Марина Алдон – Десяте квітня. Трава

21 февраля, 2013 8:51 пп

Десяте квітня. Трава

3D, у техніці розчинення

До неба тягнеться трава, бо там Господь, там воля…
Дме вітерець у вічі, день нанизує на пальці…
Стеблинка – зігнута брова узлісся, лану, поля,
В природи на обличчі…  сонця посмішка уранці…

Зелені вусики землі, а, може, оселедці
На дотик шовковисті, гладять ніженьку ромашці…
Роса танцює на зелі із райдугою в серці…
Так затишно на листі… і метеликові, й пташці…

В насінні зародок життя, енергія планети,
Коріння – пуповина, в лоні ґрунту… зсередини…
Сприймає світ крізь відчуття, погоду та прикмети
Малесенька рослина – мікрокосмос для людини…

У тексті розчинено вірш:

До неба тягнеться трава,
Дме вітерець у вічі…
Стеблинка – зігнута брова
Природі на обличчі…

Зелені вусики землі,
На дотик шовковисті…
Роса танцює на зелі…
Так затишно на листі…

В насінні зародок життя,
Коріння – пуповина…
Сприймає світ крізь відчуття
Малесенька рослина…

 

21 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте квітня. Трава нет

Марина Алдон – Дев’яте квітня. Смерічка

15 февраля, 2013 4:55 пп

Дев’яте квітня. Смерічка

3D, у техніці розчинення

Знов на смерічці сплять зірки малесенькі,
Співають горобці народну пісню з вітром…
На кожній гілці шпилечки гостресенькі,
Тендітні гребінці розчісують повітря…

ХмаркИ-опришки шлють із неба звісточку,
Чекають дива з див: що змінить колір хвоя…
А запах шишки вабить, кличе білочку…
Цілющий має вплив живиця на здоров’я…

Краса, величчя, форма крони дерева –
Щомиті тішать зір зеленою габою…
Її обличчя шкіра сіро-бежева –
Окраса справжня гір і влітку, і зимою…

У тексті розчинено вірш:

Знов на смерічці
Співають горобці
На кожній гілці
Тендітні гребінці

ХмаркИ-опришки
Чекають дива з див
А запах шишки
Цілющий має вплив

Краса, величчя
Щомиті тішать
Її обличчя –
Окраса справжня гір…

 

15 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, ліс, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте квітня. Смерічка нет

Марина Алдон – Третє березня. Підсніжник

25 января, 2013 9:57 пп

Третє березня. Підсніжник

3D, у техніці розчинення
Сонет+ЯС

Весна в Карпатах… Небо пахне гаєм…
З-під снігу пнеться вгору несміливо
Підсніжник білий, сонечко шукає…
Вітри на чатах. Хмари мчать журливо…

Лиш елемент декору – мли примочки…
Вже сніг змертвілий, видно спи́ну глини…
Куди ведуть доріжки та струмочки?
Вглиб лісосмуги, в серце верховини…

Ще мерзне квітка трішки, терпне шкіра…
Дощ після хуги ловить ритм у танці…
Природа оживає, навіть віра…

Розпрямлює рослинка перша пальці…
У березня є трохи від Шекспіра –
Римує мрії ввечері та вранці…

У тексті розчинено ЯС:

Весна в Карпатах…
З-під снігу пнеться вгору
Підсніжник білий…

Вітри на чатах…
Лиш елемент декору –
Вже сніг змертвілий…

Куди ведуть доріжки?
Вглиб лісосмуги…
Ще мерзне квітка трішки…
Дощ після хуги…

 

25 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Третє березня. Підсніжник нет

Марина Алдон – Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники»

18 января, 2013 11:02 дп

Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники»

3D, у техніці розчинення

Твоє божевілля в полотнах… а праця завжди напружена…
Таких геніально-прекрасних шедеврів раніш не писав ні один відлюдник…
Із вічності дивиться сонях, зіниця його примружена,
Краями пелюсточок власних тонесенькі пензлики гладять старий етюдник…

Твоє божевілля у квітах… у кожній арт-композиції…
Букети янтарні з зірками у приймочках ніжних та з місяцем в повній фазі…
А мрії на вищих орбітах, шукають святі традиції…
Підживлюєш, певно, сльозами свої натюрморти із символом Ра* у вазі…

Твоє божевілля в мистецтві… в контрастах життя, у враженнях…
Картини ж – це музика, вірші… в період наснаги з рук Божих ковток єлею…
Світи незбагненні в шляхетстві, ти ж віриш усім зображенням…
Нехай їх розгадують інші, відшукують грані між творчістю та душею…

У тексті розчинено вірш:

Твоє божевілля в полотнах,
Таких геніально-прекрасних…
Із вічності дивиться сонях
Краями пелюсточок власних…

Твоє божевілля у квітах…
Букети янтарні з зірками…
А мрії на вищих орбітах
Підживлюєш, певно, сльозами…

Твоє божевілля в мистецтві…
Картини ж – це музика, вірші…
Світи незбагненні в шляхетстві…
Нехай їх розгадують інші…

*Ра – бог сонця у древніх єгиптян.

 

18 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Далі тут.

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Різне, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники» нет

Марина Алдон – Пори року. Листопад

27 декабря, 2012 8:58 пп

Пори року. Листопад

3D, у техніці розчинення

Вже пахне земля морозом… тумани в режимі схову…
Небесна твердінь снігами нагадує тюль, завісу…
Берізоньки під гіпнозом вивчають Господню мову…
Давно оповиті снами струмки – отамани лісу…

Узори з сухого листя обклеює сріблом іній…
На стежці складає вітер для скрипки, труби етюди…
На серці печаль імлиста і настрій в душі осінній…
Сльоза відключає принтер… застрягли листи в нікуди…

Похмурий прогноз погоди… Невже на чотири тижні?
Мовчить листопад сердито, не випивши зранку кави…
Де пишний наряд природи… і квіти де дивовижні?
Напевно, дощами змито із гір макіяж яскравий…

У тексті розчинено вірш:

Вже пахне земля морозом,
Небесна твердінь – снігами…
Берізоньки під гіпнозом,
Давно оповиті снами…

Узори з сухого листя
На стежці складає вітер…
На серці печаль імлиста…
Сльоза відключає принтер…

Похмурий прогноз погоди…
Мовчить листопад сердито…
Де пишний наряд природи?
Напевно, дощами змито…

 

 

27 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Листопад нет

Марина Алдон – Пори року. Жовтень

27 декабря, 2012 8:56 пп

Пори року. Жовтень

3D, у техніці розчинення

У неба осінній подих і пахне грибами ґанок,
Туман загинає вії стежинам, що пнуться вгору…
Калині із вуст червоних зриває цілунки ранок…
П’є жовтень прогірклі мрії та дійсність гірську сувору…

У вирій несуть на крилах останки тепла хмарини,
ПтахИ і веселку, й грОзи приховують десь на сонці…
Струмує журба у жилах, пронизує сум судини…
Ліс, наче відлитий з бронзи… дерева, як незнайомці…

У моху тьмяніє шкіра і морщаться пальці кволі…
Розпука в очах у квітів… чуття у серцях безмірні…
Читаючи знов Шекспіра… вітрисько тремтить поволі…
Малюють дощі графіті на камені сувенірнім…

У тексті розчинено вірш:

У неба осінній подих,
Туман загинає вії…
Калині із вуст червоних
П’є жовтень прогірклі мрії…

У вирій несуть на крилах
ПтахИ і веселку, й грОзи…
Струмує журба у жилах,
Ліс, наче відлитий з бронзи…

У моху тьмяніє шкіра,
Розпука в очах у квітів…
Читаючи знов Шекспіра,
Малюють дощі графіті…

 

27 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Жовтень нет

Марина Алдон – Пори року. Серпень

25 декабря, 2012 4:00 пп

Пори року. Серпень

3D, у техніці розчинення

Розстелено в полі серпень, неначе персидський килим…
Полоще дощ видноколо… нечасто, але до блиску…
В лісах у птахів молебень… до них би і нам, безкрилим…
Духмяна трава навколо… під небом підводить риску…

Дрімають вітри на квітах та на намистинках глоду,
Стежинки, як волоконця, мов лінії на долоні…
Зелене коріння літа підживлює всю природу,
Росте ще з весни із сонця теплА життєдайний промінь…

У го́рах одвічна свіжість, а скелі, немовби храми,
Знайомлять струмки з фольклором під час задушевних бесід…
І поруч Господня вічність…  торкнутись її б вустами…
Здається, отам, над звором… заховано цілий всесвіт…

У тексті розчинено вірш:

Розстелено в полі серпень,
Полоще дощ видноколо…
В лісах у птахів молебень…
Духмяна трава навколо…

Дрімають вітри на квітах,
Стежинки, як волоконця…
Зелене коріння літа
Росте ще з весни із сонця…

У го́рах одвічна свіжість,
Знайомлять струмки з фольклором…
І поруч Господня вічність…
Здається, отам, над звором…

 

25 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Серпень нет

Марина Алдон – Пори року. Липень

25 декабря, 2012 3:57 пп

Пори року. Липень

3D, у техніці розчинення

Ліс – наче велика сцена Всесвітнього Одеону,
Артисти-дрозди на вітах виконують оперети…
Чорниці засмага темна: і гарна, і до сезону…
Бо липень – це розпал літа… він має свої прикмети…

Із ранку дарує спокій флористика… й насолоду…
Букет чебрецю і м’яти дивує своїм відтінком…
Узгір’я старі, високі, як сходи до небозводу…
Хмаринку б із них дістати, чи в небо пірнути стрімко…

Танцює гроза свавільна під бубни шаманські грому…
Нагадує дощ причастя – за смаком, за ароматом…
Душа сюди лине вільна, немов до святого дому,
Бо прагне пізнати щастя, у будень відчути свято…

У тексті розчинено вірш:

Ліс – наче велика сцена,
Артисти-дрозди на вітах…
Чорниці засмага темна,
Бо липень – це розпал літа…

Із ранку дарує спокій
Букет чебрецю і м’яти…
Узгір’я старі, високі,
Хмаринку б із них дістати …

Танцює гроза свавільна,
Нагадує дощ причастя…
Душа сюди лине вільна,
Бо прагне пізнати щастя…

 

 

25 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Липень нет

Марина Алдон – Пори року. Березень

23 декабря, 2012 3:40 пп

Пори року. Березень

3D, у техніці розчинення

Під впливом потоків талих вдихає життя природа,
Гуцульські звучать трембіти, мелодія лине стрімко…
З останків снігів зів’ялих зникає вся прохолода…
Весна ліпить перші квіти із мрій, що здійснились взимку…

Безжурно щебече вітер, а… може… то крик розпуки…
Земля відкриває очі… як книгу святу апостол…
Верба розминає віти, точніше, тендітні руки…
Кінчаються сни пророчі, їх небо стирає просто…

Туман ходить охоронцем, розкочує білий килим,
Шукає нові орбіти у лісі, у полі, всюди…
У березня в серці сонце уже набирає сили…
Весь світ починає гріти… невдовзі відчують люди…

У тексті розчинено вірш:

Під впливом потоків талих
Гуцульські звучать трембіти…
З останків снігів зів’ялих
Весна ліпить перші квіти

Безжурно щебече вітер,
Земля відкриває очі…
Верба розминає віти,
Кінчаються сни пророчі …

Туман ходить охоронцем,
Шукає нові орбіти…
У березня в серці сонце
Весь світ починає гріти…

 

 

23 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, весна, квіти, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Березень нет

Марина Штефуца — Хризантеми

26 марта, 2012 4:47 пп

 Хризантеми

 

Потерте листя осінь розклада

На змоклих трав прив’ялі спочивальні,

А хризантеми пошепки в садах

Поеми пишуть трохи пасторальні.

 

Ще не змовкає лісу патефон,

Та жили вже пройма навскрізно холод,

А квіти ще туманам поміж крон

Зливають на багет жовтавий солод.

 

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: квіти, пейзажна лірика и рослини. Комментариев к записи Марина Штефуца — Хризантеми нет

« Следующие  
  Предыдущие »