Марина Алдон – 29 грудня. Зимова казка

23 июля, 2013 6:59 дп

Двадцять дев’яте грудня. Зимова казка

3D, у техніці розчинення

Цей сніг, як жива істота, сидить на клуні,
Літає та ходить пішки під час безсоння…
Автограф на білих нотах зими-красуні,
Морозивом пахне трішки її долоня…

Безмовний доволі грудень, із неба родом,
Рахує вітри сумлінно та їхні вади…
Берізці цілує груди, тремтить над глодом,
Вербі же – тонке коліно ласкаво гладить…

Місток коронує крига та іній-пудра,
А річка вдягає маску нову, звабливу…
Цей світ, як відкрита книга свята і мудра…
Приємно читати казку таку правдиву…

У тексті розчинено вірш:

Цей сніг, як жива істота,
Літає та ходить пішки…
Автограф на білих нотах
Морозивом пахне трішки…

Безмовний доволі грудень
Рахує вітри сумлінно,
Берізці цілує груди,
Вербі же – тонке коліно…

Місток коронує крига,
А річка вдягає маску…
Цей світ, як відкрита книга…
Приємно читати казку…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Сычева Алексея Владимировича «Зимнее утро»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 грудня. Зимова казка нет

Марина Алдон – 28 грудня. Снігопад

23 июля, 2013 6:33 дп

Двадцять восьме грудня. Снігопад

3D, у техніці розчинення

На вулиці сьогодні снігопад… бій із негодою…
Вітрисько гомонить із горобцями потойбічними…
Відбілює зима щомиті сад своєю содою,
Ридає сіра хмара пластівцями кристалічними…

Аж мружаться й земля, і небосхил від невдоволення…
Серпанок огортає всю планету чи хурделиця?
В заметі десь найбільше із світил з дефектом променя…
А, може, навіть кануло у Лету, або сердиться…

Тривожать дуже опади людей… своєю сутністю,
Бо труться у обличчя перехожих найбезмовніших…
Сміється тільки грудень-ієрей над нерозумністю,
Бо знає, сніг – це пил алмазів Божих найкоштовніших…

У тексті розчинено вірш:

На вулиці сьогодні снігопад…
Вітрисько гомонить із горобцями…
Відбілює зима щомиті сад своєю,
Ридає сіра хмара пластівцями…

Аж мружаться й земля, і небосхил –
Серпанок огортає всю планету…
В заметі десь найбільше із світил,
А, може, навіть кануло у Лету…

Тривожать дуже опади людей,
Бо труться у обличчя перехожих…
Сміється тільки грудень-ієрей,
Бо знає, сніг – це пил алмазів Божих…

 

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Депутатова Юрия Михайловича «З имняя сказка»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, місто, пейзажна лірика, роздуми, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 грудня. Снігопад нет

Марина Алдон – 17 грудня. Зимове сонце

21 июля, 2013 5:26 пп

Сімнадцяте грудня. Зимове сонце

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Над осокором – грудня колискові…
Одна мала хмарина снігом повна…
Холодне сонце з віхолою в змові…

З тонким узором стежки срібна вовна…
Прозора скатертина на ставкові…
Й записка: «Хто це?» від зими… умовна…

Вікно відкрите навстіж… Трохи смутно…
Біліє рама, свічка-альбіноска…
Ніхто не хоче заміж абсолютно
За вітрюгана, навіть за Морозка…

Синичку пригостити, може, чаєм?
Тремтить і птаха, і безлюдний скверик…
Світило денне холод пропускає
У всі шари земної атмосфери…

У тексті розчинено ЯС:

Над осокором
Одна мала хмарина,
Холодне сонце…

З тонким узором
Прозора скатертина
Й записка: «Хто це?»

Вікно відкрите навстіж,
Біліє рама…
Ніхто не хоче заміж
За вітрюгана…

 

21 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Ходюкова Александра Дмитриевича «П 206»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 17 грудня. Зимове сонце нет

Марина Алдон – 16 грудня. Роздуми над картиною «Зима» І. Шишкіна

20 июля, 2013 4:21 пп

Шістнадцяте грудня. Роздуми над картиною «Зима» І. Шишкіна

3D, у техніці розчинення

Хмара, як сивий янгол із круглим німбом…
Сонце, немов крижинка, якесь байдуже…
З вітром танцює танго, із власним гідом,
Юна зима-блондинка, ефектна дуже…

Сосни старі дрімають, їм небо сниться,
Кожна у довгій рясі струнка ялина…
Спокій у серці гаю, мов у провидця…
Передається птасі наснага дивна…

Тихо тремтить струмочок у срібних ластах…
У крижанім береті мороз міцніший…
Грудень плете віночок собі до свята…
Зі снігових заметів і світ гарніший…

У тексті розчинено вірш:

Хмара, як сивий янгол,
Сонце, немов крижинка…
З вітром танцює танго
Юна зима-блондинка…

Сосни старі дрімають,
Кожна у довгій рясі …
Спокій у серці гаю
Передається птасі…

Тихо тремтить струмочок
У крижанім береті…
Грудень плете віночок
Зі снігових заметів…

 

 

20 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, ліс, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 грудня. Роздуми над картиною «Зима» І. Шишкіна нет

Марина Алдон – 11 грудня. Зимовий ліс

19 июля, 2013 10:05 дп

Одинадцяте грудня. Зимовий ліс

3D, у техніці розчинення
11 грудня – Міжнародний день гір

Зимовий ліс – це небо на стежині, перемішане із хмарами,
Апофеоз, алегоричність явищ об’єктивної реальності…
Звичайна метафізика уяви… між серцевими ударами…
І пісня вітру на гірській вершині, у форматі ідеальності…

Зимовий ліс – це сніг із ваніліну, іній ліками від болю є,
Карпатський чай – цілющий диво-засіб від недуг та від депресії…
Екстиму смак терпкий на лижній трасі і бентежить, і захоплює…
Із викидом у кров адреналіну, підсвідомість у інверсії…

Зимовий ліс – це річечки тайнопис у режимі анонімності,
На шкірі криги світлій і прозорій… кришталева ніби вулиця…
Поділений на кілька категорій, як і всі найвищі цінності,
Природи натуральної живопис… кожне дерево – натурниця…

Зимовий ліс – це ватра верховинська, на землі найграціозніша,
Старезні скелі кількаповерхові традиційно пахнуть холодом…
Сезонні зміни у світобудові тут відчутні грандіозніше…
Та у повітрі мова материнська душу й плоть єднає з Господом…

У тексті розчинено вірш:

Зимовий ліс – це небо на стежині,
Апофеоз, алегоричність явищ…
Звичайна метафізика уяви…
І пісня вітру на гірській вершині…

Зимовий ліс – це сніг із ваніліну…
Карпатський чай – цілющий диво-засіб…
Екстиму смак терпкий на лижній трасі
Із викидом у кров адреналіну…

Зимовий ліс – це річечки тайнопис
На шкірі криги світлій і прозорій…
Поділений на кілька категорій
Природи натуральної живопис…

Зимовий ліс – це ватра верховинська,
Старезні скелі кількаповерхові,
Сезонні зміни у світобудові
Та у повітрі мова материнська…

19 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Лукиной Елены Олеговны «Горы,ели,снег»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 грудня. Зимовий ліс нет

Марина Алдон – 10 грудня. Зимові квіти

18 июля, 2013 1:00 пп

Десяте грудня. Зимові квіти

3D, у техніці зіставлення

Зимові квіти на вікні мороз виводить артистично,
На склі сім запахів грудневих, таємні знаки, дивні руни…
Ріка-горянка в напівсні… Танцює віхола незвично
У черевичках кришталевих, чекає ласки від фортуни…

Зимові квіти на вікні зима малює, як Пікассо…
Здається, небовид у вазі, зі снігу всесвіт ліпить хмара…
Із безвісти летять пісні? Щось промовляє вітер басом…
Чи біла казка – плід фантазій? Прозоре сонце, як примара…

Зимові квіти на вікні… Я намагаюсь зобразити
Абстрактні блискітки сріблясті – узорні шати ялинникові…
Камін рахує ночі, дні у хаті, досі необжитій…
У часовій сезонній пастці павук сидить на рушникові…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Зимові квіти на вікні,
На склі сім запахів грудневих…
Ріка-горянка в напівсні
У черевичках кришталевих…

Зимові квіти на вікні…
Здається, небовид у вазі…
Із безвісти летять пісні?
Чи біла казка – плід фантазій?

Зимові квіти на вікні –
Абстрактні блискітки сріблясті…
Камін рахує ночі, дні
У часовій сезонній пастці…

2.
Мороз виводить артистично
Таємні знаки, дивні руни…
Танцює віхола незвично,
Чекає ласки від фортуни…

Зима малює, як Пікассо…
Зі снігу всесвіт ліпить хмара…
Щось промовляє вітер басом…
Прозоре сонце, як примара…

Я намагаюсь зобразити
Узорні шати ялинникові…
У хаті, досі необжитій
Павук сидить на рушникові…

 

18 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 10 грудня. Зимові квіти нет

Марина Алдон – 7 грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)»

18 июля, 2013 10:15 дп

Сьоме грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)»

3D, у техніці розчинення

Спокійно проглядає віщі сни ліс фантастичний…
Природа під наркозом спеціальним… примусовим…
Пухнасті вії накладні в сосни та бриль містичний…
В ялини вус із покриттям дзеркальним… тимчасовим…

На стежці руки грудня крейдяні з зимою в парі
Сипку луску розгладжують рівненько і гарненько…
Струмок у рукавиці льодяній махає хмарі,
Бурмоче щось під ніс собі тихенько Морозенко…

На сонці панцир, мушля чи броня на небозводі?
Тремтять, вібрують щупальці холодні частоколів…
А безтурботний вітер день від дня, як птах Господній,
Співає колискові старомодні на роздоллі…

У тексті розчинено вірш:

Спокійно проглядає віщі сни…
Природа під наркозом спеціальним…
Пухнасті вії накладні в сосни,
В ялини вус із покриттям дзеркальним…

На стежці руки грудня крейдяні
Сипку луску розгладжують рівненько…
Струмок у рукавиці льодяній
Бурмоче щось під ніс собі тихенько…

На сонці панцир, мушля чи броня?
Тремтять, вібрують щупальці холодні…
А безтурботний вітер день від дня
Співає колискові старомодні…

 

18 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, ліс, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)» нет

Марина Алдон – 4 грудня. Абетка зими

17 июля, 2013 9:57 дп

Четверте грудня. Абетка зими

3D, у техніці розчинення + акро

_А_ журні хмарини низько, пливуть уявно…
_Б_ іліє астральний пух, чи космічна вата?
_В_ альсує собі вітрисько, ритмічно, плавно –
_Г_ уцульський старий пастух у незримих шатах…
_Ґ_ елґоче крізь сон струмочок про край полярний…
_Д_ еревам не до розмов, бо вони у трансі…
_Е_фектний на них віночок, неординарний,
_Є_пископська мирта мов… як берет фантазій…
_Ж_ вавішають… скелі-ніші – в повітрі свіжість…
_З_има – неосимволіст, у пориві творчім
вИ_водить на вікнах вірші… Крізь римо-ніжність
_І_люзії мають зміст і вони пророчі…
_Ї_ й хочеться, свята, звісно, втіх без перерви,
_Й_ мовірно, що кожен день… трохи меду з чаєм…
_К_ аблучку стискає ніжно – презент від Герди…
_Л_іс поруч… там жде олень… із маленьким Каєм…
_М_ожливо, гірські собори – ядро природи…
_Н_ амети для див, чудес є у всіх печерах…
_О_ дначе мороз суворий, довгобородий
_П_ече щоки пранебес, стогне стратосфера…
_Р_ усяво-руде світило, що сонцем зветься
_С_ вічадом глядить на світ, традиційно… мовчки…
_Т_ інь зайця тремтить несміло, об землю треться…
_У_ білки на вусах лід… а в дуплі листочки…
_Ф_ актично довкола казка, потрібні лижі…
_Х_ атинка з дитячих мрій… і Карпати рідні!
_Ц_ цвірінькає дика пташка, не любить тиші…
_Ч_омусь іній личить їй, як і плями срібні…
_Ш_ аманить тихенько грудень, чаклун одвічний…
_Щ_едрує вогонь, горить золотава ватра…
_Ю_ рба зі сніжин усюди – узор міфічний…
_Я_к добре мені в цю мить!!! Хай що буде завтра…

У тексті розчинено вірш:

_А_ журні хмарини низько,
_Б_ іліє астральний пух…
_В_ альсує собі вітрисько –
_Г_ уцульський старий пастух…
_Ґ_ елґоче крізь сон струмочок,
_Д_ еревам не до розмов,
_Е_фектний на них віночок,
_Є_пископська мирта мов…
_Ж_ вавішають… скелі-ніші…
_З_има – неосимволіст
вИ_водить на вікнах вірші…
_І_люзії мають зміст…
_Ї_ й хочеться, свята, звісно,
_Й_ мовірно, що кожен день…
_К_ аблучку стискає ніжно…
_Л_іс поруч… там жде олень…
_М_ожливо, гірські собори –
_Н_ амети для див, чудес…
_О_ дначе мороз суворий
_П_ече щоки пранебес…
_Р_ усяво-руде світило
_С_ вічадом глядить на світ…
_Т_ інь зайця тремтить несміло,
_У_ білки на вусах лід…
_Ф_ актично довкола казка…
_Х_ атинка з дитячих мрій…
_Ц_ цвірінькає дика пташка,
_Ч_омусь іній личить їй…
_Ш_ аманить тихенько грудень…
_Щ_едрує вогонь, горить…
_Ю_ рба зі сніжин усюди…
_Я_к добре мені в цю мить!!!

 

 

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Бабкиной Юлии Ивановны «Зимняя сказка»

 

 

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, зима, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 грудня. Абетка зими нет

Марина Алдон – 3 грудня. Перший сніг

17 июля, 2013 9:52 дп

Третє грудня. Перший сніг

3D, у техніці розчинення

На порозі вечір несміливий, та плечистий
Відкриває двері в вимір тиші… в потойбічність…
Перший сніг молочний і цнотливий, дуже чистий…
На дорозі пише білі вірші дактилічні…

На ріці накидка кришталева… Офіційно
Мла ховає світу цього велич попід рясу…
Перший сніг малює на деревах, професійно
Щось кубічне, наче сам Малевич, в мить екстазу…

У вітрів простуджені легені, глузд здоровий,
Та характер диким є, бентежним, неспокійним…
Перший сніг, неначе птах у жмені, паперовий…
Пахне небом чистим і безмежним, прабіблійним…

У тексті розчинено вірш:

На порозі вечір несміливий,
Відкриває двері в вимір тиші…
Перший сніг молочний і цнотливий
На дорозі пише білі вірші…

На ріці накидка кришталева…
Мла ховає світу цього велич…
Перший сніг малює на деревах
Щось кубічне, наче сам Малевич…

У вітрів простуджені легені,
Та характер диким є, бентежним…
Перший сніг, неначе птах у жмені,
Пахне небом чистим і безмежним…

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду «Зима»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 грудня. Перший сніг нет

Марина Алдон – 1 грудня. Сьогодні перший день зими…

16 июля, 2013 3:18 пп

Перше грудня. Сьогодні перший день зими…

3D, у техніці розчинення

Сьогодні перший день зими… Буденне свято…
Дерева, неначе незнайомці… вкриті лаком?
Струмок гортає білі сни… Хто ж їхній автор?
Іскриться лід… мороз на сонці… З добрим ранком!

Втрачає, певно, вітер шарм… і ніби карлик…
Цитує сам собі Шекспіра… на узбіччі…
На шиї грудня теплий шарф із трав зів’ялих
Покрита памороззю шкіра на обличчі…

Сьогодні перший день зими… За небом осінь…
Журливі, неспокійні птиці – де же їжа…
Тривога навіть між людьми помітна досить…
Усім потрібні рукавиці, кава свіжа…

У тексті розчинено вірш:

Сьогодні перший день зими…
Дерева, неначе незнайомці…
Струмок гортає білі сни…
Іскриться лід… мороз на сонці…

Втрачає, певно, вітер шарм…
Цитує сам собі Шекспіра…
На шиї грудня теплий шарф,
Покрита памороззю шкіра…

Сьогодні перший день зими…
Журливі, неспокійні птиці…
Тривога навіть між людьми…
Усім потрібні рукавиці…

16 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика, роздуми и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 грудня. Сьогодні перший день зими… нет

« Следующие  
  Предыдущие »