Служу всім серцем Україні,
Як кожен справжній патріот…
Люблю безмірно свій народ,
Пісні сакральні солов’їні…
Служу Вітчизні, Батьківщині
І героїчним землякам,
Всміхаюсь лагідно зіркам…
Таких немає на чужині!
Служу державі суверенній
Та слову правди, доброти,
Що видозмінює світи,
Дарує блага повсякденні…
Служу я краю дорогому,
Несхитній нації своїй,
Землі прабатьківській святій,
Творцеві-Богу… й більш нікому!
1 лютого 2014
Говірка – генетичний спільний код,
У ній душа прабатьківська і сила…
Бо рідних слів позбавити народ –
Це… значить… серце видалити з тіла…
Споконвіків для недругів мішень –
Вкраїнські древні засоби лексичні…
Якщо ж слова відняти від пісень,
Лише мотиви лишаться ліричні…
Державний скарб у віршах, у думках,
Та у молитві, праці титанічній…
Нас надихає синьо-жовтий стяг
На незабутні вчинки героїчні…
Чарує врода рідної землі,
Нетлінна велич цінностей культурних…
Ми мови зодчі, справжні ковалі
В розумних межах норм літературних…
21 грудня 2013
Хай на землі аж тисячі наріч,
Та молимося Господу завзято
Ми мовою, якою вчила мати,
Співаючи над люлькою щоніч,
Якою мрії линуть до світил,
На рівні підсвідомості щоднини,
Яка з душі звучить, із середини,
І додає хоробрості та сил…
Хай на землі говірок аж мільйон,
Однак одна у світі найгарніша,
Дивує колоритністю у віршах,
Чарує, мов трояндовий бутон…
Неначе дзвін церковний у серцях,
Слова лунають щирі та відверті…
У спілкуванні – нації безсмертя,
До цінностей найвищих вірний шлях…
Хай на землі без ліку різних мов,
Хай володіє сотнями людина,
Але завжди є рідною єдина…
Вона тече по жилах, наче кров,
Усі відображає почуття,
Народу голос, навіть безгоміння,
Озвучує «за кадром» сновидіння…
Її дає Творець на все життя…
13 грудня 2013
© 2024 Марина Алдон. Моя гавань · RSS записей · RSS комментариев