Восьме лютого. Карпатська ватра
3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС:
Карпатська ватра ніжна, наче мати…
На білій полонині мла безкрайня…
Зимовий холод проситься до хати…
Розкішні шатра гір… Тихенька стайня…
Доволі старовинні вікна, ґрати…
Полярне коло тут чи Північ Крайня?
Лунає звук трембіти всім на втіху…
Далеко потяг… Ще не час додому…
Важні в ялини віти, бо зі снігу
Сезонний одяг викликає втому…
Мороз тут лютий, пахне гострим перцем,
Та близько небо, крила херувимські…
А чорний кінь гуцульський тішить серце…
Такі приємні чари верховинські!
У тексті розчинено ЯС:
Карпатська ватра
На білій полонині…
Зимовий холод…
Розкішні шатра
Доволі старовинні…
Полярне коло?
Лунає звук трембіти,
Далеко потяг…
Важні в ялини віти…
Сезонний одяг…
13 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пейзажна лірика, пори року, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра нет
П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима»
3D, у техніці розчинення
Вже небо кольору весни, відображає день дзеркально…
Та гори у зимових шатах із обличчям збайдужілим…
Гортають білі-білі сни гілками вишні машинально,
А скраю тихо дише хата димарем престарілим…
Душевно грає вітровій «Не говори…» Миколи Глінки…
Безмовні тіні під віконцем примерзають до кринички…
Стежини, мов орбіти мрій, а пагорби, як груди жінки…
Ховає жовті руки сонце у хмаринки-рукавички…
Зупинено неначе час і серцю хочеться свободи!
Можливо, тут ходив Предтеча… або… ще до нього Йона!
Саней немає, лижних трас, лиш тільки келія природи…
У межах норми холоднеча… А пейзаж… немов ікона…
У тексті розчинено вірш:
Вже небо кольору весни,
Та гори у зимових шатах
Гортають білі-білі сни…
А скраю тихо дише хата…
Душевно грає вітровій,
Безмовні тіні під віконцем…
Стежини, мов орбіти мрій,
Ховає жовті руки сонце…
Зупинено неначе час…
Можливо, тут ходив Предтеча…
Саней немає, лижних трас…
У межах норми холоднеча…
11 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, за картинами, зима, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима» нет
Четверте лютого. Зима. Синичка
3D, у техніці розчинення
Маленька синиця вдивляється сумно у лютий
На змерзлій долоньці старого могутнього клена…
За вікнами спальні казкові зимові етюди…
Хурделиця сниться? Ріка на узгір’ї засклена…
Знов буря на сонці? У неба симптоми застуди?
Сніги аномальні. Виконує вітер Шопена…
Маленька синиця ковтає повітря тремтяче…
Жадає відлиги ранковий молочний серпанок…
Природи прозріння діждатись напевно найважче…
Кафе-годівниця без кави і без філіжанок…
З обкладинки книги змальована пташка… неначе…
У мисці насіння та ягідки їй на сніданок…
У тексті розчинено вірш:
Маленька синиця
На змерзлій долоньці…
За вікнами спальні…
Хурделиця сниться?
Знов буря на сонці?
Сніги аномальні.
Маленька синиця
Жадає відлиги,
Природи прозріння…
Кафе-годівниця
З обкладинки книги,
У мисці насіння…
10 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка нет
Двадцять восьме січня. Роздуми над картиною С І. Світославського «Зима»
3D, у техніці розчинення
Зимовий день в селі. Тут люди ходять пішки.
Стомились коні січень цей тягнути…
Плахтина на землі забруднена вже трішки…
Сніг у долоні… Свище вітер лютий…
Похмуро. Сонце спить у серці небокраю…
Із хмар завіса – драп декоративний…
Невже спинилась мить? Де стрічка виднокраю?
Затихла пісня? Транс медитативний?
Порожні сани… Шлях – орбіта чи арена?…
А де ж господар? Гріється у хаті…
Ховається ще й птах… за гілочкою клена…
Сумна природа… Пагорби кошлаті…
У тексті розчинено вірш:
Зимовий день в селі.
Стомились коні…
Плахтина на землі…
Сніг у долоні…
Похмуро. Сонце спить…
Із хмар завіса…
Невже спинилась мить?
Затихла пісня?
Порожні сани… Шлях…
А де ж господар?
Ховається ще й птах…
Сумна природа…
7 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме січня. Роздуми над картиною С І. Світославського «Зима» нет
Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах
сонет+ЯС
3D, у техніці розчинення
Зима в Карпатах – справжній витвір Бога!
Зі снігу та із льоду – лісу чисті ризи,
Під небокраєм в’южиться дорога…
Старенька хата тямить предків риси…
У будь-яку погоду ліс красивий…
Гостей чекає кожна господинька…
З морозним візерунком січень сивий…
Зіниця ока сонця, як крижинка…
В долині білим клунком сосни, граби…
Гора висока не ховає личко…
Хмарини пишні, ніби пух кульбаби…
Струмки у кришталевих черевичках…
Відомі вітру всі секрети зваби…
Співає щось про Довбуша синичка…
У тексті розчинено ЯС:
Зима в Карпатах
Зі снігу та із льоду
Під небокраєм.
Садиба, хата
У будь-яку погоду
Гостей чекає.
З морозним візерунком
Зіниця ока.
В долині білим клунком
Гора висока.
6 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, Україна, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах нет
Десяте січня. Мороз
3D, у техніці розчинення
Пише на склі шедеври, краще, аніж Ван Гог…
Вчив його Сам Творець відображати дійсність…
Часом лоскоче нерви вуса тонкий мазок…
Перший земний митець інтерпретує вічність…
Ліпить свої скульптури на узбережжях рік,
З льоду людських сердець видобуває холод…
Кожен етюд з натури… Ризи – біленький сніг,
Навіть клобук, вінець, наче магічне коло…
Гладить мольберт природній, ніби обгортки книг,
Щоб нанести талант на чарівну палітру…
Має звання «народний» містик та мандрівник…
Хоч і не музикант, любить сонати вітру…
У тексті розчинено вірш:
Пише на склі шедеври,
Вчив його Сам Творець…
Часом лоскоче нерви
Перший земний митець…
Ліпить свої скульптури
З льоду людських сердець…
Кожен етюд з натури…
Навіть клобук, вінець…
Гладить мольберт природній,
Щоб нанести талант…
Має звання «народний»,
Хоч і не музикант…
30 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте січня. Мороз нет
Четверте січня. Сніг
3D, у техніці розчинення
Сніг – тимчасова шкіра землі… з неба пахне цвітом…
За тисячі миль від сонця вона час від часу тане…
Чи попіл пісень Шекспіра, розсіяний з хмари вітром,
Холодній зимі в долоньці кристаликів білий танець…
Сніг – це парад пилинок, із інших, чужих, галактик,
Дрібненькі, добірні зорі, ще менші за наші сльози…
Січневий наряд ялинок… що ґудзик – то діамантик…
Казкові складні узори гаптують крильмИ морози…
Сніг – це Господня манна, Отця крижане творіння,
Із клаптиків потойбіччя таємні графічні знаки…
Зернівка хрустка рахманна без паростків, без коріння
Не лащиться, тре обличчя, життя подає ознаки…
У тексті розчинено вірш:
Сніг – тимчасова шкіра
За тисячі миль від сонця,
Чи попіл пісень Шекспіра
Холодній зимі в долоньці…
Сніг – це парад пилинок,
Дрібненькі, добірні зорі,
Січневий наряд ялинок,
Казкові складні узори…
Сніг – це Господня манна
Із клаптиків потойбіччя…
Зернівка хрустка рахманна
Не лащиться, тре обличчя…
29 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте січня. Сніг нет
Пори року. Листопад
3D, у техніці розчинення
Вже пахне земля морозом… тумани в режимі схову…
Небесна твердінь снігами нагадує тюль, завісу…
Берізоньки під гіпнозом вивчають Господню мову…
Давно оповиті снами струмки – отамани лісу…
Узори з сухого листя обклеює сріблом іній…
На стежці складає вітер для скрипки, труби етюди…
На серці печаль імлиста і настрій в душі осінній…
Сльоза відключає принтер… застрягли листи в нікуди…
Похмурий прогноз погоди… Невже на чотири тижні?
Мовчить листопад сердито, не випивши зранку кави…
Де пишний наряд природи… і квіти де дивовижні?
Напевно, дощами змито із гір макіяж яскравий…
У тексті розчинено вірш:
Вже пахне земля морозом,
Небесна твердінь – снігами…
Берізоньки під гіпнозом,
Давно оповиті снами…
Узори з сухого листя
На стежці складає вітер…
На серці печаль імлиста…
Сльоза відключає принтер…
Похмурий прогноз погоди…
Мовчить листопад сердито…
Де пишний наряд природи?
Напевно, дощами змито…
27 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Листопад нет
Пори року. Жовтень
3D, у техніці розчинення
У неба осінній подих і пахне грибами ґанок,
Туман загинає вії стежинам, що пнуться вгору…
Калині із вуст червоних зриває цілунки ранок…
П’є жовтень прогірклі мрії та дійсність гірську сувору…
У вирій несуть на крилах останки тепла хмарини,
ПтахИ і веселку, й грОзи приховують десь на сонці…
Струмує журба у жилах, пронизує сум судини…
Ліс, наче відлитий з бронзи… дерева, як незнайомці…
У моху тьмяніє шкіра і морщаться пальці кволі…
Розпука в очах у квітів… чуття у серцях безмірні…
Читаючи знов Шекспіра… вітрисько тремтить поволі…
Малюють дощі графіті на камені сувенірнім…
У тексті розчинено вірш:
У неба осінній подих,
Туман загинає вії…
Калині із вуст червоних
П’є жовтень прогірклі мрії…
У вирій несуть на крилах
ПтахИ і веселку, й грОзи…
Струмує журба у жилах,
Ліс, наче відлитий з бронзи…
У моху тьмяніє шкіра,
Розпука в очах у квітів…
Читаючи знов Шекспіра,
Малюють дощі графіті…
27 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Жовтень нет
Пори року. Вересень
3D, у техніці розчинення
У вересня стрес сезонний, від цього – похмурий настрій,
А осінь диктує вірші, та навіть до них етюди…
Вже статус журби законний… невесело навіть айстрі…
В природі порядки інші, новий інтер’єр усюди…
Плетуть павучки тумани неквапно та рівномірно,
Оздоблюють передгір’я і ранку святі скрижалі…
Берези, немов прочани… в молитві стоять покірно…
Не вірять у марнослів’я листки золоті опалі…
Відкрита у небо шибка, розгублено пір’я птаха…
Сльоза проростає в груди, а дощ б’є чолом в калюжу…
Вітриська лунає скрипка, він грає сонату Баха…
Та бабине літо буде і трохи зігріє душу…
У тексті розчинено вірш:
У вересня стрес сезонний,
А осінь диктує вірші…
Вже статус журби законний,
В природі порядки інші…
Плетуть павучки тумани,
Оздоблюють передгір’я…
Берези, немов прочани…
Не вірять у марнослів’я…
Відкрита у небо шибка,
Сльоза проростає в груди…
Вітриська лунає скрипка …
Та бабине літо буде…
26 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Вересень нет
