Марина Алдон – Тридцять перше січня. Гірко мені, одиноко…

8 января, 2013 5:57 пп

Тридцять перше січня. Гірко мені, одиноко…

3D, у техніці розчинення

Знов у ріку традиційно впирається крига…
Сонце паде непритомно за гОру, у ложе…
Вітер у млі емоційно кружляє, мов дзиґа,
Гучно кричить, безсоромно, як тільки лиш може…

Зимно в душі та тривожно… ще й спазми серцеві…
Гірко мені, одиноко, звикаю поволі…
Тихо молюся побожно за тебе Творцеві…
Ти же здаєшся пророком, святим, зодчим долі…

Січня зіниці холодні, знебарвлені, звісно…
Вкриті узором морозним і вікна, і вени…
Свічка ридає в долоні, впадає у пісню…
Сном би заснути наркозним, як сосни, чи клени…

Знаю, що спомини спільні частково уявні…
Вкриті густими снігами платформи перонів…
З болем думки нероздільні, а мрії  безправні…
Скільки ж доріг поміж нами і скільки кордонів…

У тексті розчинено вірш:

Знов у ріку традиційно
Сонце паде непритомно…
Вітер у млі емоційно
Гучно кричить, безсоромно…

Зимно в душі та тривожно…
Гірко мені, одиноко…
Тихо молюся побожно…
Ти же здаєшся пророком…

Січня зіниці холодні
Вкриті узором морозним…
Свічка ридає в долоні…
Сном би заснути наркозним…

Знаю, що спомини спільні
Вкриті густими снігами…
З болем думки нероздільні…
Скільки ж доріг поміж нами…

 

8 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

.

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцять перше січня. Гірко мені, одиноко… нет

Марина Алдон – Двадцять шосте січня. Камасутра. Еротичні фантазії

6 января, 2013 5:37 пп

Двадцять шосте січня. Камасутра. Еротичні фантазії

3D, у техніці розчинення

Хай ніч пестить небо зорями, а ти пізнавай блаженство…
Закрий свої очі димчасті… сьогодні у душ вінчання…
Відчуй серця стук долонями і мрій оголи шаленство,
Пий стогони щастя пристрасні… вони, наче гімн кохання…

Спини ці земні миттєвості! Візьми подушкИ червоні…
Своїм язиком торкнися ніг! В обіймах світ інший зовсім…
Пірни у глибінь чуттєвості, що десь у моєму лоні.
Нехай за вікном оздоба – сніг… Та що же нам до морозів!

Спокуси тюльпан (солодкий гріх!)… вкривають цілунки ніжні…
Я спрагло хочу голубити все тіло… усе й відразу!
Втішати тебе хоч цілий вік, не кілька зимових тижнів…
У позах усіх, як любиш ти… входити у транс екстазу…

У тексті розчинено вірш:

Хай ніч пестить небо зорями,
Закрий свої очі димчасті…
Відчуй серця стук долонями,
Пий стогони щастя пристрасні…

Спини ці земні миттєвості!
Своїм язиком торкнися ніг!
Пірни у глибінь чуттєвості,
Нехай за вікном оздоба – сніг…

Спокуси тюльпан (солодкий гріх!)
Я спрагло хочу голубити…
Втішати тебе хоч цілий вік
У позах усіх, як любиш ти…

6 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, кохання, мої вірші, секс и щоденник. 2 комментария к записи Марина Алдон – Двадцять шосте січня. Камасутра. Еротичні фантазії

Марина Алдон – Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

5 января, 2013 10:56 дп

Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

3D, у техніці розчинення

Дзеркальна поверхня рікИ біля схилу гори, як фольга з цукерки,
Немов площина забуття, що приховує мрії, пориви світлі…
На дні десь дрімають зіркИ, безтурботно чекаючи, поки смеркне…
В режимі зими почуття теж холонуть, напруга ще й у повітрі…

Дзеркальна поверхня душі відчуває рубці на рельєфі шкіри,
Спресовує сум та печаль у зіницях, формує життєву книгу…
На кожній сльозі вітражі із останків кохання, щемкої віри,
Малюють морози, на жаль, на звороті грудей безнадії кригу…

Дзеркальна поверхня листа зберігає твій запах у формі віршів,
Впирається в серця конверт тільки пам’ять зі знімками замість марок…
І знов поміж нами міста, та й самі ми, здається, вже дещо інші…
І знов у завії концерт, тліє вечір повільно, неначе згарок…

У тексті розчинено вірш:

Дзеркальна поверхня рікИ,
Немов площина забуття…
На дні десь дрімають зіркИ,
В режимі зими почуття…

Дзеркальна поверхня душі
Спресовує сум та печаль…
На кожній сльозі вітражі
Малюють морози, на жаль…

Дзеркальна поверхня листа
Впирається в серця конверт…
І знов поміж нами міста,
І знов у завії концерт…

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня… нет

Марина Алдон – Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

5 января, 2013 10:54 дп

Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

3D, у техніці розчинення

Тремтить рука… Пишу тобі листа у формі звернення…
Співає вітер за вікном, як Скрябін (ексцентричність у характері)…
Я пробую без тебе жити, та… не жду повернення…
У серці сотня Маріанських впадин або безіменних кратерів…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай, групую речення…
Приправлений зірками… офіційно визнає сніг меланхолію…
Абстрактну тінь облизує свіча, чомусь приречено…
Натхненно, гарячково, емоційно почуття свої оголюю…

Тремтить рука… Пишу тобі листа… Паперу клаптики
Не чорними чорнилами, а кров’ю літер пахнуть… від напруження…
Між нами кілометри рік, містА і дві галактики…
Як до душі достукатись любов’ю… крізь відчуження?

У тексті розчинено вірш:

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Співає вітер за вікном, як Скрябін…
Я пробую без тебе жити, та…
У серці сотня Маріанських впадин…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай,
Приправлений зірками… офіційно…
Абстрактну тінь облизує свіча,
Натхненно, гарячково, емоційно…

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Не чорними чорнилами, а кров’ю…
Між нами кілометри рік, містА…
Як до душі достукатись любов’ю?

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять третє січня. Пишу тобі листа нет

Марина Алдон – Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом…

4 января, 2013 11:50 дп

Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом…

3D, у техніці розчинення

На небі сьогодні протяг, зірки у подушці-хмарці…
І темно, й доволі сніжно, за вікнами завірюха…
Зриваю із тебе одяг… Довірся жазі-бунтарці…
Губами чуттєво, ніжно торкаюся мочки вуха…

Тремчу у твоїх долонях, неначе церковна свічка…
У серці пожежа, звісно, у лоні стихія, всесвіт…
Пульсує любов у скронях… Невже червоніє щічка?
Веди же скоріш у ліжко… Не треба, благаю, бесід…

Голублю живіт і спину, твої масажую стегна,
Сопілку єства, спокуси вивчають неспішно пальці…
Ввійди у мої глибини, там знайдеш Едем, я певна…
Оргазму там землетруси, у рухах – інтимні танці…

Хай нічка п’янить дурманом, хай здійснює всі бажання,
Поєднує душ октави непізнана таємниця…
Будь Етною, будь вулканом, єдиним моїм коханням…
Ковтнути дай щастя лави….
Як жаль, що усе це сниться…

У тексті розчинено вірш:

На небі сьогодні протяг…
І темно, й доволі сніжно…
Зриваю із тебе одяг
Губами чуттєво, ніжно…

Тремчу у твоїх долонях,
У серці пожежа, звісно…
Пульсує любов у скронях…
Веди же скоріш у ліжко…

Голублю живіт і спину,
Сопілку єства, спокуси…
Ввійди у мої глибини,
Оргазму там землетруси…

Хай нічка п’янить дурманом,
Поєднує душ октави…
Будь Етною, будь вулканом,
Ковтнути дай щастя лави….

 

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, кохання, мої вірші, ніч, секс и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять друге січня. Будь Етною, будь вулканом… нет

Марина Алдон – Двадцяте січня. Ранкова кава

3 января, 2013 11:48 пп

Двадцяте січня. Ранкова кава

3D, у техніці розчинення

Гаряча кава пахне слізьми спозаранку…
В пустім холоднім ліжку… замість тебе павутина…
А зірка млява розчиняється в серпанку…
Захована у книжку знов стара твоя світлина…

Зимова свіжість проростає у судини…
Гаптує на люстерці скла віконного щось січень…
Шалена ніжність… до чужої вже людини…
В думках, в душі, у серці сум… а хочеться освідчень…

Здається глеком трохи вигнута хмарина…
Ще сонне сонця око умикає світло денне…
Ти так далеко… небо сплюснуте, як глина…
Самотньо… одиноко… повернись… прошу… до мене…

У тексті розчинено вірш:

Гаряча кава
В пустім холоднім ліжку…
А зірка млява
Захована у книжку…

Зимова свіжість
Гаптує на люстерці…
Шалена ніжність
В думках, в душі, у серці…

Здається глеком
Ще сонне сонця око…
Ти так далеко…
Самотньо… одиноко…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцяте січня. Ранкова кава нет

Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок

2 января, 2013 1:10 пп

Шістнадцяте січня. Січневий ранок

3D, у техніці розчинення

На склі мережка – арт-декор морозу рукотворний,
Нанесена старанно смуга льодяна на річку…
Блондинка-стежка відкриває простір чудотворний,
У шапці із туману задуває ранок свічку…

Холодне сонце треться в гриву лісу білувату,
У неба на макітрі хмаронька пухка північна…
Джгут-волоконце вітру гори змірює, як хату,
Десь губиться в повітрі аромат гуцула-січня…

Мала сніжинка дефілює на зимовій сцені…
На вії десять тижнів мрія-слізка мочить крила кволі…
Мов павутинка… сум обмотує землі легені…
Стосунки рвуться ніжні… у душі фантомні болі…

У тексті розчинено вірш:

На склі мережка,
Нанесена старанно…
Блондинка-стежка
У шапці із туману…

Холодне сонце
У неба на макітрі,
Джгут-волоконце
Десь губиться в повітрі…

Мала сніжинка
На вії десять тижнів…
Мов павутинка,
Стосунки рвуться ніжні…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок нет

Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

2 января, 2013 1:08 пп

П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

3D, у техніці розчинення

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій… Хуга сниться?
Темрява зринає, наче птах… по вертикалі…
У душі – журба, в судинах – іній, лід – в зіницях
Біль тримає небо на плечах… як Бог скрижалі…

Хоровод зірок на крутосхилах фантастичних…
Сум читає всі твої листи, мов книгу Долі…
У зими вітри бринять на крилах галактичних…
За чуття, за шал мене прости… за мрії голі…

На вікні малюють щось морози… квіти… наче…
Ніч – це вічність, чи коротка мить, рух по спіралі?
Крижаніють на обличчі сльози… Серце плаче…
Ти далеко… Як без тебе жить, не знаю, далі…

У тексті розчинено вірш:

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій…
Темрява зринає, наче птах…
У душі – журба, в судинах – іній,
Біль тримає небо на плечах…

Хоровод зірок на крутосхилах,
Сум читає всі твої листи…
У зими вітри бринять на крилах…
За чуття, за шал мене прости…

На вікні малюють щось морози…
Ніч – це вічність, чи коротка мить?
Крижаніють на обличчі сльози…
Ти далеко… Як без тебе жить…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити? нет

Марина Алдон – Одинадцяте січня. Вовчиця

1 января, 2013 4:10 пп

Одинадцяте січня. Вовчиця

3D, у техніці розчинення

Ми відповідальні за тих, кого приручили

Ти приручив мене, відняв свободу, мрії вістря…
Змінив життєві всі дороги (досі сниться!)…
Пробач… Та я вовчиця! Вільна… зроду, як повітря!
А ти хотів, щоб терлась в ноги… наче киця…

Ти приручив мене… Не знав, що дика, незалежна?
Невже не бачив сині очі, ніби море?
І що любов моя свята, велика і безмежна!
На місяць вила серед ночі та на гори!

Ти приручив мене… Навчилась плакать, мов дитина…
Сама з собою розмовляла… монологом…
На повідку ходила, як собака-сиротина…
Тебе господарем вважала, майже богом…

Ти приручив мене, для чого, любий? Далі кинув…
Ми ж мали спільну амплітуду в серці гаю…
Нестримно цілувала твої губи без упину…
Кохаю й досі… Не забуду… Обіцяю!

У тексті розчинено вірш:

Ти приручив мене, відняв свободу,
Змінив життєві всі дороги…
Пробач… Та я вовчиця! Вільна… зроду!
А ти хотів, щоб терлась в ноги…

Ти приручив мене… Не знав, що дика?
Невже не бачив сині очі?
І що любов моя свята, велика!
На місяць вила серед ночі!

Ти приручив мене… Навчилась плакать…
Сама з собою розмовляла…
На повідку ходила, як собака …
Тебе господарем вважала …

Ти приручив мене, для чого, любий?
Ми ж мали спільну амплітуду…
Нестримно цілувала твої губи…
Кохаю й досі… Не забуду…

1 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, мої вірші, пори року, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Одинадцяте січня. Вовчиця нет

Марина Алдон – Дев’яте січня. Віршовані листи

30 декабря, 2012 1:07 пп

Дев’яте січня. Віршовані листи

3D, у техніці розчинення

Віршовані листи прошиті самотою
У папці особистій, за файлами душі…
Зруйновано мости між мною та тобою…
Обабіч – далі млисті, сьогодні ми… чужі…

Приховують свій плач зірки і дишуть глибше,
Завії безголосі щось хочуть донести…
Для долі я – читач, вона скрижалі пише…
До слова «щастя» досі… один синонімом – ти…

Здається, текст простий… звичайно, про кохання…
Важливе – між рядками, під паранджею з рим…
Мій місяць навісний лиш бачить біль страждання…
У тебе під ногами… тринадцять спільних зим…

Віршовані листи гортають тихо очі…
Вітрисько розриває чуттями повні сни…
А мрія шелестить, замерзла серед ночі…
Назад доріг немає… Маскує сніг сліди…

У тексті розчинено вірш:

Віршовані листи
У папці особистій…
Зруйновано мости…
Обабіч – далі млисті…

Приховують свій плач
Завії безголосі…
Для долі я – читач,
До слова «щастя» досі…

Здається, текст простий…
Важливе – між рядками…
Мій місяць навісний
У тебе під ногами…

Віршовані листи
Вітрисько розриває…
А мрія шелестить,
Назад доріг немає…

 

30 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте січня. Віршовані листи нет

« Следующие  
  Предыдущие »