Марина Алдон – Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

3 января, 2013 11:45 пп

Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

3D, у техніці розчинення

Господні плани – світла таємниця, їх не всім збагнуть можливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

Коли Ісусу виповнилось тридцять, час прийшов творити диво:
Творець позвав до служби непростої – світ змінити докорінно.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити, голос чув із  небокраю,
Приймав усе з відкритою душею, як митець потік натхнення…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити, рідний Равве, зараз маю,
А Ти повинен милістю Своєю… Тож пошли благословення…»

Але Предтеча відповів Месії у святій воді Йордану:
«Нам виповнити треба правду всяку за Законом та Писанням,
Щоб збулась заповітна людства мрія, заспівай Творцю осанну…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку… Ти є променем світання!»

І зринув Дух Святий у білім тілі, наче голуб непорочний…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле, начебто Моє люстерко».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість, ще й годинник днів пісочний…
Зробив Хреститель те, про що просили… зацвіла в очАх веселка…

А всесвіт проколола блискавиця, прудко вигнулась, красиво…
Змінилися прості земні устої, як завждИ… закономірно…

Господні плани – світла таємниця, зберігаються дбайливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

У тексті розчинено вірш:

Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?
Коли Ісусу виповнилось тридцять,
Творець позвав до служби непростої.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити,
Приймав усе з відкритою душею…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити,
А Ти повинен милістю Своєю…»

Але Предтеча відповів Месії:
«Нам виповнити треба правду всяку,
Щоб збулась заповітна людства мрія…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку…»

І зринув Дух Святий у білім тілі…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість,
Зробив Хреститель те, про що просили…

А всесвіт проколола блискавиця,
Змінилися прості земні устої…
Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, історія, життя і смерть, народні звичаї, обряди, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа нет

Марина Алдон – Сімнадцяте січня. Біблія

3 января, 2013 11:39 пп

Сімнадцяте січня. Біблія

3D, у техніці розчинення

Класична священна книга… у мене в руках  сьогодні…
Формує і мить, і вічність, і долю обов’язково…
Чарують сюжет, інтрига, характер створінь Господніх,
Вражає контекст, логічність та сказане влучно слово…

Показує ввись дорогу, до неба, старе видання,
Неначе колись скрижалі, і має мету єдину –
Навчить… щоб служити Богу, впустити в життя кохання,
Крізь радощі та печалі, щоб Батько пізнав людину…

У текстах – буття цеглини для храмів сердець Всесвітніх,
Мистецтво чуттів глибоких ще з саду, що звався раєм…
Бо ж наші стежки не з глини і не з піщин тендітних,
А із поривань високих, із духу, що гріх долає…

У тексті розчинено вірш:

Класична священна книга
Формує і мить, і вічність…
Чарують сюжет, інтрига,
Вражає контекст, логічність…

Показує ввись дорогу,
Неначе колись скрижалі,
Навчить… щоб служити Богу,
Крізь радощі та печалі…

У текстах – буття цеглини,
Мистецтво чуттів глибоких…
Бо ж наші стежки не з глини,
А із поривань високих…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, пори року, релігія, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сімнадцяте січня. Біблія нет

Марина Алдон – Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії

2 января, 2013 1:04 пп

Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії

3D, у техніці розчинення

Зерном посіває господар хатину, підлогу в старій кімнаті,
Вітає словами колядки, душа розмовляє із небом…
Чекають наїдки велику родину – смачненькі і ароматні:
Млинці, пиріжечки, оладки, кутя із горіхами, медом…

Дівчата ворожать на щастя, на долю, цікавить усіх майбутнє…
Магічне, здавалося б, дійство… включає традицій багато…
Побачать у сні черевик, парасолю, чи дерево, може, могутнє?
Сюжет інтригуючий дійсно! Весь світ поринає у свято…

Нагадує вечір прадавню легенду (немов оживають тіні) –
І про Василя, й про Меланку, про їхню любов гарячкову…
А січень бере всю планету в оренду, розпилює вправно іній…
У білому гори серпанку нагадують казку зимову!

У тексті розчинено вірш:

Зерном посіває господар хатину,
Вітає словами колядки…
Чекають наїдки велику родину –
Млинці, пиріжечки, оладки…

Дівчата ворожать на щастя, на долю,
Магічне, здавалося б, дійство…
Побачать у сні черевик, парасолю?
Сюжет інтригуючий дійсно!

Нагадує вечір прадавню легенду
І про Василя, й про Меланку…
А січень бере всю планету в оренду…
У білому гори серпанку…

 

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, історія, зима, народні звичаї, обряди, пори року, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії нет

Марина Алдон – Восьме січня. Молитва

29 декабря, 2012 5:56 пп

Восьме січня. Молитва

3D, у техніці розчинення

Молюсь Тобі, вічний Боже, я ж частка Твоя… я глина!
Спасибі за сніг лапатий, за свіжу морозну днину…
Зроби так, прошу, щоб кожен покаявся у провинах,
Добром щирим був багатий… Мою бережи родину!

Молюсь… і благаю долі усім, хто з Тобою в серці…
Здоров’я маленькій доні пошли, бо росте без тата…
Щоб мАла всього доволі, співала, мов те джерельце,
Стискала вітри в долоні (бо ж мріє вона літати)…

Молюсь. Ти почуй, Всевишній… У небі Твої собори…
Коханому дай удачі, щоб легко писались вірші…
Хай буде веселим ближній, щоб спали безжурно гори…
Нічого… сама… що плачу… щоб щастя пізнали інші…

У тексті розчинено вірш:

Молюсь Тобі, вічний Боже…
Спасибі за сніг лапатий…
Зроби так, прошу, щоб кожен
Добром щирим був багатий…

Молюсь… і благаю долі,
Здоров’я маленькій доні…
Щоб мАла всього доволі,
Стискала вітри в долоні…

Молюсь. Ти почуй, Всевишній…
Коханому дай удачі…
Хай буде веселим ближній…
Нічого… сама… що плачу…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, молитва, пори року, Різдво, релігія, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме січня. Молитва нет

Марина Алдон – Сьоме січня. Різдво

29 декабря, 2012 4:24 пп

Сьоме січня. Різдво

3D, у техніці розчинення

Велике свято і на небі, й на землі, в усьому Всесвіті:
Син Божий народився в Віфлеємі, у вертепі старовинному…
Зірки, немов міжгалактичні кораблі, пливуть у безвісті,
Освітлюють і освящають, темінь десь у просторі первинному…

Співають хори ангельські пісні хвали над нами, грішними,
Йдуть пастухи вітати немовлятко, попросИть за все пробачення…
З дарами поклоняються Царю волхви – жерці-старійшини…
Щасливі люди і радіє Батько, набуває Слово значення…

Духовну лірику читають потічки та навіть… камені…
Цитують Книгу книг вітри зухвалі із узгір’я нетутешнього…
Із тінями неквапно бавляться свічкИ, що будуть спалені…
Сьогодні ми, немов на карнавалі у минулого й прийдешнього…

У тексті розчинено вірш:

Велике свято і на небі, й на землі:
Син Божий народився в Віфлеємі …
Зірки, немов міжгалактичні кораблі,
Освітлюють і освящають, темінь…

Співають хори ангельські пісні,
Йдуть пастухи вітати немовлятко,
З дарами поклоняються Царю волхви…
Щасливі люди і радіє Батько…

Духовну лірику читають потічки…
Цитують Книгу книг вітри зухвалі…
Із тінями неквапно бавляться свічкИ…
Сьогодні ми, немов на карнавалі…

 

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, молитва, побажання, пори року, привітання, Різдво, релігія, свята и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме січня. Різдво нет

Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір

29 декабря, 2012 4:14 пп

Шосте січня. Святвечір

3D, у техніці розчинення

Крайнебо чорнявим крепом оздобою є для місяця,
Вростає вночі в Карпати морозна зимова свіжість…
Зірницями над вертепом… в дітей оченята світяться…
Щедрівки ідуть до хати… а з ними Господня ніжність…

Співають колядку хором південні вітри з північними
І славлять прихід Месії, як на полотні Ван Гога…
Сніжинки своїм узором здаються кліше графічними,
Встеляють дорогу мрії, що з серця веде до Бога…

Домашня кутя до столу… і пахнуть свічки бурульками…
Спить янгол з фольги в долоні, на крилах шовкова пряжа…
Ялина гілки додолу з гірляндами гне та з кульками…
Схиляє в низькім поклоні чоло вся планета наша…

У тексті розчинено вірш:

Крайнебо чорнявим крепом
Вростає вночі в Карпати…
Зірницями над вертепом
Щедрівки ідуть до хати…

Співають колядку хором
І славлять прихід Месії
Сніжинки своїм узором…
Встеляють дорогу мрії…

Домашня кутя до столу…
Спить янгол з фольги в долоні…
Ялина гілки додолу
Схиляє в низькім поклоні…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, місто, мої вірші, молитва, ніч, пори року, Різдво, релігія, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір нет

Марина Штефуца — різдвяне*

8 ноября, 2012 4:21 пп

різдвяне

3D, у техніці зіставлення

у хмарі не сніг, а бісер… його втричі більше норми…
зима трансформує дійсність та виміри, певно, інші…
оратор, паломник вітер бажає набути форми…
цілує холодну вічність, натхненно складає вірші…

на шибці шедевр Альбані, класичні гравюри Санті…
у тіней етнічні танці… принада у свят магічна…
різдвяні гірлянди в спальні, як стрічка із діамантів,
оздоблюють пазли в рамці астральні зіниці січня…

дорога, як те лекало, веде десь у невідомість…
шершава на дотик нічка, їй личить лише колядка…
думкам небосхилу мало, екстриму шука свідомість…
ридає безмовно свічка, в душі про кохання згадка…

У тексті розчинено два вірші:
1.
у хмарі не сніг, а бісер…
зима трансформує дійсність …
оратор, паломник вітер
цілує холодну вічність …

на шибці шедевр Альбані…
у тіней етнічні танці…
різдвяні гірлянди в спальні
оздоблюють пазли в рамці…

дорога, як те лекало,
шершава на дотик нічка …
думкам небосхилу мало,
ридає безмовно свічка…
2.
у хмарі не сніг, а бісер
та виміри, певно, інші…
оратор, паломник вітер
натхненно складає вірші…

на шибці шедевр Альбані…
принада у свят магічна…
різдвяні гірлянди в спальні –
астральні зіниці січня…

дорога, як те лекало,
їй личить лише колядка…
думкам небосхилу мало …
в душі про кохання згадка…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Різне. Метки: зима, Різдво, релігія и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца — різдвяне* нет

Марина Штефуца – Авель

26 марта, 2012 5:59 пп

                Авель

Беззвучно впав землі в ясельця.

Вуста відкрила, щоб прийнять

Безодня, іще тепле серце,

У порох плоть розчленувать.

 

І не збагнув за що жорстоко

Світ страчено для нього… з ним…

У потойбічні ж одиноко…

Заплакав гірко херувим.

 

У відчаї забилась мати…

Це перше вбивство, перша смерть.

Осквернено планети шати,

Спаплюжено крайнеба твердь.

 

На сонці крапельки червоні

Крові з ножа поміж лампад.

Душа ж у Бога на долоні,

Бо катом став для брата брат.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гріх, релігія и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Авель нет

Марина Штефуца – На мові галактик

26 марта, 2012 5:55 пп

На мові галактик

На мові галактик,

На мові вітрів

На райдуги клаптик

Зіллє небо спів.

На мові сузір’їв,

На мові квіток

Апокриф повір”їв

Напише струмок.

На мові пралісу,

На мові епох

Скрижалів завісу

Покаже всім Бог.

На мові всесвітній,

На мові душі

Слова стануть рідні

Свої і чужі.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: релігія и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – На мові галактик нет

Марина Штефуца – Вишини

26 марта, 2012 5:54 пп

Вишини

Іздавна люди марили вишинами,

До неба сходи зводили, мов трон,

Вразить хотіли витворів вершинами.

Та Бог скорив підступний Вавилон.

А далі підіймались хмарочосами

До лона хмар, в ромашковий туман,

Бо не хотіли жити поміж росами,

Що вранці мов обрамлюють тюльпан.

Піднялись над землею раптом грифами

У літаках, ракетах, до орбіт.

Для чого, мов, пірнати поміж рифами –

Найкраще із зірок уздріти світ.

Іздавна люди марили вишинами,

Здобутками лиш міряли роки,

Та Бог послав їм гори зі стежинами,

Лиш мало хто пізнав їх смак таки.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гріх, релігія, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Вишини нет

« Следующие  
  Предыдущие »