Марина Алдон – 5 вересня. Збережи…

18 июня, 2013 5:45 пп

П’яте вересня. Збережи…

3D, у техніці розчинення

Збережи наші вірші, кожну риму та літеру, кому
У душі молитовними текстами для літургії…
Збережи нашу осінь і світлин не показуй нікому…
Найціннішим у пам’яті спогадом висвяти мрії…
Навіть вітер у тиші розуміє чуттів вищі цінності,
Про кохання розказує жестами ключ журавлиний…
А листок на дорозі, не пізнавши твоєї чарівності,
Зустрічає печаль мою поглядом…
Де ж ти, єдиний?

Збережи наше Небо, безкінечне, глибоке, величне,
Вкрите рясно цілунками чистими, згідно об’єму…
Збережи наші ночі, чисте місячне тло автентичне,
Дивний блюз нескінченної ніжності в серці своєму…
Ти – життєва потреба, наче кров для судин та артерій,
Як вода, як повітря, смак істини, світло, дорога…
Сни гортаю пророчі, йду крізь попіл зотлілих імперій,
Знаю, будемо разом у вічності…
Там, біля Бога…

У тексті розчинено вірш:

Збережи наші вірші
У душі молитовними текстами,
Збережи нашу осінь
Найціннішим у пам’яті спогадом…
Навіть вітер у тиші
Про кохання розказує жестами…
А листок на дорозі
Зустрічає печаль мою поглядом…

Збережи наше Небо,
Вкрите рясно цілунками чистими,
Збережи наші ночі,
Дивний блюз нескінченної ніжності…
Ти – життєва потреба,
Як вода, як повітря, смак істини…
Сни гортаю пророчі…
Знаю, будемо разом у вічності…

18 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
art1fex, «Предчувствие»,
http://www.photosight.ru/photos/5090466/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 5 вересня. Збережи… нет

Марина Алдон – 4 вересня. Абетка осені

16 июня, 2013 8:54 пп

Четверте вересня. Абетка осені

3D, у техніці розчинення + акро

_А_покрифи пише осінь талановито,
_Б_ентежить і серце, й душу ліричним віршем…
_В_ітрисько в гаях голосить несамовито,
_Г_ойдає траву байдужу, суху, між іншим…
_Ґ_елґочуть журливо гуси, качки, лелеки,
_Д_орога важка у вирій – в чужі місцини…
_Е_кстрим, небезпека в русі… маршрут — далекий,
_Є_днання безвір’я й віри… в думках пташиних…
_Ж_овтіють старі каштани, дуби активно,
_З_амріяний клен скептичний, до стресу схильний…
тИ_хенько прядуть тумани демонстративно
_І_з локонів бинт медичний, цілком стерильний…
_Ї_й-Богу… в природі криза… хоча й умовна…
_Й_мовірно шукає вічність гранітний камінь…
_К_алюжі зіниця сиза… німа… безмовна…
_Л_іс… ніби гортає дійсність… чуття на зламі…
_М_етелик напівпрозорий тремтить постійно,
_Н_а квітці собі дрімає мала мураха…
_О_бмотує смуток гори непропорційно,
_П_ечально струмок співає про Мономаха…
_Р_ослинам тепла бракує… та й самосуті –
_С_вітанки долонь не пестять… не гладить спокій…
_Т_аємні молитви всує? Не всі почуті?
_У_перті дощі світ хрестять, немов пророки…
_Ф_актура не та в планети… Це випадковість?
_Х_ронічна довкола втома… ефект кисневий?
_Ц_инічно пряде тенета для мрій свідомість…
_Ч_аклує павук… В судомах… день вересневий…
_Ш_кодують за літом звірі закономірно…
_Щ_едрують гриби з завзяттям – руді, червоні…
_Ю_ртує димок в ефірі, густий надмірно,
_Я_нтарне горить багаття… чарує пломінь…

У тексті розчинено вірш:

_А_покрифи пише осінь,
_Б_ентежить і серце, й душу…
_В_ітрисько в гаях голосить,
_Г_ойдає траву байдужу…
_Ґ_елґочуть журливо гуси,
_Д_орога важка у вирій –
_Е_кстрим, небезпека в русі,
_Є_днання безвір’я й віри…
_Ж_овтіють старі каштани,
_З_амріяний клен скептичний…
тИ_хенько прядуть тумани
_І_з локонів бинт медичний…
_Ї_й-Богу… в природі криза…
_Й_мовірно шукає вічність
_К_алюжі зіниця сиза…
_Л_іс… ніби гортає дійсність…
_М_етелик напівпрозорий
_Н_а квітці собі дрімає…
_О_бмотує смуток гори,
_П_ечально струмок співає…
_Р_ослинам тепла бракує,
_С_вітанки долонь не пестять…
_Т_аємні молитви всує?
_У_перті дощі світ хрестять…
_Ф_актура не та в планети…
_Х_ронічна довкола втома…
_Ц_инічно пряде тенета,
_Ч_аклує павук… в судомах…
_Ш_кодують за літом звірі…
_Щ_едрують гриби з завзяттям…
_Ю_ртує димок в ефірі,
_Я_нтарне горить багаття…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 вересня. Абетка осені нет

Марина Алдон – 3 вересня. Роздуми над картиною Миколи Глущенка «Київська осінь»

16 июня, 2013 2:38 пп

Третє вересня. Роздуми над картиною М. П. Глущенка «Київська осінь»

3D, у техніці розчинення

У сонця проміння – пензлі, а барви – з ватри…
Пронизують кожен вимір землі та неба…
У творчім весь світ процесі, читає мантри…
Дерева – мистецький витвір та квітів стебла…

Натхненно малює осінь, тамує подих…
Бажанням дає свободу – пора творити…
Прикраси-хмарки в волоссі, у косах жовтих,
Занурює руки в воду… там інші ритми…

У вересня хист художній і дар Господній,
А всесвіт жива – палітра, мольберт безкрайній…
Та в серці чуття тривожні, цілком природні –
Холоне чомусь повітря, стежки туманні…

У тексті розчинено вірш:

У сонця проміння – пензлі
Пронизують кожен вимір…
У творчім весь світ процесі,
Дерева – мистецький витвір…

Натхненно малює осінь,
Бажанням дає свободу…
Прикраси-хмарки в волоссі,
Занурює руки в воду…

У вересня хист художній,
А всесвіт жива – палітра
Та в серці чуття тривожні –
Холоне чомусь повітря…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 вересня. Роздуми над картиною Миколи Глущенка «Київська осінь» нет

Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо…

16 июня, 2013 1:18 пп

Перше вересня. Вже вереснем пахне небо…

3D, у техніці розчинення

Світанок плете мережку узором звичним,
Вітрисько складає сповідь горянці-річці…
Туман пеленає стежку бинтом медичним,
У сонечка блідне промінь, чи шрам на щічці?

У трав неспокійний погляд – мотивів жодних…
На квітах роса осіння чомусь без блиску…
Хмарина, що майже поряд, тамує подих,
Вчуває дерев тремтіння… Від зміни тиску?

Дивує пташиний щебет… Пісні народні?
Безрадісний, як ніколи… стрибунчик-коник…
Вже вереснем пахне небо – сувій Господній…
А діти ідуть до школи, бо кличе дзвоник…

У тексті розчинено вірш:

Світанок плете мережку,
Вітрисько складає сповідь,
Туман пеленає стежку,
У сонечка блідне промінь…

У трав неспокійний погляд,
На квітах роса осіння…
Хмарина, що майже поряд,
Вчуває дерев тремтіння…

Дивує пташиний щебет –
Безрадісний, як ніколи …
Вже вереснем пахне небо,
А діти ідуть до школи…

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, осінь, роздуми, свята и традиції. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо… нет

Марина Алдон – Пори року. Листопад

27 декабря, 2012 8:58 пп

Пори року. Листопад

3D, у техніці розчинення

Вже пахне земля морозом… тумани в режимі схову…
Небесна твердінь снігами нагадує тюль, завісу…
Берізоньки під гіпнозом вивчають Господню мову…
Давно оповиті снами струмки – отамани лісу…

Узори з сухого листя обклеює сріблом іній…
На стежці складає вітер для скрипки, труби етюди…
На серці печаль імлиста і настрій в душі осінній…
Сльоза відключає принтер… застрягли листи в нікуди…

Похмурий прогноз погоди… Невже на чотири тижні?
Мовчить листопад сердито, не випивши зранку кави…
Де пишний наряд природи… і квіти де дивовижні?
Напевно, дощами змито із гір макіяж яскравий…

У тексті розчинено вірш:

Вже пахне земля морозом,
Небесна твердінь – снігами…
Берізоньки під гіпнозом,
Давно оповиті снами…

Узори з сухого листя
На стежці складає вітер…
На серці печаль імлиста…
Сльоза відключає принтер…

Похмурий прогноз погоди…
Мовчить листопад сердито…
Де пишний наряд природи?
Напевно, дощами змито…

 

 

27 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Листопад нет

Марина Алдон – Пори року. Жовтень

27 декабря, 2012 8:56 пп

Пори року. Жовтень

3D, у техніці розчинення

У неба осінній подих і пахне грибами ґанок,
Туман загинає вії стежинам, що пнуться вгору…
Калині із вуст червоних зриває цілунки ранок…
П’є жовтень прогірклі мрії та дійсність гірську сувору…

У вирій несуть на крилах останки тепла хмарини,
ПтахИ і веселку, й грОзи приховують десь на сонці…
Струмує журба у жилах, пронизує сум судини…
Ліс, наче відлитий з бронзи… дерева, як незнайомці…

У моху тьмяніє шкіра і морщаться пальці кволі…
Розпука в очах у квітів… чуття у серцях безмірні…
Читаючи знов Шекспіра… вітрисько тремтить поволі…
Малюють дощі графіті на камені сувенірнім…

У тексті розчинено вірш:

У неба осінній подих,
Туман загинає вії…
Калині із вуст червоних
П’є жовтень прогірклі мрії…

У вирій несуть на крилах
ПтахИ і веселку, й грОзи…
Струмує журба у жилах,
Ліс, наче відлитий з бронзи…

У моху тьмяніє шкіра,
Розпука в очах у квітів…
Читаючи знов Шекспіра,
Малюють дощі графіті…

 

27 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Жовтень нет

Марина Алдон – Пори року. Вересень

26 декабря, 2012 6:42 пп

Пори року. Вересень

 3D, у техніці розчинення

У вересня стрес сезонний, від цього –  похмурий настрій,
А осінь диктує вірші, та навіть до них етюди…
Вже статус журби законний… невесело навіть айстрі…
В природі порядки інші, новий інтер’єр усюди…

Плетуть павучки тумани неквапно та рівномірно,
Оздоблюють передгір’я і ранку святі скрижалі…
Берези, немов прочани… в молитві стоять покірно…
Не вірять у марнослів’я листки золоті опалі…

Відкрита у небо шибка, розгублено пір’я птаха…
Сльоза проростає в груди, а дощ б’є чолом в калюжу…
Вітриська лунає скрипка, він грає сонату Баха…
Та бабине літо буде і трохи зігріє душу…

У тексті розчинено вірш:

У вересня стрес сезонний,
А осінь диктує вірші…
Вже статус журби законний,
В природі порядки інші…

Плетуть павучки тумани,
Оздоблюють передгір’я…
Берези, немов прочани…
Не вірять у марнослів’я…

Відкрита у небо шибка,
Сльоза проростає в груди…
Вітриська лунає скрипка …
Та бабине літо буде…

 

26 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Вересень нет

Марина Штефуца — Листопад

4 ноября, 2012 9:06 дп

Листопад

3D, у техніці зіставлення

Світанок у вазі знов миє мрії-перли,
Уявно співа зі степом монах, мандрівник-вітрисько…
На сонці не плями – кров журавлів померлих…
Хмарин, що тримають небо сьогодні колиска низько…
Спинити не може мить листопад холодний,
Хронографа стрілка вістрям осінні рахує зливи…
У мушлі диск-місяць спить на краю безодні,
Накритий кленовим листям туман походжає сивий…
У квітів давно стійкі гормональні зміни,
Симптоми некрозу шкіри у трав, ретро-гра в мовчанку…
Дороги ведуть вогкі в ліс, де скелі-стіни,
До Бога, молитви, віри душа щиро прагне зранку…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Світанок у вазі знов
Уявно співа зі степом,
На сонці не плями – кров
Хмарин, що тримають небо…
Спинити не може мить
Хронографа стрілка вістрям…
У мушлі диск-місяць спить,
Накритий кленовим листям…
У квітів давно стійкі
Симптоми некрозу шкіри…
Дороги ведуть вогкі
До Бога, молитви, віри…

2.
Миє мрії-перли
Монах, мандрівник-вітрисько…
Журавлів померлих
Сьогодні колиска низько…
Листопад холодний
Осінні рахує зливи…
На краю безодні
Туман походжає сивий…
Гормональні зміни
У трав, ретро-гра в мовчанку……
В ліс, де скелі-стіни,
Душа щиро прагне зранку…

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Три ковтки тиші и Улюблене. Метки: гори, дощ, місто, молитва, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца — Листопад нет

Марина Штефуца — Осінь у кімнаті

2 ноября, 2012 12:22 пп

Осінь у кімнаті

 

3D, у техніці розчинння

За гранню неба прірва… невідомість… СЛЬОЗЯТЬСЯ ВІЧКИ… серце плаче… кров’ю… І ТИСНЕ ОПІВНІЧЧЯ на свідомість… Молюся Богу з вірою… любов’ю… ХОВА У ВАЗІ СИЗА МЛА КОРІННЯ, а місяць гладить променем діброви, одежа до снаги йому осіння, закони Ома та світобудови… ЗАСОХЛІ АЙСТРИ ПАХНУТЬ ПОТОЙБІЧЧЯМ, а кожна книжка – пальцями твоїми… Як подолати вічне протиріччя між пам’яттю та мріями своїми? НА ТІЛІ СВІЧКИ ТІНЕЙ ТРІПОТІННЯ… Нагадує вогонь червону мушлю для передбачень або ворожіння… Вроста самотність міцно в хвору душу…

А ВІТЕР ГРАЄ, НАЧЕ ПАГАНІНІ, на вітах клена… вміло та відверто… і ноти залишає на камінні… І ПРОСИТЬСЯ ДО ХАТИ… дуже вперто… стоїть у две́рях прямо, ЩОБ ВІДЧУТИ ОСТАНКИ ЛИСТЯ ТА ТЕПЛА В КАМІНІ… За мить жаги – дві вічності спокути… у відчаї, у марнім голосінні… в мені чуття незаймане… безкрає… ЦЕ ПРИСТУП АСТМИ? ЧИ КОХАННЯ ПУТИ? Повітря раз-у-раз не вистачає…. Жадаю тільки… просто поруч бути…

Ковтати марно ліки натуральні… Бо пристрасть не лікують ескулапи. ВСІ СХОДЖЕНО ДАВНО СТЕЖКИ́ АСТРАЛЬНІ… чуття же не наносяться на мапи… ДЕ Ж ТИ ТЕПЕР?.. пече журба судини, усі думки безрадісні…  ПЕЧАЛЬНІ… Схвильовано ВІДСТУКУЄ ХВИЛИНИ СТАРИЙ ГОДИННИК НА СТІНІ У СПАЛЬНІ…

ДЕКОР КІМНАТИ – літери із віршів, я ВСІ ТВОЇ СВІТЛИНИ… зберігаю… Та з кожним днем мені все гірше… гірше… Живу… чи животію? Лиш конаю… МАЛЮЮ ЗОРІ НА ВІКНІ ОВАЛЬНІ… за принципами Вінсента Ван Гога… НЕСИЛА СПАТИ. Штори вертикальні, як грива у коня-єдинорога.
А БІЛЬ ІЗ СЕРЕДИНИ… невгамовний… Були ж у нас стосунки ідеальні… Ти – мій пророк, апостол, скарб коштовний… Тебе чекаю досі в сповідальні…

У тексті розчинено сонет:

СЛЬОЗЯТЬСЯ ВІЧКИ. Тисне опівніччя.
ХОВА У ВАЗІ СИЗА МЛА коріння.
ЗАСОХЛІ АЙСТРИ пахнуть потойбіччям.
НА ТІЛІ СВІЧКИ тіней тріпотіння…

А вітер грає, наче Паганіні,
І проситься до хати… щоб відчути
ОСТАНКИ ЛИСТЯ ТА ТЕПЛА в каміні….
ЦЕ ПРИСТУП АСТМИ? Чи кохання пути?

Всі сходжено давно стежки́ астральні…
Де ж ти тепер?.. Відстукує хвилини
СТАРИЙ ГОДИННИК НА СТІНІ у спальні…

ДЕКОР КІМНАТИ – всі твої світлини…
МАЛЮЮ ЗОРІ НА ВІКНІ овальні…
НЕСИЛА СПАТИ. Біль із середини…

У сонеті розчинено вірш:

Сльозяться вічки…
Хова у вазі сиза мла
Засохлі айстри.

На тілі свічки
Останки листя та тепла…
Це приступ астми?

Старий годинник на стіні –
Декор кімнати.
Малюю зорі на вікні,
Несила спати.

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и сонети. Комментариев к записи Марина Штефуца — Осінь у кімнаті нет

Марина Штефуца – Осінь у місті

30 октября, 2012 8:41 пп

Осінь у місті

3D, у техніці розчинення

Гортає листя різко жовтень, як часопис,
Похмурий ранок пильно дивиться у вічність…
Молитва чиста – це пісень моїх живопис…
Душі уламок розбиває навпіл дійсність…

Птахи принишкли, відчувають прохолоду…
Синдром застуди, певно, в сонячного диска…
Дощі-опришки видозмінюють природу,
Гуляють всюди, не потрібна їм прописка…

А ріки шумно гомонять поміж собою…
Ждуть сон тривалий всохлі трави на газоні…
У місті сумно… гірко плачу за тобою…
Юрба… вокзали… і самотність на пероні…

Гортає листя жовтень… Сизі хмари низько…
У скверах осінь тче з туману скатертину,
Разок намиста із квіток зрива вітрисько…
Знайти б наосліп… до країни мрій стежину…

Розчинений вірш:

Гортає листя
Похмурий ранок…
Молитва чиста –
Душі уламок…

Птахи принишкли…
Синдром застуди?
Дощі-опришки
Гуляють всюди.

А ріки шумно
Ждуть сон тривалий…
У місті сумно…
Юрба… вокзали…

Гортає листя
У скверах осінь…
Разок намиста
Знайти б наосліп…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, дощ, місто, осінь и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Штефуца – Осінь у місті нет

« Следующие  
  Предыдущие »