Двадцять перше жовтня. Зі мною нелегко…
3D, у техніці розчинення
Зі мною нелегко, сама розумію, знаю…
З тобою непросто, бо маєш характер вітру…
Заповнює холод сім поверхів небокраю…
Між душами простір нагадує майже прірву…
Між раєм та пеклом межа непримітна зовсім…
Краплиночка воску без свічки втрачає цінність…
Темніє навколо… Вже спати лягає осінь?
В зірок фаза росту, а потім – статева зрілість…
Біль відчаю, схоже, в судинах тече, із кров’ю…
Наповнює груди тривога… на серце тисне…
Кохання – це безвість… Чуття, яке звуть любов’ю –
Хвороба набута… і невиліковна, звісно…
Мовчи, ти не зможеш ні поруч, ні одаль бути…
Мій погляд забути повік не зумієш, любий…
Я Вічність! Я – Всесвіт, мелодія щастя й смути!
Я – мед! Я – отрута! Спокусою пахнуть губи…
У тексті розчинено вірш:
Зі мною нелегко,
З тобою непросто…
Заповнює холод
Між душами простір…
Між раєм та пеклом
Краплиночка воску…
Темніє навколо…
В зірок фаза росту…
Біль відчаю, схоже,
Наповнює груди…
Кохання – це безвість,
Хвороба набута…
Мовчи, ти не зможеш
Мій погляд забути…
Я Вічність! Я – Всесвіт!
Я – мед! Я – отрута!
6 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото:
art1fex, «Левитация»,
http://www.photosight.ru/photos/5112769/