Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра

13 января, 2013 5:00 пп

Восьме лютого. Карпатська ватра

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС:

Карпатська ватра ніжна, наче мати…
На білій полонині мла безкрайня…
Зимовий холод проситься до хати…

Розкішні шатра гір… Тихенька стайня…
Доволі старовинні вікна, ґрати…
Полярне коло тут чи Північ Крайня?

Лунає звук трембіти всім на втіху…
Далеко потяг… Ще не час додому…
Важні в ялини віти, бо зі снігу
Сезонний одяг викликає втому…

Мороз тут лютий, пахне гострим перцем,
Та близько небо, крила херувимські…
А чорний кінь гуцульський тішить серце…
Такі приємні чари верховинські!

У тексті розчинено ЯС:

Карпатська ватра
На білій полонині…
Зимовий холод…

Розкішні шатра
Доволі старовинні…
Полярне коло?

Лунає звук трембіти,
Далеко потяг…
Важні в ялини віти…
Сезонний одяг…

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пейзажна лірика, пори року, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра нет

Марина Алдон – Сьоме лютого. Скрипка

12 января, 2013 7:49 пп

Сьоме лютого. Скрипка

3D, у техніці розчинення

Як жінка ніжна, енергійна, диво грації,
Крізь ноти тужить та радіє неприховано…
Душа тонка і мелодійна жде вібрації…
Коли співає – світ німіє зачаровано…

Чотири струни, як належно, пахнуть мрією,
Вінчають гарне пружне тіло чистим голосом…
І гладить смик її бентежно майже вією…
Грудей торкається уміло кінським волосом…

У неї вдача Паганіні, хист Бетховена…
Напевно, грає перед раєм… біля променя…
Вона прекрасна у тремтінні… і розкована…
Коли ридає – світ змовкає від захоплення…

У тексті розчинено вірш:

Як жінка ніжна та граційна
Крізь ноти тужить та радіє
Душа тонка і мелодійна
Коли співає – світ німіє.

Чотири струни, як належно,
Вінчають гарне пружне тіло…
І гладить смик її бентежно,
Грудей торкається уміло…

У неї вдача Паганіні,
Напевно, грає перед раєм…
Вона прекрасна у тремтінні…
Коли ридає – світ змовкає…

 

12 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме лютого. Скрипка нет

Марина Алдон – Шосте лютого. В очах дітей

12 января, 2013 1:29 пп

Шосте лютого. В очах дітей

3D, у техніці розчинення

В очах дітей світ чистий, не затьмарений проблемами дорослими,
Імлою збайдужіння та буденності, чи холоду духовного,
І небокрай фантазій не захмарений, стежки здаються босими…
А у серцях горить вогонь смиренності, кохання безумовного…

В очах дітей світ поза часом – простором… Не є вітри ворожими,
Коса веселки поруч із завіями у снах, що родом з юності…
Малі ж дорослим вірять щиро, як апостолам, на них щоб бути схожими,
Казки всі прагнуть оживити мріями, пізнати трохи мудрості…

В очах дітей яскраво світ забарвлений, сіяє самоцвітами,
Оздоблений невинною відвертістю, спрямований на грацію…
Про що говорить погляд зацікавлений, або танок над квітами?
Що політати хочеться з упертістю, здолати гравітацію…

У тексті розчинено вірш:

В очах дітей світ чистий, не затьмарений
Імлою збайдужіння та буденності…
І небокрай фантазій не захмарений,
А у серцях горить вогонь смиренності…

В очах дітей світ поза часом – простором…
Коса веселки поруч із завіями…
Малі ж дорослим вірять щиро, як апостолам,
Казки всі прагнуть оживити мріями…

В очах дітей яскраво світ забарвлений,
Оздоблений невинною відвертістю…
Про що говорить погляд зацікавлений?
Що політати хочеться з упертістю!

 

 

12 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте лютого. В очах дітей нет

Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка

10 января, 2013 11:49 дп

Четверте лютого. Зима. Синичка

3D, у техніці розчинення

Маленька синиця вдивляється сумно у лютий
На змерзлій долоньці старого могутнього клена…
За вікнами спальні казкові зимові етюди…

Хурделиця сниться? Ріка на узгір’ї засклена…
Знов буря на сонці?  У неба симптоми застуди?
Сніги аномальні. Виконує вітер Шопена…

Маленька синиця ковтає повітря тремтяче…
Жадає відлиги ранковий молочний серпанок…
Природи прозріння діждатись напевно найважче…

Кафе-годівниця без кави і без філіжанок…
З обкладинки книги змальована пташка… неначе…
У мисці насіння та ягідки їй на сніданок…

У тексті розчинено вірш:

Маленька синиця
На змерзлій долоньці…
За вікнами спальні…

Хурделиця сниться?
Знов буря на сонці?
Сніги аномальні.

Маленька синиця
Жадає відлиги,
Природи прозріння…

Кафе-годівниця
З обкладинки книги,
У мисці насіння…

 

10 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка нет

Марина Алдон – Друге лютого. Циганка

9 января, 2013 3:11 пп

Друге лютого. Циганка

3D, у техніці розчинення

Волосся чорне, наче ніч, безмісячна, глибока,
Кудряве, як гірська ріка, і вільна, й трохи дика…
В очах магічні іскри свіч… Тендітна, невисока…
До карти проситься рука: де чирва туз, де піка?

І неважливо, скаже що: обдурить-напророчить,
Монетку золоту дадуть, бо знають, що убога…
Для неї статки, дім – ніщо та гардероб жіночий…
Найбільше в світі любить путь… її життя – дорога…

З тантричнім танці гордий дух кружляє в парі з вітром,
Немов сягає до небес мелодія лірична…
На віях тополиний пух – зимовим снігоцвітом…
А поруч вірний добрий пес та ватра феєрична…

У тексті розчинено вірш:

Волосся чорне, наче ніч,
Кудряве, як гірська ріка…
В очах магічні іскри свіч…
До карти проситься рука…

І неважливо, скаже що,
Монетку золоту дадуть…
Для неї статки, дім – ніщо…
Найбільше в світі любить путь…

З тантричнім танці гордий дух
Немов сягає до небес…
На віях тополиний пух,
А поруч вірний добрий пес…

 

9 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге лютого. Циганка нет

Марина Алдон – Тридцяте січня. Опис за картиною І. Айвазовського «Дев’ятий вал»

8 января, 2013 5:54 пп

Тридцяте січня. Опис за картиною І. Айвазовського «Дев’ятий вал»

3D, у техніці розчинення

У музеї… Навіяло…

Сонце на третьому поверсі неба, а може, на п’ятому, сьомому…
Море торкнутися прагне до хмари і розминає хвилі…
Є у води дуже дивна потреба – розплюснутись у невідомому,
Потанцювати із вітром у парі, гір прихилити шпилі…

За неосяжністю дикого шторму невже протилежна галактика?
Свіжі уламки розбитої мрії – рештки-колоди судна?
Внаслідок бурі світ змінює форму щораз, як показує практика…
Плаче природа, неначе Єрмія – щиро і привселюдно…

Дибки встає з переляку природа… Не змириться, знаю, з поразкою!
Вал же дев’ятий у серці стихії геть відкидає сором…
Тиснуть на очі і мла, й прохолода піратською, певно, пов’язкою…
Та вдалині сяє промінь надії… Жаху розв’язка… скоро!

У тексті розчинено вірш:

Сонце на третьому поверсі неба…
Море торкнутися прагне до хмари…
Є у води дуже дивна потреба –
Потанцювати із вітром у парі…

За неосяжністю дикого шторму
Свіжі уламки розбитої мрії…
Внаслідок бурі світ змінює форму,
Плаче природа, неначе Єрмія…

Дибки встає з переляку природа…
Вал же дев’ятий у серці стихії…
Тиснуть на очі і мла, й прохолода…
Та вдалині сяє промінь надії…

 

8 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Далі ТУТ

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Різне, Три ковтки тиші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцяте січня. Опис за картиною І. Айвазовського «Дев’ятий вал» нет

Марина Алдон – Двадцять дев’яте січня. Жебрачка

8 января, 2013 5:52 пп

Двадцять дев’яте січня. Жебрачка

3D, у техніці розчинення

Руки брудні, подерті, благальна молитва – мова…
Зморшки дрібні, глибокі вкривають овал обличчя…
Певно, уже до смерті своєї давно готова…
Кілька нещасних кроків… і небо… і потойбіччя…

В натовпі, як прибулець, жебрачка, колишній лідер…
Погляд – у невідомість, та маска, звичайно, жертви…
Майже, на розу вулиць приходить до неї вітер…
Жене бузувірка – вбогість збирати гіркі пожертви…

Одяг старий, у латках. Та винна сама… й горілка…
Як і в її сусідки (об’єднує доля схожих):
Хата, на жаль – палатка і шафа – вербова гілка…
Зі звалища всі наїдки … чи просто від перехожих…

У серці із мли графіті, відколи коханий кинув…
В душі – вічний січень, стужа і пустка із безнадії…
Колись мала все на світі: роботу, дохід, родину…
А зараз худа й недужа… Немає вже навіть мрії…

У тексті розчинено вірш:

Руки брудні, подерті,
Зморшки дрібні, глибокі…
Певно, уже до смерті
Кілька нещасних кроків…

В натовпі, як прибулець,
Погляд – у невідомість…
Майже, на розу вулиць
Жене бузувірка – вбогість…

Одяг старий, у латках,
Як і в її сусідки…
Хата, на жаль – палатка,
Зі звалища всі наїдки…

У серці із мли графіті,
В душі – вічний січень, стужа…
Колись мала все на світі…
А зараз худа й недужа…

8 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, мої вірші, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять дев’яте січня. Жебрачка нет

Марина Алдон – Двадцять восьме січня. Роздуми над картиною С І. Світославського «Зима»

7 января, 2013 11:22 дп

Двадцять восьме січня. Роздуми над  картиною С І. Світославського «Зима»

3D, у техніці розчинення

Зимовий день в селі. Тут люди ходять пішки.
Стомились коні січень цей тягнути…
Плахтина на землі забруднена вже трішки…
Сніг у долоні… Свище вітер лютий…

Похмуро. Сонце спить у серці небокраю…
Із хмар завіса – драп декоративний…
Невже спинилась мить? Де стрічка виднокраю?
Затихла пісня? Транс медитативний?

Порожні сани… Шлях – орбіта чи арена?…
А де ж господар? Гріється у хаті…
Ховається ще й птах… за гілочкою клена…
Сумна природа… Пагорби кошлаті…

У тексті розчинено вірш:

Зимовий день в селі.
Стомились коні…
Плахтина на землі…
Сніг у долоні…

Похмуро. Сонце спить…
Із хмар завіса…
Невже спинилась мить?
Затихла пісня?

Порожні сани… Шлях…
А де ж господар?
Ховається ще й птах…
Сумна природа…

7 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме січня. Роздуми над картиною С І. Світославського «Зима» нет

Марина Алдон – Двадцять сьоме січня. Дорослі сни

7 января, 2013 10:02 дп

Двадцять сьоме січня. Дорослі сни

3D, у техніці розчинення

Дорослі сни (немов туман імлистий, швидкоплинний)
Не мають тих яскравих кольорів у постреальності,
Як у дитинстві, коли світ ще чистий та невинний
І серце повне світлих почуттів, сентиментальності…

Дорослі сни безкрилі, як і люди без кохання,
Сум ампутує цілий Всесвіт мрій із душ сплюндрованих,
В них не полотна справжні, а етюди-накидання
Викочуються слізками з-під вій не нафарбованих…

Дорослі сни – це острахи, кошмари, хвилювання…
Та забуття так прагне організм, а втома – танення…
Хоч інколи рожеві окуляри до світання
Потрібні, щоб не втратить оптимізм на рівні марення…

У тексті розчинено вірш:

Дорослі сни, немов туман імлистий,
Не мають тих яскравих кольорів,
Як у дитинстві, коли світ ще чистий
І серце повне світлих почуттів.

Дорослі сни безкрилі, як і люди,
Сум ампутує цілий Всесвіт мрій,
В них не полотна справжні, а етюди
Викочуються слізками з-під вій…

Дорослі сни – це острахи, кошмари…
Та забуття так прагне організм…
Хоч інколи рожеві окуляри
Потрібні, щоб не втратить оптимізм…

 

 

7 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять сьоме січня. Дорослі сни нет

Марина Алдон – Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

5 января, 2013 10:56 дп

Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

3D, у техніці розчинення

Дзеркальна поверхня рікИ біля схилу гори, як фольга з цукерки,
Немов площина забуття, що приховує мрії, пориви світлі…
На дні десь дрімають зіркИ, безтурботно чекаючи, поки смеркне…
В режимі зими почуття теж холонуть, напруга ще й у повітрі…

Дзеркальна поверхня душі відчуває рубці на рельєфі шкіри,
Спресовує сум та печаль у зіницях, формує життєву книгу…
На кожній сльозі вітражі із останків кохання, щемкої віри,
Малюють морози, на жаль, на звороті грудей безнадії кригу…

Дзеркальна поверхня листа зберігає твій запах у формі віршів,
Впирається в серця конверт тільки пам’ять зі знімками замість марок…
І знов поміж нами міста, та й самі ми, здається, вже дещо інші…
І знов у завії концерт, тліє вечір повільно, неначе згарок…

У тексті розчинено вірш:

Дзеркальна поверхня рікИ,
Немов площина забуття…
На дні десь дрімають зіркИ,
В режимі зими почуття…

Дзеркальна поверхня душі
Спресовує сум та печаль…
На кожній сльозі вітражі
Малюють морози, на жаль…

Дзеркальна поверхня листа
Впирається в серця конверт…
І знов поміж нами міста,
І знов у завії концерт…

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня… нет

« Следующие  
  Предыдущие »