Марина Алдон – Двадцять п’яте березня. Роздуми над картиною Рембрандта «Фауст»

Двадцять п’яте березня. Роздуми над  картиною Рембрандта «Фауст»

3D, у техніці розчинення

Не спиться увечері… Мало світла?
Конфлікт з любов’ю… чи її відсутність?
Пилюка на папері непомітна…
Автограф кров’ю – втрачена вже сутність…

Приходить Мефістофель до кімнати…
Спокусник вічний із очима смерті…
Портрет чомусь не в профіль…. не впізнати…
Ще й потойбічний… голос прямо в серці…

Майбутнє на терезах: Бог – Диявол…
Суспільний статус – в рамках забаганок…
Життя, як та імпреза, або танго…
Гадає Фауст… чи настане ранок?

Зірвав хтось місяць з неба, вірогідно,
Космічним смерчем… Поруч хмари шкіра…
Мужчині жінку треба, необхідно…
А де же Гретхен? Світ без неї – прірва…

У тексті розчинено вірш:

Не спиться увечері…
Конфлікт з любов’ю?
Пилюка на папері,
Автограф кров’ю…

Приходить Мефістофель,
Спокусник вічний…
Портрет чомусь не в профіль….
Ще й потойбічний…

Майбутнє на терезах:
Суспільний статус…
Життя, як та імпреза, –
Гадає Фауст…

Зірвав хтось місяць з неба
Космічним смерчем…
Мужчині жінку треба…
А де же Гретхен?

*Графюра «Фауст» оздобила книжку Гете з однойменною назвою.

 

6 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Двадцять друге березня. Вогонь

Двадцять друге березня. Вогонь

3D, у техніці розчинення

 

Вогонь – поєднання тепла і світла із димом свавільним…
Це ватра, свіча, та…  на жаль, пожежа, стихії гарячі губи…
Його не впізнати у танці з вітром-бешкетником вільним,
Як пломінь шукає своє безмежжя, стає час від часу грубим…

Вогонь – це у серці процес хімічний, це – імпульс кохання…
Життя джерело, результат горіння листів після болю зради…
Є спалах чуттєвий, а є космічний, є мрії займання…
Багаття, як смерть, але й як спасіння… залежно від… боку правди…

Вогонь – це вночі смолоскип міфічний… та тіні зіпрілі…
Сім’ї талісман і госпОди святість, домашнього щастя кредо…
Душі елемент, ще від Бога, вічний… у грішному тілі…
В долоні землі рудувата парість… між полум’ям і між небом…

У тексті розчинено вірш:

Вогонь – поєднання тепла і світла…
Це ватра, свіча, та…  на жаль, пожежа…
Його не впізнати у танці з вітром,
Як пломінь шукає своє безмежжя…

Вогонь – це у серці процес хімічний,
Життя джерело, результат горіння…
Є спалах чуттєвий, а є космічний…
Багаття, як смерть, але й як спасіння…

Вогонь – це вночі смолоскип міфічний…
Сім’ї талісман і госпОди святість…
Душі елемент, ще від Бога, вічний…
В долоні землі рудувата парість…

 

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення

Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення

3D, у техніці розчинення

Вже день майже рівний ночі і вітер танцює танго,
У сонечка більше сили, плете з промінців віночки…
Сльозини у хмар жіночі, їх вміст контролює янгол,
Пліч-о-пліч два небосхили – вгорі та на дні струмочка…

Ще кволі ліси спросоння, немає у них натхнення,
Не квітне ще Верховина, сніги де-не-де на полі…
За Грінвічем – міжсезоння, прикмети всі Рівнодення,
Та березня середина… відроджує світ поволі…

Природа весною дише, потрібна їй скетч-оздоба,
А свіжість є ароматом, який проникає в місто…
ПтахІв шлях додому кличе, як і земля хлібороба,
Це ж предки вважали святом із древнім сакральним змістом…

У тексті розчинено вірш:

Вже день майже рівний ночі,
У сонечка більше сили…
Сльозини у хмар жіночі,
Пліч-о-пліч два небосхили…

Ще кволі ліси спросоння,
Не квітне ще Верховина…
За Грінвічем – міжсезоння,
Та березня середина…

Природа весною дише,
А свіжість є ароматом…
ПтахІв шлях додому кличе…
Це ж предки вважали святом!»

 

*Малюнок авторський, «Весна»

 

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Шістнадцяте березня. Хмари

Шістнадцяте березня. Хмари

3D, у техніці розчинення

Сріблястий холодний пил над берізками та ялинами:
На площі небесній хмари вивчають планети розміри…
Як дУші… летять без крил, мчать орбітами, чи стежинами
Зразки водяної пари… крізь млу, громовиці… постріли…

Їм сонце пече лице, викривляє плоть деформація,
Виголює скроні вітер, волосся шматки на шабельці…
А, може, дощинки – це тільки сльози, мрій конденсація…
Штрихи старовинних літер у кожній маленькій крапельці…

Вростає в серця туман, трохи схожий на дим із капища,
Що пнеться завзято вгору узгір’ями, навіть вирвами…
Чи там, у Творця, кальян, а у нім – атмосферні явища?
Крайнебо – вівтар собору з узорами хмаровидними?

У тексті розчинено вірш:

Сріблястий холодний пил –
На площі небесній хмари…
Як дУші… летять без крил
Зразки водяної пари…

Їм сонце пече лице,
Виголює скроні вітер…
А, може, дощинки – це
Штрихи старовинних літер…

Вростає в серця туман,
Що пнеться завзято вгору…
Чи там, у Творця, кальян?
Крайнебо – вівтар собору?

 

29 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Тринадцяте березня. Роздуми над картиною Р.Фалька «Червоні меблі»

Тринадцяте березня. Роздуми над картиною Р.Фалька «Червоні меблі»

3D, у техніці розчинення

Чорне й червоне – контраст інтер’єру, гра кольору: темний, а в нім – світліший…
Автор чи Фальк, чи Стендаль нестандартної надідеї?
Серце холоне від самозанурення в шар підсвідомості найтвердіший…
Стіл бутафорний відтворює дійсність, як у музеї…

Певно, в кімнаті рояль… а можливо ще й шафа з книжками, вікно, гардини…
Світ ілюзорний…. і тільки мистецтво лиш не примарне…
Скатерть біленька – символ духовної цноти, неначе сльозИна дитини…
Істина, майже, в вині, що у пляшці іскриться гарно…

Несолоденька доля в господаря? А меблі незвичні – деталь комфорту…
Як розгадати, хто в домі живе і чи він щасливий?
Що ж там іще в глибині полотна? Тільки рамка, ймовірно, від натюрморту…
Диво-кімнати дизайн – майстра пензля проект сміливий…

У тексті розчинено вірш:

Чорне й червоне…
Автор чи Фальк, чи Стендаль?
Серце холоне…

Стіл бутафорний…
Певно, в кімнаті рояль…
Світ ілюзорний…

Скатерть біленька…
Істина, майже, в вині
Несолоденька…

Як розгадати,
Що ж там іще в глибині
Диво-кімнати?

 

28 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Одинадцяте березня. Роздуми над картиною Анрі Матісса «Фрукти і бронза» (Henri Matisse)

Одинадцяте березня. Роздуми над картиною Анрі Матісса «Фрукти і бронза» (Henri Matisse)

3D, у техніці розчинення

Лінія та колір – головне у цілісності декорації…
Форма –  другорядна, як і дійсність… як деталей імітація…
Неодмінно все колись мине:  й серцебиття, і мрій вібрації…
Лиш мистецтво коронує вічність та мольберт цивілізації…

На столі фігурки двох людей тримають істину невидиму…
А у вазі квітка одинока – протиставлення закоханим…
Простота довершених ідей – граната, яблука та килиму…
Стилю філософія глибока, знаю, ввік не стане порохом…

Рукотворний живописний світ… неначе в вимірі графічному…
Майстра видає оригінальність гострота смаку шляхетного…
Експресивний творчий заповіт у натюрморті символічному…
В кожнім елементі геніальність, мудрість маляра славетного…

У тексті розчинено вірш:

Лінія та колір – головне…
Форма –  другорядна, як і дійсність…
Неодмінно все колись мине,
Лиш мистецтво коронує вічність…

На столі фігурки двох людей…
А у вазі квітка одинока…
Простота довершених ідей –
Стилю філософія глибока…

Рукотворний живописний світ…
Майстра видає оригінальність…
Експресивний творчий заповіт:
В кожнім елементі геніальність…

 

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Десяте березня. Рідна мово

Десяте березня. Рідна мово

3D, у техніці розчинення

Моя прекрасна рідна мово, мелодійна, щира!
Ти – пісня мами, батька рада, мрії голос,
Скрижаль надій, молитви слово, нездоланна віра,
Струна душі, її відрада, віщий Логос…

Моя прекрасна рідна мово, лагідна, кринична!
Цілую стрічку жовто-синю… бачу шрами…
Я пронесу обов’язково гордо і велично
Тебе життям, як ту святиню… зі скарбами…

Моя прекрасна рідна мово, справжня, промениста!
Ти – оберіг землі магічний, дзвін етнічний,
А ще – державності основа, стежка шовковиста,
Народу дух безсмертний, вічний, героїчний…

Моя прекрасна рідна мово, плодовита гілко!
Тебе кували ланцюгами, хоч даремно…
Звучиш, як кобза, загадково, чисто, як сопілка…
Та пахнеш м’ятою, зірками, так приємно!

У тексті розчинено вірш:

Моя прекрасна рідна мово!
Ти – пісня мами, батька рада,
Скрижаль надій, молитви слово,
Струна душі, її відрада…

Моя прекрасна рідна мов!
Цілую стрічку жовто-синю…
Я пронесу обов’язково
Тебе життям, як ту святиню…

Моя прекрасна рідна мово!
Ти – оберіг землі магічний,
А ще – державності основа,
Народу дух безсмертний, вічний…

Моя прекрасна рідна мово!
Тебе кували ланцюгами…
Звучиш, як кобза, загадково…
Та пахнеш м’ятою, зірками…

 

 

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Дев’яте березня. Шевченко. Кобзар. Пророк України

Дев’яте березня. Шевченко. Кобзар. Пророк України

3D, у техніці розчинення

Ти рідне слово в серці гартував, як сталь міцну,
Освячував сльозами та молитвою гарячою…
І бачив у люстерці снів державу немічну…
Реальність за рядками… півсліпа… ставала зрячою…

Ти жив заради блага страдницької нації…
Своєї України не цурався… Сином був, на жаль, невільницьким…
Мистецтво ж – не розвага, спосіб медитації,
Твій голос солов’їний для вітчизни став провісницьким…

Прабатьківської мови вчив ти співвітчизників,
Збагачував скарбницю і культури, і духовності…
Ростив із мрій, із крОві правду для подвижників,
Поезії пшеницю захищав, немов коштовності…

Не впав ти у знемозі, знав ціну епічності…
І був для світу світлом, для письменства – епітелієм…
Тепер стоїш у бронзі, а точніше – в вічності…
В руках із заповітом, мов апостол з Євангелієм…

У тексті розчинено вірш:

Ти рідне слово в серці
Освячував сльозами…
І бачив у люстерці
Реальність за рядками…

Ти жив заради блага
Своєї України…
Мистецтво ж – не розвага,
Твій голос – солов’їний…

Прабатьківської мови
Збагачував скарбницю…
Ростив із мрій, із крОві
Поезії пшеницю…

Не впав ти у знемозі…
І був для світу світлом…
Тепер стоїш у бронзі
В руках із заповітом…

 

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Восьме березня. Міжнародний жіночий день

Восьме березня. Міжнародний жіночий день

Жінка
3D, у техніці розчинення

Берегиня роду, спритна та зваблива,
Мама і дружина, донька праприроди…
Не змиває вроду із обличчя злива,
Прегірка сльозина має смак свободи…

Життєдайний промінь, ніжні сонця зблиски…
Польова ромашка, на щоках рум’янці…
Цілий Всесвіт в домі, вірний друг для близьких,
Справжня Божа пташка, що співає вранці…

Молоко із кров’ю, а не просто жінка!
Вправна трудівниця, лагідна кохана…
Щирою любов’ю дише українка…
Пахне паляниця – тож хазяйці шана!

Сотні планів різних (непрості ескізи),
Та в гостях буденність, свято дуже рідко…
На плечах тендітних крила і валізи,
Клопоти щоденні… Все знесе лебідка…

У тексті розчинено вірш:

Берегиня роду,
Мама і дружина…
Не змиває вроду
Прегірка сльозина…

Життєдайний промінь,
Польова ромашка,
Цілий Всесвіт в домі,
Справжня Божа пташка…

Молоко із кров’ю,
Вправна трудівниця…
Щирою любов’ю
Пахне паляниця…

Сотні планів різних,
Та в гостях буденність…
На плечах тендітних
Клопоти щоденні…

 

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Сьоме березня. Піт Мондріан «Еволюція» (Piet Mondrian «Evolution»)

Сьоме березня. Піт Мондріан «Еволюція» (Piet Mondrian «Evolution»)

3D, у техніці розчинення

Фовізм у стилі НЮ. В мистецтві революція…
Три постаті, три грації, три паростки життя…
Народження з вогню – духовна еволюція,
Космічні декорації загострюють чуття…

Тотожність і контраст в основі композиції…
Снага в процесі творчому – як русло для ріки…
Надестетичний пласт оновлює традиції:
На тілі, на жіночому і крила, і зірки…

Думок переворот за гранню невагомості…
Живопис абстраговано, неначе алфавіт…
Земний коловорот – це цикли підсвідомості…
За кольором заховано тонкий астральний світ…

У стилі НЮ фовізм: сюжетні ілюстрації…
Куди ж до цього Дарвіну з теорією мрій!
Тут інший реалізм у межах генерації,
Підвладний Прахазяїну, Творцю, що угорі́…

У тексті розчинено вірш:

Фовізм у стилі НЮ.
Три постаті, три грації…
Народження з вогню,
Космічні декорації…

Тотожність і контраст,
Снага в процесі творчому…
Надестетичний пласт
На тілі, на жіночому…

Думок переворот,
Живопис абстраговано…
Земний коловорот
За кольором заховано…

У стилі НЮ фовізм…
Куди ж до цього Дарвіну!
Тут інший реалізм,
Підвладний Прахазяїну…

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013