Марина Алдон – 31 жовтня. Тиса

8 июля, 2013 5:43 пп

Тридцять перше жовтня. Тиса

3D, у техніці розчинення

Загострені у Тиси почуття незахололі,
Дратує дощ, туман, одноманітність закільцьована…
Їй не потрібно змінного взуття чи парасолі…
Для річки ж повноводдя, як вагітність запланована…

Волога всюди – в небі, на землі… Та… що цікаво,
У русла більша швидкість кровотоку від депресії…
Пересуває камені у млі уліво-вправо
Рушійна сила водного потоку в мить агресії…

Ще верховинці-Тисі не до снів і не до марень…
У жовтні справ багато у Карпатах… Скрізь органіка…
Згребти потрібно листя з берегів і навіть хмари,
Віднести в вічність, аж до адресата, згідно графіка…

У тексті розчинено вірш:

Загострені у Тиси почуття,
Дратує дощ, туман, одноманітність…
Їй не потрібно змінного взуття…
Для річки ж повноводдя, як вагітність…

Волога всюди – в небі, на землі…
У русла більша швидкість кровотоку…
Пересуває камені у млі
Рушійна сила водного потоку…

Ще верховинці-Тисі не до снів –
У жовтні справ багато у Карпатах…
Згребти потрібно листя з берегів,
Віднести в вічність, аж до адресата…

 

8 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, Карпати, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 31 жовтня. Тиса нет

Марина Алдон – 30 жовтня. Хризантеми

8 июля, 2013 3:25 пп

Тридцяте жовтня. Хризантеми

3D, у техніці розчинення

Коли рослини інші снять спокійно, безтурботно,
А із дерев спадають діадеми золотаві,
Вітри голосять гучно, емоційно та скорботно,
Неквапно розквітають хризантеми величаві…

Коли проміння сонечка найтонше, особливе
Тче павутиння срібне, згідно схеми, згідно карти,
Мороз лоскоче шкіру та ворожить мовчазливо,
Строкаті розквітають хризантеми біля хати…

Коли танцює осінь біля ватри граціозно,
Ріка складає вірші і поеми старомодні,
Туманом можна шлях зашнурувати скрупульозно,
Прекрасні розквітають хризантеми у городі…

У тексті розчинено вірш:

Коли рослини інші снять спокійно,
А із дерев спадають діадеми,
Вітри голосять гучно, емоційно,
Неквапно розквітають хризантеми…

Коли проміння сонечка найтонше,
Тче павутиння срібне, згідно схеми,
Мороз лоскоче шкіру та ворожить,
Строкаті розквітають хризантеми…

Коли танцює осінь біля ватри,
Ріка складає вірші і поеми,
Туманом можна шлях зашнурувати,
Прекрасні розквітають хризантеми…

 

8 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 жовтня. Хризантеми нет

Марина Алдон – 29 жовтня. Осінь у Карпатах

8 июля, 2013 6:36 дп

Двадцять дев’яте жовтня. Осінь у Карпатах

3D, у техніці розчинення

Небо у долонях, аж тріпоче…
Гори в жовтих шатах таємничі…
В’яне сонця сонях – мерзнуть очі…
Осінь у Карпатах мандрівнича…

Ліс, як сповідальня первозданна,
Прибрана до свята скрупульозно…
Майже ідеальна, бездоганна
Осінь у Карпатах віртуозна…

Вабить скель графіті, якість глеків,
Річечки соната патетична,
Краща в цілім світі ватра предків…
Осінь у Карпатах поетична!

Є у праприроди тління час говіння…
Мов, наріч багато у вітриська…
Водить хороводи павутиння…
Осінь у Карпатах верховинська…

У тексті розчинено вірш:

Небо у долонях,
Гори в жовтих шатах…
В’яне сонця сонях…
Осінь у Карпатах…

Ліс, як сповідальня,
Прибрана до свята…
Майже ідеальна
Осінь у Карпатах…

Вабить скель графіті,
Річечки соната…
Краща в цілім світі
Осінь у Карпатах…

Є у праприроди
Мов, наріч багато…
Водить хороводи
Осінь у Карпатах…

8 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Соняшники»

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, Карпати, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 жовтня. Осінь у Карпатах нет

Марина Алдон – 26 жовтня. Жолудь

7 июля, 2013 10:13 дп

Двадцять шосте жовтня. Жолудь

3D, у техніці розчинення

Маленький жолудь, син старого дуба,
Як карлик між грибами, в серці лісу…
Вітри по колу дико, жорстко, грубо
Жонглюють із листками, пишуть пісню…

Плід винятковий мріє на долівці…
Брунатний, темношкірий ґрунт, як ложе…
Чом нерухомий чепчик на голівці?
Бриль шарудливий, сірий, тисне, схоже…

Маленький жолудь, наче диво-свічка…
Горішок незабутній пахне гаєм…
Хай тлін навколо, осінь же не вічна!
Він – цар дерев майбутній! Він – хазяїн!

У тексті розчинено вірш:

Маленький жолудь,
Як карлик між грибами…
Вітри по колу
Жонглюють із листками…

Плід винятковий,
Брунатний, темношкірий…
Чом нерухомий
Бриль шарудливий, сірий?

Маленький жолудь,
Горішок незабутній…
Хай тлін навколо,
Він – цар дерев майбутній!

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші для дітей, ліс, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 жовтня. Жолудь нет

Марина Алдон – 25 жовтня. Осінній вітер

7 июля, 2013 9:01 дп

Двадцять п’яте жовтня. Осінній вітер

3D, у техніці розчинення

Осінній вітер проситься до хати невгамовно,
Приносить під поріг із лісу квіти бездиханні…
Набридло жовті гори колисати безвідмовно,
Вже хочеться, нарешті, відпочити на дивані…

Холодний вітер стукає в віконце дзьобом птаха,
Тонкою зовсім гілочкою вишні пише вірші,
Дощем дзенькоче, начебто бубонцем Мономаха,
Без перестарку… вперто… кілька тижнів прагне тиші…

Тривожний вітер горнеться до мене, весь у шрамах…
Бракує поцілунків серед ночі, хворі нерви…
А серце калатає, як скажене, в дідугана…
Подобаються любощі жіночі… Що ж, хай терпить…

У тексті розчинено вірш:

Осінній вітер проситься до хати,
Приносить під поріг із лісу квіти…
Набридло жовті гори колисати,
Вже хочеться, нарешті, відпочити…

Холодний вітер стукає в віконце
Тонкою зовсім гілочкою вишні,
Дощем дзенькоче, начебто бубонцем,
Без перестарку… вперто… кілька тижнів…

Тривожний вітер горнеться до мене…
Бракує поцілунків серед ночі…
А серце калатає, як скажене…
Подобаються любощі жіночі…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 жовтня. Осінній вітер нет

Марина Алдон – 23 жовтня. Це місто…

6 июля, 2013 4:11 пп

Двадцять третє жовтня. Це місто…

3D, у техніці розчинення

Це місто, у якому біля вежі три фонтани,
Наносить час зарубини на глину й на долоні…
А на майдані осінь без одежі тче тумани,
Невтомно рекламує павутину сонця промінь…

Це місто, у якому кожен жовтень, ніби з міді,
Проводить вітровій розпродаж листя-орігамі…
На флюгері висять гірлянди жовті з мертвих квітів,
Звичайно, із зіркового намиста стеля в храмі…

Це місто, у якому на пероні терпнуть губи…
Чуття на грані… що й закономірно в межах пісні…
Будинків душі вицвілі…  бетонні, та не грубі,
Своїм хазяям віддані безмірно сни провісні…

Це місто, у якому з небокраю, всім на подив,
Ростуть дощі… тремтять віконні скельця або вії?
У світ об’ємний вірші потрапляють через подих…
Крізь власний Шлях Чумацький з центру серця линуть мрії…

У тексті розчинено вірш:

Це місто, у якому біля вежі
Наносить час зарубини на глину…
А на майдані осінь без одежі
Невтомно рекламує павутину…

Це місто, у якому кожен жовтень
Проводить вітровій розпродаж листя…
На флюгері висять гірлянди жовті
Звичайно, із зіркового намиста…

Це місто, у якому на пероні…
Чуття на грані… що й закономірно…
Будинків душі вицвілі…  бетонні…
Своїм хазяям віддані безмірно…

Це місто, у якому з небокраю
Ростуть дощі… тремтять віконні скельця?
У світ об’ємний вірші потрапляють
Крізь власний Шлях Чумацький з центру серця…

 

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Хуст осінній»

 

 

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, осінь, роздуми, філософія життя, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 жовтня. Це місто… нет

Марина Алдон – 21 жовтня. Зі мною нелегко…

6 июля, 2013 8:02 дп

Двадцять перше жовтня. Зі мною нелегко…

3D, у техніці розчинення

Зі мною нелегко, сама розумію, знаю…
З тобою непросто, бо маєш характер вітру…
Заповнює холод сім поверхів небокраю…
Між душами простір нагадує майже прірву…
Між раєм та пеклом межа непримітна зовсім…
Краплиночка воску без свічки втрачає цінність…
Темніє навколо… Вже спати лягає осінь?
В зірок фаза росту, а потім – статева зрілість…

Біль відчаю, схоже, в судинах тече, із кров’ю…
Наповнює груди тривога… на серце тисне…
Кохання – це безвість… Чуття, яке звуть любов’ю –
Хвороба набута… і невиліковна, звісно…
Мовчи, ти не зможеш ні поруч, ні одаль бути…
Мій погляд забути повік не зумієш, любий…
Я Вічність! Я – Всесвіт, мелодія щастя й смути!
Я – мед! Я – отрута! Спокусою пахнуть губи…

У тексті розчинено вірш:

Зі мною нелегко,
З тобою непросто…
Заповнює холод
Між душами простір…
Між раєм та пеклом
Краплиночка воску…
Темніє навколо…
В зірок фаза росту…

Біль відчаю, схоже,
Наповнює груди…
Кохання – це безвість,
Хвороба набута…
Мовчи, ти не зможеш
Мій погляд забути…
Я Вічність! Я – Всесвіт!
Я – мед! Я – отрута!

 

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
art1fex, «Левитация»,
http://www.photosight.ru/photos/5112769/

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 жовтня. Зі мною нелегко… нет

Марина Алдон – 19 жовтня. Осінні Карпати

5 июля, 2013 10:32 дп

Дев’ятнадцяте жовтня. Осінні Карпати

3D, у техніці розчинення

Вдихає осінь казку лісову, сезонну, звісно…
А ранок знов туманом оповитий симетрично…
Струмок цілує вицвілу траву не зовсім ніжно,
Стебло сухе бажає оживити істерично…

Щось декламує вітер, як Сізіф, іще й голосить,
Зриває шарф яскравий із діброви енергійно…
Підйомник – непростий карпатський ліфт, комфортний досить,
Звичайно, до зими ще не готовий, спить спокійно…

Збирає жовтень жолуді з землі, міцні горішки,
Напевно, білку хоче пригостити персонально…
Танцює ватра… Руки у теплі… Ще б сонця трішки…
Дим поглинає настрій сумовитий… весь буквально…

У тексті розчинено вірш:

Вдихає осінь казку лісову,
А ранок знов туманом оповитий…
Струмок цілує вицвілу траву,
Стебло сухе бажає оживити…

Щось декламує вітер, як Сізіф,
Зриває шарф яскравий із діброви…
Підйомник – непростий карпатський ліфт,
Звичайно, до зими ще не готовий…

Збирає жовтень жолуді з землі,
Напевно, білку хоче пригостити…
Танцює ватра… Руки у теплі…
Дим поглинає настрій сумовитий…

 

5 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Осінь у Карпатах»

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, Карпати, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 жовтня. Осінні Карпати нет

Марина Алдон – 17 жовтня. У жовтня у блокноті…

4 июля, 2013 1:40 пп

Сімнадцяте  жовтня. У жовтня у блокноті…

3D, у техніці розчинення

У жовтня у блокноті імена у кличній формі:
Твоє, моє і кожної криниці та сузір’я…
Між текстом скрізь туманів сивина, узори різні,
А замість літер – чорні дикі птиці, їхнє пір’я…

У жовтня у блокноті сторінки м’які, мов ситець –
З листків осики, зшиті павутинням трохи квапно…
На палітурці вітер гомінкий – арт-живописець
Малює гір майбутні сновидіння поетапно…

У жовтня у блокноті навіть дощ, як нотні знаки,
Закладкою тонкою може бути хмарка сіра…
Читає осінь сум вокзальних площ крізь призму мряки…
Про себе промовляє Слово Боже в серці віра…

У тексті розчинено вірш:

У жовтня у блокноті імена:
Твоє, моє і кожної криниці…
Між текстом скрізь туманів сивина,
А замість літер – чорні дикі птиці…

У жовтня у блокноті сторінки
З листків осики, зшиті павутинням…
На палітурці вітер гомінкий
Малює гір майбутні сновидіння…

У жовтня у блокноті навіть дощ
Закладкою тонкою може бути…
Читає осінь сум вокзальних площ,
Про себе промовляє Слово Боже…

 

4 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 17 жовтня. У жовтня у блокноті… нет

Марина Алдон – 16 жовтня. Прилети…

4 июля, 2013 1:38 пп

Шістнадцяте  жовтня. Прилети…

3D, у техніці розчинення

Прилети до мене, поки не стемніє
Вітром із долини, поцілуй вуста…
Дивом незбагненним доторкнись до мрії…
Зіркою у сні ти… напиши листа…
Осінь дні рахує, як зів’ялі квіти
І мовчить годинник, вічний демагог…
Плачуть за тобою раз-у-раз трембіти…
Вірші та пісні всі слухає Сам Бог…

Прилети, коханий, мов листочок клена…
Як же ти далеко! Скрізь кордони, дріт…
Серце зітліває, рветься кожна вена…
Кровоточить сум і… розмиває світ…
Я тебе чекаю, віддано молюся
Під шатром смереки, у руці свіча…
У дзвіниці гаю терпнуть моху вуса…
Почуття, як струм, як… імпульс у очах…

Прилети, єдиний, хоч на дві хвилини
Соколом карпатським, беркутом, орлом…
Шлях осяє ніжно, стежку опромінить
Місячний ліхтар, що… в тебе за вікном…
Будь душі струною, зваб мене сьогодні,
Яблуком будь райським, щоб неспокій щез…
Підіймись зі мною, любий, із безодні
В гори, аж до хмар, аж… прямо до небес…

У тексті розчинено вірш:

Прилети до мене
Вітром із долини,
Дивом незбагненним,
Зіркою у сні…
Осінь дні рахує
І мовчить годинник…
Плачуть за тобою
Вірші та пісні…

Прилети, коханий,
Як же ти далеко!
Серце зітліває,
Кровоточить сум…
Я тебе чекаю
Під шатром смереки,
У дзвіниці гаю…
Почуття, як струм…

Прилети, єдиний,
Соколом карпатським…
Шлях осяє ніжно
Місячний ліхтар…
Будь душі струною,
Яблуком будь райським…
Підіймись зі мною
В гори, аж до хмар…

4 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

У створенні колажу використано роботу
Максима Вейзе (Helloween), «Июньский двуколор»,
http://www.photosight.ru/photos/5087025/?from_member

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 жовтня. Прилети… нет

« Следующие  
  Предыдущие »