 5:57 пп

Тридцять перше січня. Гірко мені, одиноко…

3D, у техніці розчинення

Знов у ріку традиційно впирається крига…
Сонце паде непритомно за гОру, у ложе…
Вітер у млі емоційно кружляє, мов дзиґа,
Гучно кричить, безсоромно, як тільки лиш може…

Зимно в душі та тривожно… ще й спазми серцеві…
Гірко мені, одиноко, звикаю поволі…
Тихо молюся побожно за тебе Творцеві…
Ти же здаєшся пророком, святим, зодчим долі…

Січня зіниці холодні, знебарвлені, звісно…
Вкриті узором морозним і вікна, і вени…
Свічка ридає в долоні, впадає у пісню…
Сном би заснути наркозним, як сосни, чи клени…

Знаю, що спомини спільні частково уявні…
Вкриті густими снігами платформи перонів…
З болем думки нероздільні, а мрії  безправні…
Скільки ж доріг поміж нами і скільки кордонів…

У тексті розчинено вірш:

Знов у ріку традиційно
Сонце паде непритомно…
Вітер у млі емоційно
Гучно кричить, безсоромно…

Зимно в душі та тривожно…
Гірко мені, одиноко…
Тихо молюся побожно…
Ти же здаєшся пророком…

Січня зіниці холодні
Вкриті узором морозним…
Свічка ридає в долоні…
Сном би заснути наркозним…

Знаю, що спомини спільні
Вкриті густими снігами…
З болем думки нероздільні…
Скільки ж доріг поміж нами…

 

8 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

.

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцять перше січня. Гірко мені, одиноко… нет

Марина Алдон – Двадцять восьме січня. Роздуми над картиною С І. Світославського «Зима»

7 января, 2013 11:22 дп

Двадцять восьме січня. Роздуми над  картиною С І. Світославського «Зима»

3D, у техніці розчинення

Зимовий день в селі. Тут люди ходять пішки.
Стомились коні січень цей тягнути…
Плахтина на землі забруднена вже трішки…
Сніг у долоні… Свище вітер лютий…

Похмуро. Сонце спить у серці небокраю…
Із хмар завіса – драп декоративний…
Невже спинилась мить? Де стрічка виднокраю?
Затихла пісня? Транс медитативний?

Порожні сани… Шлях – орбіта чи арена?…
А де ж господар? Гріється у хаті…
Ховається ще й птах… за гілочкою клена…
Сумна природа… Пагорби кошлаті…

У тексті розчинено вірш:

Зимовий день в селі.
Стомились коні…
Плахтина на землі…
Сніг у долоні…

Похмуро. Сонце спить…
Із хмар завіса…
Невже спинилась мить?
Затихла пісня?

Порожні сани… Шлях…
А де ж господар?
Ховається ще й птах…
Сумна природа…

7 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме січня. Роздуми над картиною С І. Світославського «Зима» нет

Марина Алдон – Двадцять шосте січня. Камасутра. Еротичні фантазії

6 января, 2013 5:37 пп

Двадцять шосте січня. Камасутра. Еротичні фантазії

3D, у техніці розчинення

Хай ніч пестить небо зорями, а ти пізнавай блаженство…
Закрий свої очі димчасті… сьогодні у душ вінчання…
Відчуй серця стук долонями і мрій оголи шаленство,
Пий стогони щастя пристрасні… вони, наче гімн кохання…

Спини ці земні миттєвості! Візьми подушкИ червоні…
Своїм язиком торкнися ніг! В обіймах світ інший зовсім…
Пірни у глибінь чуттєвості, що десь у моєму лоні.
Нехай за вікном оздоба – сніг… Та що же нам до морозів!

Спокуси тюльпан (солодкий гріх!)… вкривають цілунки ніжні…
Я спрагло хочу голубити все тіло… усе й відразу!
Втішати тебе хоч цілий вік, не кілька зимових тижнів…
У позах усіх, як любиш ти… входити у транс екстазу…

У тексті розчинено вірш:

Хай ніч пестить небо зорями,
Закрий свої очі димчасті…
Відчуй серця стук долонями,
Пий стогони щастя пристрасні…

Спини ці земні миттєвості!
Своїм язиком торкнися ніг!
Пірни у глибінь чуттєвості,
Нехай за вікном оздоба – сніг…

Спокуси тюльпан (солодкий гріх!)
Я спрагло хочу голубити…
Втішати тебе хоч цілий вік
У позах усіх, як любиш ти…

6 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, кохання, мої вірші, секс и щоденник. 2 комментария к записи Марина Алдон – Двадцять шосте січня. Камасутра. Еротичні фантазії

Марина Алдон – Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах

6 января, 2013 1:16 пп

Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах

сонет+ЯС
3D, у техніці розчинення

Зима в Карпатах – справжній витвір Бога!
Зі снігу та із льоду – лісу чисті ризи,
Під небокраєм в’южиться дорога…
Старенька хата тямить предків риси…

У будь-яку погоду ліс красивий…
Гостей чекає кожна господинька…
З морозним візерунком січень сивий…
Зіниця ока сонця, як крижинка…

В долині білим клунком сосни, граби…
Гора висока не ховає личко…
Хмарини пишні, ніби пух кульбаби…
Струмки у кришталевих черевичках…
Відомі вітру всі секрети зваби…
Співає щось про Довбуша синичка…

У тексті розчинено ЯС:
Зима в Карпатах
Зі снігу та із льоду
Під небокраєм.

Садиба, хата
У будь-яку погоду
Гостей чекає.

З морозним візерунком
Зіниця ока.
В долині білим клунком
Гора висока.

 

6 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, Україна, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах нет

Марина Алдон – Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

5 января, 2013 10:56 дп

Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

3D, у техніці розчинення

Дзеркальна поверхня рікИ біля схилу гори, як фольга з цукерки,
Немов площина забуття, що приховує мрії, пориви світлі…
На дні десь дрімають зіркИ, безтурботно чекаючи, поки смеркне…
В режимі зими почуття теж холонуть, напруга ще й у повітрі…

Дзеркальна поверхня душі відчуває рубці на рельєфі шкіри,
Спресовує сум та печаль у зіницях, формує життєву книгу…
На кожній сльозі вітражі із останків кохання, щемкої віри,
Малюють морози, на жаль, на звороті грудей безнадії кригу…

Дзеркальна поверхня листа зберігає твій запах у формі віршів,
Впирається в серця конверт тільки пам’ять зі знімками замість марок…
І знов поміж нами міста, та й самі ми, здається, вже дещо інші…
І знов у завії концерт, тліє вечір повільно, неначе згарок…

У тексті розчинено вірш:

Дзеркальна поверхня рікИ,
Немов площина забуття…
На дні десь дрімають зіркИ,
В режимі зими почуття…

Дзеркальна поверхня душі
Спресовує сум та печаль…
На кожній сльозі вітражі
Малюють морози, на жаль…

Дзеркальна поверхня листа
Впирається в серця конверт…
І знов поміж нами міста,
І знов у завії концерт…

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня… нет

Марина Алдон – Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

5 января, 2013 10:54 дп

Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

3D, у техніці розчинення

Тремтить рука… Пишу тобі листа у формі звернення…
Співає вітер за вікном, як Скрябін (ексцентричність у характері)…
Я пробую без тебе жити, та… не жду повернення…
У серці сотня Маріанських впадин або безіменних кратерів…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай, групую речення…
Приправлений зірками… офіційно визнає сніг меланхолію…
Абстрактну тінь облизує свіча, чомусь приречено…
Натхненно, гарячково, емоційно почуття свої оголюю…

Тремтить рука… Пишу тобі листа… Паперу клаптики
Не чорними чорнилами, а кров’ю літер пахнуть… від напруження…
Між нами кілометри рік, містА і дві галактики…
Як до душі достукатись любов’ю… крізь відчуження?

У тексті розчинено вірш:

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Співає вітер за вікном, як Скрябін…
Я пробую без тебе жити, та…
У серці сотня Маріанських впадин…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай,
Приправлений зірками… офіційно…
Абстрактну тінь облизує свіча,
Натхненно, гарячково, емоційно…

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Не чорними чорнилами, а кров’ю…
Між нами кілометри рік, містА…
Як до душі достукатись любов’ю?

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять третє січня. Пишу тобі листа нет

Марина Алдон – Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом…

4 января, 2013 11:50 дп

Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом…

3D, у техніці розчинення

На небі сьогодні протяг, зірки у подушці-хмарці…
І темно, й доволі сніжно, за вікнами завірюха…
Зриваю із тебе одяг… Довірся жазі-бунтарці…
Губами чуттєво, ніжно торкаюся мочки вуха…

Тремчу у твоїх долонях, неначе церковна свічка…
У серці пожежа, звісно, у лоні стихія, всесвіт…
Пульсує любов у скронях… Невже червоніє щічка?
Веди же скоріш у ліжко… Не треба, благаю, бесід…

Голублю живіт і спину, твої масажую стегна,
Сопілку єства, спокуси вивчають неспішно пальці…
Ввійди у мої глибини, там знайдеш Едем, я певна…
Оргазму там землетруси, у рухах – інтимні танці…

Хай нічка п’янить дурманом, хай здійснює всі бажання,
Поєднує душ октави непізнана таємниця…
Будь Етною, будь вулканом, єдиним моїм коханням…
Ковтнути дай щастя лави….
Як жаль, що усе це сниться…

У тексті розчинено вірш:

На небі сьогодні протяг…
І темно, й доволі сніжно…
Зриваю із тебе одяг
Губами чуттєво, ніжно…

Тремчу у твоїх долонях,
У серці пожежа, звісно…
Пульсує любов у скронях…
Веди же скоріш у ліжко…

Голублю живіт і спину,
Сопілку єства, спокуси…
Ввійди у мої глибини,
Оргазму там землетруси…

Хай нічка п’янить дурманом,
Поєднує душ октави…
Будь Етною, будь вулканом,
Ковтнути дай щастя лави….

 

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, кохання, мої вірші, ніч, секс и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом… нет

Марина Алдон – Двадцять перше січня. Січень вривається в сни

4 января, 2013 11:44 дп

Січень вривається в сни

 

Текст

 

4 січня 2013

 

Рубрики: Щоденник. Метки: зима и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять перше січня. Січень вривається в сни нет

Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок

2 января, 2013 1:10 пп

Шістнадцяте січня. Січневий ранок

3D, у техніці розчинення

На склі мережка – арт-декор морозу рукотворний,
Нанесена старанно смуга льодяна на річку…
Блондинка-стежка відкриває простір чудотворний,
У шапці із туману задуває ранок свічку…

Холодне сонце треться в гриву лісу білувату,
У неба на макітрі хмаронька пухка північна…
Джгут-волоконце вітру гори змірює, як хату,
Десь губиться в повітрі аромат гуцула-січня…

Мала сніжинка дефілює на зимовій сцені…
На вії десять тижнів мрія-слізка мочить крила кволі…
Мов павутинка… сум обмотує землі легені…
Стосунки рвуться ніжні… у душі фантомні болі…

У тексті розчинено вірш:

На склі мережка,
Нанесена старанно…
Блондинка-стежка
У шапці із туману…

Холодне сонце
У неба на макітрі,
Джгут-волоконце
Десь губиться в повітрі…

Мала сніжинка
На вії десять тижнів…
Мов павутинка,
Стосунки рвуться ніжні…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок нет

Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

2 января, 2013 1:08 пп

П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

3D, у техніці розчинення

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій… Хуга сниться?
Темрява зринає, наче птах… по вертикалі…
У душі – журба, в судинах – іній, лід – в зіницях
Біль тримає небо на плечах… як Бог скрижалі…

Хоровод зірок на крутосхилах фантастичних…
Сум читає всі твої листи, мов книгу Долі…
У зими вітри бринять на крилах галактичних…
За чуття, за шал мене прости… за мрії голі…

На вікні малюють щось морози… квіти… наче…
Ніч – це вічність, чи коротка мить, рух по спіралі?
Крижаніють на обличчі сльози… Серце плаче…
Ти далеко… Як без тебе жить, не знаю, далі…

У тексті розчинено вірш:

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій…
Темрява зринає, наче птах…
У душі – журба, в судинах – іній,
Біль тримає небо на плечах…

Хоровод зірок на крутосхилах,
Сум читає всі твої листи…
У зими вітри бринять на крилах…
За чуття, за шал мене прости…

На вікні малюють щось морози…
Ніч – це вічність, чи коротка мить?
Крижаніють на обличчі сльози…
Ти далеко… Як без тебе жить…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити? нет

« Следующие  
  Предыдущие »