Перше березня. Із першим днем весни…
3D, у техніці розчинення
Із першим днем весни приходить потепління,
Промінчик сонця пише пташка́м у вирій лист:
Про обшир з вишини та про зими старіння,
Про вітер на горищі, що свище, як артист…
Пробуджується ліс… а це – процес містичний…
Скидає річка панцир холодний, льодяний…
Дорога, наче віск… розплавлений… незвичний…
Сніг проситься у карцер (що в скелі… кам’яний)…
Мороз давно вже втік, напевно, в Антарктиду…
Туман лоскоче око… біленький, мов папір…
Невже берези сік є гордістю бески́ду?
П’є березень щороку рахманні сльози гір…
У тексті розчинено вірш:
Із першим днем весни
Промінчик сонця пише
Про обшир з вишини,
Про вітер на горищі…
Пробуджується ліс…
Скидає річка панцир…
Дорога, наче віск…
Сніг проситься у карцер…
Мороз давно вже втік…
Туман лоскоче око…
Невже берези сік
П’є березень щороку?
24 січня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, Карпати, ліс, привітання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше березня. Із першим днем весни… нет
Тринадцяте лютого. Зима карпатська
3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет+ЯС
Зима карпатська вірить у повір’я…
Автографи звичайні ставить лютий…
Холодним снігом дише надвечір’я…
Гора гігантська, наче дах споруди…
Густі ліси безкрайні з білокрів’ям?
Вітри набігом труться стежці в груди…
Зникають навіть тіні біля ватри…
Знов на тополях хутряні жилети…
Рясний пухнастий іній, наче з вати…
Посеред поля лід чи амулети?
Струмочок десь за дзеркалом магічним…
Мороз танцює прямо біля хати,
Чомусь отут усе здається вічним…
Природа спить. Так хочеться мовчати…
У тексті розчинено ЯС:
Зима карпатська…
Автографи звичайні
Холодним снігом…
Гора гігантська,
Густі ліси безкрайні…
Вітри набігом…
Зникають навіть тіні
Знов на тополях…
Рясний пухнастий іній
Посеред поля…
13 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська нет
Десяте лютого. Морозний ранок
3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС
Морозний ранок… Тиша ейфорійна…
Скляним холодним оком спить струмочок…
Шукає сонце хмарка неспокійна…
Густий серпанок проситься в таночок…
Межує з білим шовком тільки іній…
Мовчить віконце… бо на шибці всесвіт…
На місці стежки в лісі – кілька ліній…
Сліди тварини десь ведуть у безвість…
Для пташки на валізі-годівниці:
Плід горобини, трохи рису, гречки
І насінини жита та пшениці…
Подобаються вітру суперечки,
Із лютим дискутує про дрібниці…
Зима тримає міцно ще вуздечки…
У тексті розчинено ЯС:
Морозний ранок
Скляним холодним оком
Шукає сонце…
Густий серпанок
Межує з білим шовком…
Мовчить віконце…
На місці стежки в лісі
Сліди тварини…
Для пташки на валізі
Плід горобини…
13 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок нет
П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима»
3D, у техніці розчинення
Вже небо кольору весни, відображає день дзеркально…
Та гори у зимових шатах із обличчям збайдужілим…
Гортають білі-білі сни гілками вишні машинально,
А скраю тихо дише хата димарем престарілим…
Душевно грає вітровій «Не говори…» Миколи Глінки…
Безмовні тіні під віконцем примерзають до кринички…
Стежини, мов орбіти мрій, а пагорби, як груди жінки…
Ховає жовті руки сонце у хмаринки-рукавички…
Зупинено неначе час і серцю хочеться свободи!
Можливо, тут ходив Предтеча… або… ще до нього Йона!
Саней немає, лижних трас, лиш тільки келія природи…
У межах норми холоднеча… А пейзаж… немов ікона…
У тексті розчинено вірш:
Вже небо кольору весни,
Та гори у зимових шатах
Гортають білі-білі сни…
А скраю тихо дише хата…
Душевно грає вітровій,
Безмовні тіні під віконцем…
Стежини, мов орбіти мрій,
Ховає жовті руки сонце…
Зупинено неначе час…
Можливо, тут ходив Предтеча…
Саней немає, лижних трас…
У межах норми холоднеча…
11 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, за картинами, зима, ліс, мої вірші, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте лютого. Фантазії над картиною М.П. Глущенка «Зима» нет
Перше лютого. Біла вовчиця плаче
3D, у техніці розчинення
Біла вовчиця плаче. І запах зими в повітрі…
Десь там, за полярним колом вона на нічнім дозорі…
Місячний купол… наче приховує мрії світлі…
Зі срібним густим узором оздоблюють небо зорі…
Біла вовчиця тужить, жага розпинає серце…
Коханий її далеко… Чумацька дорога — близько…
Довкола сніги байдужі, ставка крижане люстерце…
Крізь нетрі іти нелегко, ще й поруч кричить вітрисько…
Біла вовчиця плаче, звучать перворідні ноти…
Мороз коле грубо шкіру борідкою, що небрита…
Та зносить усе терпляче, хоч лютий терпкий на дотик…
Бо має у грудях віру, бо прагне душа любити…
У тексті розчинено вірш:
Біла вовчиця плаче
Десь там, за полярним колом…
Місячний купол… наче
Зі срібним густим узором…
Біла вовчиця тужить,
Коханий її далеко…
Довкола сніги байдужі,
Крізь нетрі іти нелегко…
Біла вовчиця плаче,
Мороз коле грубо шкіру…
Та зносить усе терпляче,
Бо має у грудях віру…
9 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вовки, зима, інтимна лірика, кохання, ліс, мої вірші, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше лютого. Біла вовчиця плаче нет
Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах
сонет+ЯС
3D, у техніці розчинення
Зима в Карпатах – справжній витвір Бога!
Зі снігу та із льоду – лісу чисті ризи,
Під небокраєм в’южиться дорога…
Старенька хата тямить предків риси…
У будь-яку погоду ліс красивий…
Гостей чекає кожна господинька…
З морозним візерунком січень сивий…
Зіниця ока сонця, як крижинка…
В долині білим клунком сосни, граби…
Гора висока не ховає личко…
Хмарини пишні, ніби пух кульбаби…
Струмки у кришталевих черевичках…
Відомі вітру всі секрети зваби…
Співає щось про Довбуша синичка…
У тексті розчинено ЯС:
Зима в Карпатах
Зі снігу та із льоду
Під небокраєм.
Садиба, хата
У будь-яку погоду
Гостей чекає.
З морозним візерунком
Зіниця ока.
В долині білим клунком
Гора висока.
6 січня 2013
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, Україна, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте січня. Зимовий відпочинок у Карпатах нет
Пори року. Вересень
3D, у техніці розчинення
У вересня стрес сезонний, від цього – похмурий настрій,
А осінь диктує вірші, та навіть до них етюди…
Вже статус журби законний… невесело навіть айстрі…
В природі порядки інші, новий інтер’єр усюди…
Плетуть павучки тумани неквапно та рівномірно,
Оздоблюють передгір’я і ранку святі скрижалі…
Берези, немов прочани… в молитві стоять покірно…
Не вірять у марнослів’я листки золоті опалі…
Відкрита у небо шибка, розгублено пір’я птаха…
Сльоза проростає в груди, а дощ б’є чолом в калюжу…
Вітриська лунає скрипка, він грає сонату Баха…
Та бабине літо буде і трохи зігріє душу…
У тексті розчинено вірш:
У вересня стрес сезонний,
А осінь диктує вірші…
Вже статус журби законний,
В природі порядки інші…
Плетуть павучки тумани,
Оздоблюють передгір’я…
Берези, немов прочани…
Не вірять у марнослів’я…
Відкрита у небо шибка,
Сльоза проростає в груди…
Вітриська лунає скрипка …
Та бабине літо буде…
26 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Вересень нет
Пори року. Серпень
3D, у техніці розчинення
Розстелено в полі серпень, неначе персидський килим…
Полоще дощ видноколо… нечасто, але до блиску…
В лісах у птахів молебень… до них би і нам, безкрилим…
Духмяна трава навколо… під небом підводить риску…
Дрімають вітри на квітах та на намистинках глоду,
Стежинки, як волоконця, мов лінії на долоні…
Зелене коріння літа підживлює всю природу,
Росте ще з весни із сонця теплА життєдайний промінь…
У го́рах одвічна свіжість, а скелі, немовби храми,
Знайомлять струмки з фольклором під час задушевних бесід…
І поруч Господня вічність… торкнутись її б вустами…
Здається, отам, над звором… заховано цілий всесвіт…
У тексті розчинено вірш:
Розстелено в полі серпень,
Полоще дощ видноколо…
В лісах у птахів молебень…
Духмяна трава навколо…
Дрімають вітри на квітах,
Стежинки, як волоконця…
Зелене коріння літа
Росте ще з весни із сонця…
У го́рах одвічна свіжість,
Знайомлять струмки з фольклором…
І поруч Господня вічність…
Здається, отам, над звором…
25 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Серпень нет
Пори року. Липень
3D, у техніці розчинення
Ліс – наче велика сцена Всесвітнього Одеону,
Артисти-дрозди на вітах виконують оперети…
Чорниці засмага темна: і гарна, і до сезону…
Бо липень – це розпал літа… він має свої прикмети…
Із ранку дарує спокій флористика… й насолоду…
Букет чебрецю і м’яти дивує своїм відтінком…
Узгір’я старі, високі, як сходи до небозводу…
Хмаринку б із них дістати, чи в небо пірнути стрімко…
Танцює гроза свавільна під бубни шаманські грому…
Нагадує дощ причастя – за смаком, за ароматом…
Душа сюди лине вільна, немов до святого дому,
Бо прагне пізнати щастя, у будень відчути свято…
У тексті розчинено вірш:
Ліс – наче велика сцена,
Артисти-дрозди на вітах…
Чорниці засмага темна,
Бо липень – це розпал літа…
Із ранку дарує спокій
Букет чебрецю і м’яти…
Узгір’я старі, високі,
Хмаринку б із них дістати …
Танцює гроза свавільна,
Нагадує дощ причастя…
Душа сюди лине вільна,
Бо прагне пізнати щастя…
25 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, дощ, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Липень нет
Пори року. Червень
3D, у техніці розчинення
Рум’яняться щоки вишні, згинаються віти-брови,
Фарбують вуста суниці, показують червню вроду…
Неначе тут Сам Всевишній… живе вглибині діброви…
Смакуючи, п’є з криниці веселка холодну воду…
Гаптує узлісся літо, немовби сорочку ненька,
Узорами із волошок, з ромашок і незабудок…
Гроза дискутує з вітром, аж хмарка тремтить сіренька,
І світ від дощу в горошок, що з серця змиває смуток…
У гір головні убори у вигляді пірамідок…
Смарагдові, волохаті травинки – природи вії…
Пташки борознять простори, а небо – безмовний свідок…
Мелодію чути в хаті… То щиро співають мрії…
У тексті розчинено вірш:
Рум’яняться щоки вишні,
Фарбують вуста суниці …
Неначе тут Сам Всевишній,
Смакуючи, п’є з криниці…
Гаптує узлісся літо
Узорами із волошок…
Гроза дискутує з вітром
І світ від дощу в горошок …
У гір головні убори
Смарагдові, волохаті…
Пташки борознять простори…
Мелодію чути в хаті…
24 грудня 2012
Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Червень нет
