Марина Алдон – Дванадцять

30 ноября, 2012 11:28 пп

Дванадцять

Ти перший у житті відкрив жаги смаки таємні,
Як другий місяць в небі, осяваєш млу первІсну.
А третій вимір не для нас, довкола більш об’ємні,
Рядком четвертим у душі вростаєш міцно в пісню…
І наче п’ятий океан, полощеш мрії чисті,
Секрети шостого чуття крізь Вічність трансформуєш…
Кохання сьомий континент є в тільки нашім місті…
Чи восьмий нотний знак мені в цілунку подаруєш?
Нас не ляка дев’ятий вал, бескети та діброви,
Десята чашка кави для безсоння та шаленства…
Збагни, прошу, ти – одинадцята частина мови!
Дванадцять місяців у році хай трива блаженство…

P.S.Нічого особистого, вчуся рахувати

 

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Акровірші, Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: акро, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцять нет

Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту

29 ноября, 2012 12:22 пп

Теорія вибуху Всесвіту

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки,
В чуттів за законом Габбла… найгірше це – швидкість віддалення…
А знаєш, немає антонімів зовсім до слова «цілунки»…
Тож в пам’яті чим замінити взаємне губ віддзеркалення?

Немов електричний заряд, струм пронизує душу та волю,
Для тебе все, що кажу – ілюзорна гіпотеза дійсності…
Можливо, небесні тіла, як і люди, згорають від болю…
Хоча… там, де зорі… Господь недалеко… там інші цінності…

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки…
Були неподільними… ніби колись континенти планети…
Та доля позаздрила… щастю… звела особисті рахунки…
І ми розлетілись у межах галактики, мовби комети…

Усе, що було поміж нами – кохання… приручена ніжність…
Від мрій індульгенцій нема… а у сЕрденьку пристрасті тісно…
На згадку лишаються… вірші… не спалює їх навіть вічність…
Самі потрапляєм до неї колись… по інерції… звісно…

 

29 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту нет

Марина Алдон — Місяць

27 ноября, 2012 5:35 пп

Місяць

_____________________ вечір одцвів_______________
_________________ бузковий_обрій зім’яла _________
______________ темінь_світ мій___________________
____________ колись ____________________________
__________ казковий ____________________________
_________ в_р_а_з ______________________________
_______ посірів, як______________________________
______ кремінь_________________________________
______ вперлася________________________________
______ в__небо ________________________________
______т_у_г_а _________________________________
______ мі_ся_ця________________________________
______ сточеним _______________________________
______ р_о_г_о_м ______________________________
_______ п_е_в_н_о _____________________________
________ любов недуга__________________________
_________ біль поділяю__________________________
__________ з Богом_ пахла_______________________
____________ трава сльозою______________________
_____________ і ароматом рути ___________________
________________гірко,  та   нам __________________
__________________ з        тобою        разом __________
__________________ ___повік не бути______________

 

 

27 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч и фігурні. Комментариев к записи Марина Алдон — Місяць нет

Марина Алдон — Кохання

27 ноября, 2012 3:34 пп

Кохання

_____________ніжно__________ніжно___________
__________обіймай______дотик ____губ_________
_________як полум’я… _грішно____грішно_______
_________роздягай__________жду___тебе_______
_________оголена______бо______кохання — ______
__________острівець___ну___а___ми__як________
____________лодії___душ____єднання___________
________________промінець____де______________
___________________д_у_м_к_и________________
_____________________мелодії_________________
_______________________!!!____________________
_______________________ ! ____________________

 

 

27 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и фігурні. Комментариев к записи Марина Алдон — Кохання нет

Марина Штефуца – Зимова ніч

17 ноября, 2012 4:36 пп

анимация девушка зима

Зимова ніч

3D, у техніці розчинення

Світ міцно сковують морози, млі відпущені,
Зірки впресовуючи в ніші невагомості…
Зима кристалізує сльози… трохи сплющені…
Із мрій виліплюючи вірші в підсвідомості…

У вітру напрямок – на вибір, попри вічності…
Сам визначає шлях-дорогу сніг у лігвище…
Ніч відкриває інший вимір потойбічності,
Клонує смуток і тривогу власне прізвище…

А місяць дивиться безмовно з неба нижнього…
У грудень пам’ять імплантує очі димча́сті…
На жаль, усе в житті умовно… крім Всевишнього…
Мить щастя дорого коштує в межах… пристрасті…

У тексті розчинено вірш:

Світ міцно сковують морози,
Зірки впресовуючи в ніші…
Зима кристалізує сльози,
Із мрій виліплюючи вірші…

У вітру напрямок – на вибір,
Сам визначає шлях-дорогу…
Ніч відкриває інший вимір,
Клонує смуток і тривогу…

А місяць дивиться безмовно,
У грудень пам’ять імплантує…
На жаль, усе в житті умовно…
Мить щастя дорого коштує…

 

16 лиситопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші и Мої вірші. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання и ніч. Комментариев к записи Марина Штефуца – Зимова ніч нет

Марина Штефуца — Осінь у кімнаті

2 ноября, 2012 12:22 пп

Осінь у кімнаті

 

3D, у техніці розчинння

За гранню неба прірва… невідомість… СЛЬОЗЯТЬСЯ ВІЧКИ… серце плаче… кров’ю… І ТИСНЕ ОПІВНІЧЧЯ на свідомість… Молюся Богу з вірою… любов’ю… ХОВА У ВАЗІ СИЗА МЛА КОРІННЯ, а місяць гладить променем діброви, одежа до снаги йому осіння, закони Ома та світобудови… ЗАСОХЛІ АЙСТРИ ПАХНУТЬ ПОТОЙБІЧЧЯМ, а кожна книжка – пальцями твоїми… Як подолати вічне протиріччя між пам’яттю та мріями своїми? НА ТІЛІ СВІЧКИ ТІНЕЙ ТРІПОТІННЯ… Нагадує вогонь червону мушлю для передбачень або ворожіння… Вроста самотність міцно в хвору душу…

А ВІТЕР ГРАЄ, НАЧЕ ПАГАНІНІ, на вітах клена… вміло та відверто… і ноти залишає на камінні… І ПРОСИТЬСЯ ДО ХАТИ… дуже вперто… стоїть у две́рях прямо, ЩОБ ВІДЧУТИ ОСТАНКИ ЛИСТЯ ТА ТЕПЛА В КАМІНІ… За мить жаги – дві вічності спокути… у відчаї, у марнім голосінні… в мені чуття незаймане… безкрає… ЦЕ ПРИСТУП АСТМИ? ЧИ КОХАННЯ ПУТИ? Повітря раз-у-раз не вистачає…. Жадаю тільки… просто поруч бути…

Ковтати марно ліки натуральні… Бо пристрасть не лікують ескулапи. ВСІ СХОДЖЕНО ДАВНО СТЕЖКИ́ АСТРАЛЬНІ… чуття же не наносяться на мапи… ДЕ Ж ТИ ТЕПЕР?.. пече журба судини, усі думки безрадісні…  ПЕЧАЛЬНІ… Схвильовано ВІДСТУКУЄ ХВИЛИНИ СТАРИЙ ГОДИННИК НА СТІНІ У СПАЛЬНІ…

ДЕКОР КІМНАТИ – літери із віршів, я ВСІ ТВОЇ СВІТЛИНИ… зберігаю… Та з кожним днем мені все гірше… гірше… Живу… чи животію? Лиш конаю… МАЛЮЮ ЗОРІ НА ВІКНІ ОВАЛЬНІ… за принципами Вінсента Ван Гога… НЕСИЛА СПАТИ. Штори вертикальні, як грива у коня-єдинорога.
А БІЛЬ ІЗ СЕРЕДИНИ… невгамовний… Були ж у нас стосунки ідеальні… Ти – мій пророк, апостол, скарб коштовний… Тебе чекаю досі в сповідальні…

У тексті розчинено сонет:

СЛЬОЗЯТЬСЯ ВІЧКИ. Тисне опівніччя.
ХОВА У ВАЗІ СИЗА МЛА коріння.
ЗАСОХЛІ АЙСТРИ пахнуть потойбіччям.
НА ТІЛІ СВІЧКИ тіней тріпотіння…

А вітер грає, наче Паганіні,
І проситься до хати… щоб відчути
ОСТАНКИ ЛИСТЯ ТА ТЕПЛА в каміні….
ЦЕ ПРИСТУП АСТМИ? Чи кохання пути?

Всі сходжено давно стежки́ астральні…
Де ж ти тепер?.. Відстукує хвилини
СТАРИЙ ГОДИННИК НА СТІНІ у спальні…

ДЕКОР КІМНАТИ – всі твої світлини…
МАЛЮЮ ЗОРІ НА ВІКНІ овальні…
НЕСИЛА СПАТИ. Біль із середини…

У сонеті розчинено вірш:

Сльозяться вічки…
Хова у вазі сиза мла
Засохлі айстри.

На тілі свічки
Останки листя та тепла…
Це приступ астми?

Старий годинник на стіні –
Декор кімнати.
Малюю зорі на вікні,
Несила спати.

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и сонети. Комментариев к записи Марина Штефуца — Осінь у кімнаті нет

Марина Штефуца — Лист iз потойбiччя*

14 октября, 2012 6:13 пп

Лист iз потойбiччя

 

(3D, у техніці зіставлення, у поезії розчино два окремі вірші)

Словоточить душа, у безодні холодного Всесвіту…
Півстрофою печальною імітую церковні музи;ки…
Я тобі вже чужа… і веду зі світлиною бесіду
За стіною астральною… мла нанизує дощ… на осики…

Пи;шу вперше листа… Не суди за негадане рішення….
Помагає Верни;гора розставляти трикрапками зорі…
Ми у різних містах… Це і перше, й останнє освідчення…
Не зустрітись у вимірах… Осягни букви-сльози прозорі…

Обпліта чорна цвіль однотонне рядно неба вічного,
Стежку вітру-гонителю застеляють цупкі виногради…
Як забути про біль? Згубні муки кохання трагічного…
Поясни, Вседержителю, чи існує життя після зради?

1.
Словоточить душа
Півстрофою печальною…
Я тобі вже чужа
За стіною астральною…

Пи;шу вперше листа…
Помагає Верни;гора…
Ми у різних містах…
Не зустрітись у вимірах…

Обпліта чорна цвіль
Стежку вітру-гонителю…
Як забути про біль?
Поясни, Вседержителю…
2.
У безодні холодного Всесвіту
Імітую церковні музики…
І веду зі світлиною бесіду…
Мла нанизує дощ… на осики…

Не суди за негадане рішення –
Розставляти трикрапками зорі…
Це і перше, й останнє освідчення…
Осягни букви-сльози прозорі…

Однотонне рядно неба вічного
Застеляють цупкі виногради…
Згубні муки кохання трагічного…
Чи існує життя після зради?

PS Нічого особистого

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Різне. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Штефуца — Лист iз потойбiччя* нет

Марина Штефуца — Ноти серця

14 октября, 2012 4:08 пп

Ноти серця

 

Вростає місяць у холодну млу частково,
Тремтіння зірки викликає хвилювання…
Душа крізь очі витікає поступово
На древні літери Священного Писання…

Скидає шати черемшина достроково,
У неба з осінню приватне листування…
Моя молитва – ноти серця, а не слово,
Моє життя без тебе – тільки існування…

Струмують плавно… по судинах винятково…
Чуття, сильніші за просте земне кохання…
У шибку вітер знову стукає нервово,
Збагнути прагне він ціну мого мовчання…

Голубить жовтень гори й доли… гарячково…
Природи марення – прикмети помирання…
Прошу, дай щастя-долі любому, Єгово…
І відверни від нього лихо, сум, страждання…

Ноты сердца

 
Свободный перевод

Луна врастает в темноту опять частично,
А трепет звёздочки волнует Мироздание…
Душа чрез слёзы вытекает уж привычно
На буквы древние Священного Писания…

С деревьев головной убор слетает снова,
У неба с осенью онлайн-система личная…
Моя молитва – ноты сердца, а не слово,
Жизнь без тебя –  болезнь сознанья нетипичная…

Текут по венам чувства, смешанные с кровью…
Имеет холод запах клеток отмирания…
Я измеряю все вселенные любовью…
И только боль свою скрываю за молчанием…

Окутывает горы, лес октябрь тревогой…
А у природы все симптомы засыпания…
Дай милому, Господь, Ты счастья много,
Рукой священной отведи, прошу, страдания…

 

12 октября 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Штефуца — Ноти серця нет

Марина Штефуца – Я стану для тебе піснею

26 марта, 2012 6:06 пп

Я стану для тебе піснею

 

Я стану для тебе піснею

І ти її заспіваєш,

Або зоринкою пізньою,

Що у вікно заглядає.

 

Примчу з кліті суму пташкою,

Де б ти не був, всюди,

Розквітну взимку ромашкою,

Може, не зірвуть люди.

 

Розіллюсь струмком застудженим,

Всю спрагу  вгамую, любий,

Прикинусь вітром примруженим

Та поцілую в губи.

 

Зросту з люстра дня тополею,

Від спеки в листі сховаю,

Крізь сон зажеврію долею,

Відмички знайду від раю.

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Я стану для тебе піснею нет

Марина Штефуца – Кохаю. Божеволію. Так гірко…

26 марта, 2012 6:02 пп

Кохаю. Божеволію. Так гірко…

 

Кохаю. Божеволію. Так гірко…

Любов – багаття, що горить, не тліє.

Щоб світ вмістився в серці, наче зірка,

Потрібен той, хто душу зрозуміє.

 

Але чому ж сумую за тобою.

Можливо, я в чуттях середньовічна.

Лягають мої болі чередою

Обривками на білі руки січня.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Кохаю. Божеволію. Так гірко… нет

« Следующие  
  Предыдущие »