Марина Алдон – 3 листопада. Ключ

9 июля, 2013 2:32 пп

Третє листопада. Ключ

3D, у техніці розчинення

Є ключ музичний… Оживає з ним оргАн…
В старім блокноті розглядає знаки птаха…
Зиґзаґ класичний декорує нотний стан…
Для Паваротті партитура чи для Баха?

Є ключ-відмичка до скарбів та до сердець…
ЗамкИ і зАмки відмикаються всі сущі…
Гра в сховки – звичка… Знає добре Бог-Отець –
Під час мовчанки на засув закриті душі…

Є ключ до шифру, до таємних вищих знань,
До небосхилу з книг драбина… прямо з хати…
Вгадати цифру коду треба без вагань…
Комусь під силу ребус предків розв’язати…

У тексті розчинено вірш:

Є ключ музичний
В старім блокноті…
Зиґзаґ класичний
Для Паваротті?

Є ключ-відмичка,
ЗамкИ і зАмки…
Гра в сховки – звичка
Під час мовчанки…

Є ключ до шифру,
До небосхилу…
Вгадати цифру…
Комусь під силу…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 листопада. Ключ нет

Марина Алдон – 2 листопада. В’януть мрії

9 июля, 2013 8:25 дп

Друге листопада. В’януть мрії

3D, у техніці зіставлення

Мені без тебе сумно… Знов не сплю, рахую зорі…
Холоне чорна кава в чашці темряви глибокій…
Повзуть хмарки безшумно, стогне вітер, небо хворе…
Тремтить душа сльотава… Віднімає осінь спокій…

Ніч пристрасті позаду… Що попереду? Безвір’я…
А поряд – невідомість… та оці чотири стіни…
І запах листопаду долинає із узгір’я,
Вростає у свідомість крик самотньої пташини…

Тривога серце коле, гладить сум твої світлини…
Читаю лист останній, заважає тінь плямиста…
Звикаю жити з болем… Ти далеко, мій єдиний…
Німію у коханні… в’януть мрії разом з листям…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Мені без тебе сумно…
Холоне чорна кава…
Повзуть хмарки безшумно…
Тремтить душа сльотава…

Ніч пристрасті позаду,
А поряд – невідомість…
І запах листопаду
Вростає у свідомість…

Тривога серце коле,
Читаю лист останній…
Звикаю жити з болем…
Німію у коханні…

2.
Знов не сплю, рахую зорі
В чашці темряви глибокій…
Стогне вітер, небо хворе –
Віднімає осінь спокій…

Що попереду? Безвір’я…
Та оці чотири стіни…
Долинає із узгір’я
Крик самотньої пташини…

Гладить сум твої світлини,
Заважає тінь плямиста…
Ти далеко, мій єдиний…
В’януть мрії разом з листям…

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

У створенні колажу використано роботу:
goodygr8, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5116822/

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 листопада. В’януть мрії нет

Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі

9 июля, 2013 8:22 дп

Перше листопада. На цвинтарі

3D, у техніці розчинення

Брама відкрита до іншої дійсності… дрібочки ґрунту, мов перли…
Пахне туман навіть сном летаргічним і зовсім ріка не ласкава…
Ніби на лИсті послАння із вічності, або листи від померлих…
Пише їх вітер крилом, а диктує стривожена власна уява…

Осінь самотня блукає на цвинтарі… метрами міряє кроки…
Плаче дощем між могил, обережно читає на плитах таблички…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі, строгі як древні пророки…
Сумно мовчить небосхил, а… між іншим… доноситься спів із каплички…

Тут наче грань між життям і між тлінністю, в серці духовна тональність…
Мрії летять шкереберть… у міжчасся… чомусь увижається Цербер…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю – це неминуча летальність…
Люта, безжалісна смерть невблаганна усіх забирає до себе…

У тексті розчинено вірш:

Брама відкрита до іншої дійсності,
Пахне туман навіть сном…
Ніби на лИсті послАння із вічності,
Пише їх вітер крилом…

Осінь самотня блукає на цвинтарі,
Плаче дощем між могил…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі…
Сумно мовчить небосхил…

Тут наче грань між життям і між тлінністю,
Мрії летять шкереберть…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю –
Люта, безжалісна смерть…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
rauf, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5059602/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, осінь, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі нет

Марина Алдон – 31 жовтня. Тиса

8 июля, 2013 5:43 пп

Тридцять перше жовтня. Тиса

3D, у техніці розчинення

Загострені у Тиси почуття незахололі,
Дратує дощ, туман, одноманітність закільцьована…
Їй не потрібно змінного взуття чи парасолі…
Для річки ж повноводдя, як вагітність запланована…

Волога всюди – в небі, на землі… Та… що цікаво,
У русла більша швидкість кровотоку від депресії…
Пересуває камені у млі уліво-вправо
Рушійна сила водного потоку в мить агресії…

Ще верховинці-Тисі не до снів і не до марень…
У жовтні справ багато у Карпатах… Скрізь органіка…
Згребти потрібно листя з берегів і навіть хмари,
Віднести в вічність, аж до адресата, згідно графіка…

У тексті розчинено вірш:

Загострені у Тиси почуття,
Дратує дощ, туман, одноманітність…
Їй не потрібно змінного взуття…
Для річки ж повноводдя, як вагітність…

Волога всюди – в небі, на землі…
У русла більша швидкість кровотоку…
Пересуває камені у млі
Рушійна сила водного потоку…

Ще верховинці-Тисі не до снів –
У жовтні справ багато у Карпатах…
Згребти потрібно листя з берегів,
Віднести в вічність, аж до адресата…

 

8 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, Карпати, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 31 жовтня. Тиса нет

Марина Алдон – 30 жовтня. Хризантеми

8 июля, 2013 3:25 пп

Тридцяте жовтня. Хризантеми

3D, у техніці розчинення

Коли рослини інші снять спокійно, безтурботно,
А із дерев спадають діадеми золотаві,
Вітри голосять гучно, емоційно та скорботно,
Неквапно розквітають хризантеми величаві…

Коли проміння сонечка найтонше, особливе
Тче павутиння срібне, згідно схеми, згідно карти,
Мороз лоскоче шкіру та ворожить мовчазливо,
Строкаті розквітають хризантеми біля хати…

Коли танцює осінь біля ватри граціозно,
Ріка складає вірші і поеми старомодні,
Туманом можна шлях зашнурувати скрупульозно,
Прекрасні розквітають хризантеми у городі…

У тексті розчинено вірш:

Коли рослини інші снять спокійно,
А із дерев спадають діадеми,
Вітри голосять гучно, емоційно,
Неквапно розквітають хризантеми…

Коли проміння сонечка найтонше,
Тче павутиння срібне, згідно схеми,
Мороз лоскоче шкіру та ворожить,
Строкаті розквітають хризантеми…

Коли танцює осінь біля ватри,
Ріка складає вірші і поеми,
Туманом можна шлях зашнурувати,
Прекрасні розквітають хризантеми…

 

8 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 жовтня. Хризантеми нет

Марина Алдон – 29 жовтня. Осінь у Карпатах

8 июля, 2013 6:36 дп

Двадцять дев’яте жовтня. Осінь у Карпатах

3D, у техніці розчинення

Небо у долонях, аж тріпоче…
Гори в жовтих шатах таємничі…
В’яне сонця сонях – мерзнуть очі…
Осінь у Карпатах мандрівнича…

Ліс, як сповідальня первозданна,
Прибрана до свята скрупульозно…
Майже ідеальна, бездоганна
Осінь у Карпатах віртуозна…

Вабить скель графіті, якість глеків,
Річечки соната патетична,
Краща в цілім світі ватра предків…
Осінь у Карпатах поетична!

Є у праприроди тління час говіння…
Мов, наріч багато у вітриська…
Водить хороводи павутиння…
Осінь у Карпатах верховинська…

У тексті розчинено вірш:

Небо у долонях,
Гори в жовтих шатах…
В’яне сонця сонях…
Осінь у Карпатах…

Ліс, як сповідальня,
Прибрана до свята…
Майже ідеальна
Осінь у Карпатах…

Вабить скель графіті,
Річечки соната…
Краща в цілім світі
Осінь у Карпатах…

Є у праприроди
Мов, наріч багато…
Водить хороводи
Осінь у Карпатах…

8 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Соняшники»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, Карпати, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 жовтня. Осінь у Карпатах нет

Марина Алдон – 28 жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

7 июля, 2013 5:08 пп

Двадцять восьме жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

3D, у техніці розчинення

Ніч ділиться на фази сновидінь у підсвідомості,
На цикли потемніння небозводу, стелі дивної,
На ступені безумств, або прозрінь, поривів творчості
Та на етапи болю й насолоди інстинктивної…

Ніч – генератор формул та ідей у межах вічності…
Хай на чолі задумлива похмурість нецілована,
Та зорі-мрії скрапують з очей у вазу дійсності…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість замаскована…

На місяці пора рясних дощів пронумерованих,
А на землі період для кохання безумовного…
Ніч ділиться на стадії чуттів запрограмованих,
На довгі смуги криків та мовчання красномовного…

У тексті розчинено вірш:

Ніч ділиться на фази сновидінь,
На цикли потемніння небозводу,
На ступені безумств, або прозрінь
Та на етапи болю й насолоди…

Ніч – генератор формул та ідей…
Хай на чолі задумлива похмурість,
Та зорі-мрії скрапують з очей…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість…

На місяці пора рясних дощів,
А на землі період для кохання…
Ніч ділиться на стадії чуттів,
На довгі смуги криків та мовчання…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі» нет

Марина Алдон – 27 жовтня. Я – частка світу…

7 июля, 2013 2:46 пп

Двадцять сьоме жовтня. Я – частка світу…

3D, у техніці розчинення

Я – частка світу, материк міжгалактичний,
Храм-склеп монаха – для думок житло найліпше…
Соната вітру настрій створює ліричний,
Канцона птаха надихає якнайбільше…

Я на планеті хоч і цілі маю власні,
Лише зернина перед Господом людина…
Іду крізь нетрі темні, майже непролазні,
Бо жде вершина, там у вічності, єдина…

Я – крик природи, її музика та звуки,
Стихії сила додає щодня наснаги…
Вогонь свободи не пече, а гріє руки
І правди крила – балансир для рівноваги…

Я – Сонця коло, я – метелик на веселці,
Небес уламок, німб півмісяця-підкови…
Вікно у Космос відкриваю через серце
Без жодних рамок часових та просторових…

У тексті розчинено вірш:

Я – частка світу,
Храм-склеп монаха,
Соната вітру настрій,
Канцона птаха…

Я на планеті
Лише зернина…
Іду крізь нетрі,
Бо жде вершина…

Я – крик природи,
Стихії сила,
Вогонь свободи
І правди крила…

Я – Сонця коло,
Небес уламок,
Вікно у Космос
Без жодних рамок…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
Amandine van Ray, «Without»,
http://www.photosight.ru/photos/5114981/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 жовтня. Я – частка світу… нет

Марина Алдон – 26 жовтня. Жолудь

7 июля, 2013 10:13 дп

Двадцять шосте жовтня. Жолудь

3D, у техніці розчинення

Маленький жолудь, син старого дуба,
Як карлик між грибами, в серці лісу…
Вітри по колу дико, жорстко, грубо
Жонглюють із листками, пишуть пісню…

Плід винятковий мріє на долівці…
Брунатний, темношкірий ґрунт, як ложе…
Чом нерухомий чепчик на голівці?
Бриль шарудливий, сірий, тисне, схоже…

Маленький жолудь, наче диво-свічка…
Горішок незабутній пахне гаєм…
Хай тлін навколо, осінь же не вічна!
Він – цар дерев майбутній! Він – хазяїн!

У тексті розчинено вірш:

Маленький жолудь,
Як карлик між грибами…
Вітри по колу
Жонглюють із листками…

Плід винятковий,
Брунатний, темношкірий…
Чом нерухомий
Бриль шарудливий, сірий?

Маленький жолудь,
Горішок незабутній…
Хай тлін навколо,
Він – цар дерев майбутній!

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші для дітей, ліс, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 жовтня. Жолудь нет

Марина Алдон – 25 жовтня. Осінній вітер

7 июля, 2013 9:01 дп

Двадцять п’яте жовтня. Осінній вітер

3D, у техніці розчинення

Осінній вітер проситься до хати невгамовно,
Приносить під поріг із лісу квіти бездиханні…
Набридло жовті гори колисати безвідмовно,
Вже хочеться, нарешті, відпочити на дивані…

Холодний вітер стукає в віконце дзьобом птаха,
Тонкою зовсім гілочкою вишні пише вірші,
Дощем дзенькоче, начебто бубонцем Мономаха,
Без перестарку… вперто… кілька тижнів прагне тиші…

Тривожний вітер горнеться до мене, весь у шрамах…
Бракує поцілунків серед ночі, хворі нерви…
А серце калатає, як скажене, в дідугана…
Подобаються любощі жіночі… Що ж, хай терпить…

У тексті розчинено вірш:

Осінній вітер проситься до хати,
Приносить під поріг із лісу квіти…
Набридло жовті гори колисати,
Вже хочеться, нарешті, відпочити…

Холодний вітер стукає в віконце
Тонкою зовсім гілочкою вишні,
Дощем дзенькоче, начебто бубонцем,
Без перестарку… вперто… кілька тижнів…

Тривожний вітер горнеться до мене…
Бракує поцілунків серед ночі…
А серце калатає, як скажене…
Подобаються любощі жіночі…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 жовтня. Осінній вітер нет

« Следующие  
  Предыдущие »