Марина Алдон – 28 вересня. Роздуми над картиною І.Шишкіна «Осінь»

1 июля, 2013 4:59 дп

Двадцять восьме вересня. Роздуми над картиною І.Шишкіна «Осінь»

3D, у техніці розчинення

У осені ліричний настій, атрибутика церковна…
Рахує дні безхмарні, ясні коло сонячне в уяві…
У лісі зміна декорацій – звісно, планова, сезонна,
Нові мольберти, та прекрасні на замріяній галяві…

У небі птаха одинока знає слово «Батьківщина»,
Вивчає вересень на дотик, в чужину не емігрує…
А вільха, клен, сосна висока, явір, граб, стара ліщина
В передчутті уже дрімоти, сон на вітах балансує…

Трава – заручниця погоди, як і інша вся рослинність,
Давно не свіжа, пахне тліном та чуттям тривоги, смути…
Фарбує вітер кров природи, незважаючи на сирість,
У жовтизну – адреналіном… бо жага митцем побути…

У тексті розчинено вірш:

У осені ліричний настій,
Рахує дні безхмарні, ясні…
У лісі зміна декорацій –
Нові мольберти, та прекрасні…

У небі птаха одинока
Вивчає вересень на дотик,
А вільха, клен, сосна висока
В передчутті уже дрімоти…

Трава – заручниця погоди,
Давно не свіжа, пахне тліном…
Фарбує вітер кров природи
У жовтизну – адреналіном…

 

 

1 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 вересня. Роздуми над картиною І.Шишкіна «Осінь» нет

Марина Алдон – 27 вересня. Жоржина

29 июня, 2013 7:12 пп

Двадцять сьоме вересня. Жоржина

3D, у техніці розчинення

Зажурилася жоржина й айстра біля неї –
Терпне листя у каштана, холодно в алеї…
На стеблині павутина – півпрозорі шлеї,
Як намисто на бутоні дня нові трофеї…

Зажурилася жоржина… Сумно від негоди…
Плаче осінь у долоні тлінної природи…
Чи туман то, чи хмарина поруч хороводить,
У волоссі у травинок чути… неба подих…

Зажурилася жоржина… не по сОбі квітці…
В’яне сонце… відлетіли вже у вирій птиці…
Вітер ходить, як людина, грає щось на скрипці,
Незнайомцем заглядає прямо у зіниці…

Зажурилася жоржина, тихо марить снами,
Де ж метелик? Як торкнутись білих крил губами?
Звідки в вересня торбина, повна… із грибами?
Жовтий пензлик гай фарбує Божими руками…

У тексті розчинено вірш:

Зажурилася жоржина –
Терпне листя.
На стеблині павутина,
Як намисто

Зажурилася жоржина –
Плаче осінь
Чи туман то, чи хмарина
У волоссі

Зажурилася жоржина –
В’яне сонце…
Вітер ходить, як людина
Незнайомцем

Зажурилася жоржина –
Де ж метелик?
Звідки в вересня торбина,
Жовтий пензлик?

 

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 вересня. Жоржина нет

Марина Алдон – 26 вересня. Роздуми над картиною «Дубовий гай. Осінь» І.Левітана

29 июня, 2013 7:10 пп

Двадцять шосте вересня. Роздуми над картиною «Дубовий гай. Осінь» І.Левітана

3D, у техніці розчинення

З дубів спадають ризи золоті. Цілком буденно
Зриває їх вітрисько-богомолець апатичний…
Іде на прощу, вперше у житті, чомусь таємно…
Здається, ліс безмежний, без околиць, галактичний…

Узори з листя – осені декор універсальний,
Сезонний килим пахне трішки воском чи кадилом…
Зове природа щиро у собор свій натуральний,
Струмок стрічає пісні відголоском в серці з миром…

До сну трава готує організм – зелені вії,
Уже дрімають квіти у діброві, дикі, ніжні…
Та щось-таки вселяє оптимізм, можливо, мрії,
Бо зміни всі довкола тимчасові… і не вічні…

У тексті розчинено вірш:

З дубів спадають ризи золоті,
Зриває їх вітрисько-богомолець…
Іде на прощу, вперше у житті,
Здається, ліс безмежний, без околиць…

Узори з листя – осені декор,
Сезонний килим пахне трішки воском…
Зове природа щиро у собор,
Струмок стрічає пісні відголоском…

До сну трава готує організм,
Уже дрімають квіти у діброві…
Та щось-таки вселяє оптимізм,
Бо зміни всі довкола тимчасові…

 

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 вересня. Роздуми над картиною «Дубовий гай. Осінь» І.Левітана нет

Марина Алдон – 24 вересня. Туман

29 июня, 2013 8:01 дп

Двадцять четверте вересня. Туман

3D, у техніці розчинення

Туман – це срібні волосинки місячного вуса,
Землі сирій на шкірі плями, вдавлені крайнебом…
Шляхи обмотують, стежинки, наче хмари в’ються,
Пульсують у повітрі, щоб погладив їх хто-небудь…

Туман – зірок загуслі слізки з запахом осіннім,
Вечірні й світанкові скатертини для довкілля…
Із ним шепочуться берізки, верби богобійні
На міжпланетній мові, світ намацуючи гіллям…

Туман – волога атмосферна, дивна та безмірна…
Ефірна плоть без форми, як і вітер, прохолода…
Ним тихо дише гладь озерна, місто, гори, прірва…
Звичайно, згідно норми… тче імлу сама природа…

У тексті розчинено вірш:

Туман – це срібні волосинки
Землі сирій на шкірі,
Шляхи обмотують, стежинки,
Пульсують у повітрі…

Туман – зірок загуслі слізки
Вечірні й світанкові…
Із ним шепочуться берізки
На міжпланетній мові…

Туман – волога атмосферна,
Ефірна плоть без форми…
Ним тихо дише гладь озерна,
Звичайно, згідно норми…

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
lni9(Надежда), «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5105804/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 вересня. Туман нет

Марина Алдон – 22 вересня. У лісі осінь

28 июня, 2013 7:24 дп

Двадцять друге вересня. У лісі осінь

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Листок в долоні має форму серця…
У лісі жовта осінь, дива клаптик…
Скрізь павутиння… Де же веретенця?

Вітри холодні  дмуть із прагалактик…
Тумани при дорозі? Білі скельця?
Дим, запах тління… Вересень – романтик…

Розмотує клубочок сонця дійсність…
У небі птаха – цяточка мізерна…
Виконує струмочок вірш про вічність,
Сонату Баха, музику Шопена…

Прив’ялі квіти складую в конверти,
Щоб чай варити взимку… для натхнення…
Карпати в межах Всесвіту – мольберти…
Тут Бог дає митцям благословення…

У тексті розчинено ЯС:

Листок в долоні…
У лісі жовта осінь…
Скрізь павутиння…

Вітри холодні…
Тумани при дорозі…
Дим, запах тління…

Розмотує клубочок
У небі птаха,
Виконує струмочок
Сонату Баха?

28 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, осінь, пейзажна лірика, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 вересня. У лісі осінь нет

Марина Алдон – 21 вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна

27 июня, 2013 4:34 пп

Двадцять перше вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна

3D, у техніці розчинення

Мовою листків опалих, жовтих сонце молиться до Бога…
Осінь до дерев говорить ніжно, личить їй багряний ситець…
Небо від хмарин пухке на дотик, а на вигляд, мов дорога…
За птахАми тужить безутішно славнозвісний живописець…

Вітер, що зове себе поетом, є заручником погоди,
Тихо тлін роздмухує над гаєм і зміряє павутину…
А безмовна дівчина з букетом у одежі, згідно моди,
Зовсім юна, садом походжає, роздивляється місцину…

Сни природі знаки шлють умовні, що примчать за кілька тижнів,
Морщиться у трав тоненька шкіра, не пече уже кропива…
Квіти, мов камінчики коштовні, різнобарвні, дивовижні,
Лагідно в руці тримає Віра, донька Рєпіна вродлива…

У тексті розчинено вірш:

Мовою листків опалих, жовтих
Осінь до дерев говорить ніжно…
Небо від хмарин пухке на дотик,
За птахами тужить безутішно…

Вітер, що зове себе поетом,
Тихо тлін роздмухує над гаєм…
А безмовна дівчина з букетом
Зовсім юна, садом походжає…

Сни природі знаки шлють умовні…
Морщиться у трав тоненька шкіра…
Квіти, мов камінчики коштовні,
Лагідно в руці тримає Віра…

 

 

27 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, осінь, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна нет

Марина Алдон – 19 вересня. Гриб

26 июня, 2013 11:57 дп

Дев’ятнадцяте вересня. Гриб

3D, у техніці розчинення

Міцелієм тримаючись за землю історичну,
Ввись тягнеться своїм маленьким тілом… до ялини…
Галявину вважає за оселю галактичну,
А нитку павутини – Божим сріблом для корзини…

У лісі добре… Мох, немов колиска в час безсоння…
Туман уранці білий, мов пелюшка, простирадло…
Струмок кудись несе опале листя у долонях…
І личить зелень трав до капелюшка… навіть надто…

Не гнеться ніжка… Звісно, трохи шкода, небо кличе…
Але вітри розказують новини непогано…
Така прекрасна в вересні природа, таємнича…
Казкові гори, наче із картини Левітана…

У тексті розчинено вірш:

Міцелієм тримаючись за землю,
Ввись тягнеться своїм маленьким тілом…
Галявину вважає за оселю,
А нитку павутини – Божим сріблом…

У лісі добре… Мох, немов колиска…
Туман уранці білий, мов пелюшка…
Струмок кудись несе опале листя…
І личить зелень трав до капелюшка…

Не гнеться ніжка… Звісно, трохи шкода,
Але вітри розказують новини…
Така прекрасна в вересні природа,
Казкові гори, наче із картини…

 

26 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 вересня. Гриб нет

Марина Алдон – 18 вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів»

25 июня, 2013 8:17 пп


Вісімнадцяте вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів»

3D, у техніці розчинення

Бринять уже в повітрі холоди, туман – суконцем
Та настрій не залежить від погоди… принципово
Осінній день у дзеркалі води шукає сонце
Вдивляється у відблиски природи поступово

Із хмар узори світлих кольорів і форм кубічних
Неначе пазли, складені Всевишнім в іншім світі
Рослини в’януть, ждуть пророчих снів чи летаргічних
Гортає спокій спогади колишні в душах квітів

У озері крайнеба чиста синь, частково – вічність…
Торкнутись можна дива з див руками чи сльозою…
Такі святкові в золоті ліси… їм личить зрілість…
Жонглює вітер тихо із листками над  водою…

У тексті розчинено вірш:

Бринять уже в повітрі холоди,
Та настрій не залежить від погоди….
Осінній день у дзеркалі води
Вдивляється у відблиски природи…

Із хмар узори світлих кольорів,
Неначе пазли, складені Всевишнім…
Рослини в’януть, ждуть пророчих снів,
Гортає спокій спогади колишні…

У озері крайнеба чиста синь,
Торкнутись можна дива з див руками…
Такі святкові в золоті ліси!
Жонглює вітер тихо із листками…

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів» нет

Марина Алдон – 16 вересня. Айстра

25 июня, 2013 10:49 дп

Шістнадцяте вересня. Айстра

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Осіння квітка дивна, ніжна, синя
Заплетена в віночок… Між дубами
Промінням сонця тчеться павутиння?

Відкрита хвіртка в вересень вітрами…
Із айстри пелюсточок (від падіння?)
Тремтить в долоньці, марить, певно, снами…

Все підлягає тлінню, дещо – двічі…
Та річ не в цьому, а у тім – для чого…
Потрібно стати тінню в потойбіччі…
В саду старому… із птахів – нікого…

Туман із білим саваном нервово
Стежини криє з розсвітом у парі…
Усі рослини в’януть поступово,
А клумба майже схожа на гербарій…

У тексті розчинено ЯС:

Осіння квітка
Заплетена в віночок
Промінням сонця…

Відкрита хвіртка…
Із айстри пелюсточок
Тремтить в долоньці…

Все підлягає тлінню,
Та річ не в цьому…
Потрібно стати тінню
В саду старому…

 

25 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, рослини, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 вересня. Айстра нет

Марина Алдон – 15 вересня. Бабине літо

24 июня, 2013 5:08 пп

П’ятнадцяте вересня. Бабине літо

3D, у техніці розчинення

Бабине літо, голубить строкаті айстри…
Пісня осіння втішає природу щиро…
В серці неспокій, мінливий доволі настрій…
Сум у душі тимчасовий, журба – не вирок…
Зірвано вітром хмарини з верхівок кленів?
З сонця проміння невже опадає з листям?
Ріки глибокі і досить-таки шалені…
Гори чужі? Ні, то шкіра у них плямиста…

Бабине літо приходить завждИ неждано…
Дивний світанок уже прохолодний трішки…
З запахом тління здається і сквер курганом…
Небо й земля… переплетені, як доріжки…
Хто понад світом роздмухує згірклі мрії?
Стелить серпанок-туман для молитви килим…
Від павутиння тремтять навіть власні вії…
В’януть поля… а метелик стає безсилим…

У тексті розчинено вірш:

Бабине літо…
Пісня осіння…
В серці неспокій,
Сум у душі…
Зірвано вітром
З сонця проміння?
Ріки глибокі…
Гори чужі?

Бабине літо…
Дивний світанок…
З запахом тління
Небо й земля…
Хто понад
Стелить серпанок?
Від павутиння
В’януть поля…

24 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 вересня. Бабине літо нет

« Следующие  
  Предыдущие »