Марина Алдон – Дванадцяте квітня. Зореходи. День космонавтики

23 февраля, 2013 4:05 пп

Дванадцяте квітня. Зореходи. День космонавтики

3D, у техніці розчинення

Вабить небо… споконвіку… блиск софітів…
Всесвіт, ніби на долоні… тільки б крильця…
А світил усіх без ліку… як і квітів…
Всі, як віченьки Господні… ніби кільця…

У космічнім хороводі урочисто
Витанцьовують планети живописні…
Капітанів зореходів особисто
Возвеличують поети-віршописці…

Де же місяць? Під водою? На дні річки?
У хмарині, чи в сутані? У чорнилі?
Вабить небо… глибиною дня та нічки…
І галактики незнані серцю милі…

У тексті розчинено вірш:

Вабить небо… споконвіку…
Всесвіт, ніби на долоні…
А світил усіх без ліку…
Всі, як віченьки Господні…

У космічнім хороводі
Витанцьовують планети…
Капітанів зореходів
Возвеличують поети…

Де же місяць? Під водою?
У хмарині, чи в сутані?
Вабить небо… глибиною…
І галактики незнані…

 

23 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, ніч, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцяте квітня. Зореходи. День космонавтики нет

Марина Алдон – Десяте квітня. Трава

21 февраля, 2013 8:51 пп

Десяте квітня. Трава

3D, у техніці розчинення

До неба тягнеться трава, бо там Господь, там воля…
Дме вітерець у вічі, день нанизує на пальці…
Стеблинка – зігнута брова узлісся, лану, поля,
В природи на обличчі…  сонця посмішка уранці…

Зелені вусики землі, а, може, оселедці
На дотик шовковисті, гладять ніженьку ромашці…
Роса танцює на зелі із райдугою в серці…
Так затишно на листі… і метеликові, й пташці…

В насінні зародок життя, енергія планети,
Коріння – пуповина, в лоні ґрунту… зсередини…
Сприймає світ крізь відчуття, погоду та прикмети
Малесенька рослина – мікрокосмос для людини…

У тексті розчинено вірш:

До неба тягнеться трава,
Дме вітерець у вічі…
Стеблинка – зігнута брова
Природі на обличчі…

Зелені вусики землі,
На дотик шовковисті…
Роса танцює на зелі…
Так затишно на листі…

В насінні зародок життя,
Коріння – пуповина…
Сприймає світ крізь відчуття
Малесенька рослина…

 

21 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте квітня. Трава нет

Марина Алдон – Сьоме квітня. Благовіщення

14 февраля, 2013 10:53 дп

Сьоме квітня. Благовіщення

3D, у техніці розчинення

З’явився до Марії з Назарету Іудейського
Архангел Гавриїл із доброю новиною…
Звістив прихід Месії, Єшуа, Царя вселенського…
Засяяв виднокіл свічею старовинною…

Сказав, що всі народи, гори, доли, ріки, пристані
Звеличать її Плід, зачатий у цнотливості,
Бо дівчина народить архітектора праістини,
ТогО, Хто змінить світ законом справедливості…

Додав, що Батько Вічний жде подію цю з завзятістю,
Все бачить із вершин… там, за зорею ясною,
Що егоїзм цинічний є безсилим перед святістю…
Здолати має Син гріх людства кров’ю власною…

У тексті розчинено вірш:

З’явився до Марії
Архангел Гавриїл…
Звістив прихід Месії…
Засяяв виднокіл…

Сказав, що всі народи
Звеличать її Плід,
Бо дівчина народить
ТогО, Хто змінить світ…

Додав, що Батько Вічний
Все бачить із вершин…
Що егоїзм цинічний
Здолати має Син…

 

14 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, молитва, народні звичаї, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме квітня. Благовіщення нет

Марина Алдон – Шосте квітня. Вітер

14 февраля, 2013 10:50 дп

Шосте квітня. Вітер

 

Текст тут.

Малюнок авторський*

Марина Алдон «У пошуках вічності», акварель.

 

14 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Щоденник. Метки: 3D вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте квітня. Вітер нет

Марина Алдон – П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї»

13 февраля, 2013 8:44 пп

П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї»

Перевернутий сонет + ЯС

Трагедії початок… Навіть сонце
Гарячу магму змішує з промінням,
Везувій викидає в небо стронцій…

Для чого людям статок… дім – каміння…
Біжать із з храму, думають – чи сон це:
Довкола все палає.. голосіння…

Потоптано алеї, цвіт тюльпану,
Чиєсь намисто дивне та незвичне…
Останній день Помпеї… Смак вулкану…
Вмирає місто горде і величне…

В повітрі попіл… Дихати нелегко…
За натовпом пильнують очі смерті…
Пекельна лава поруч… недалеко…
Мла зостається в фарбі…  на мольберті…

У тексті розчинено ЯС:

Трагедії початок…
Гарячу магму
Везувій викидає…

Для чого людям статок…
Біжать із з храму…
Довкола все палає..

Потоптано алеї,
Чиєсь намисто…
Останній день Помпеї…
Вмирає місто…

 

13 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, за картинами, стихія, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї» нет

Марина Алдон – Третє квітня. Місячне затемнення

10 февраля, 2013 3:00 пп


Третє квітня. Місячне затемнення

3D, у техніці розчинення

Чорніє шкіра гір, доріг, лісів, довкілля…
Через думок заземлення шари розмито атмосферні…
Крайнебо – прірва… світ у стані божевілля…
Бо ж місячне затемнення гортає тіні ефемерні…

Тремтить природа, їй від подиву не спиться…
Знов перед таємницею паде вітрисько на коліна…
А прохолода в центрі всесвіту гніздиться…
Із отвором-зіницею світило – теж частково глина…

Стрес, майже, в річки… в хати, у стареньких східців…
Чи є від жаху щеплення? Рятує тільки лиш молитва…
У лоні нічки ембріони ясновидців…
Мла… Місячне затемнення… в свідомості священна битва…

У тексті розчинено вірш:

Чорніє шкіра…
Через думок заземлення…
Крайнебо – прірва…
Бо ж місячне затемнення…

Тремтить природа
Знов перед таємницею…
А прохолода
Із отвором-зіницею…

Стрес, майже, в річки…
Чи є від жаху щеплення?
У лоні нічки
Мла… Місячне затемнення…

 

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Третє квітня. Місячне затемнення нет

Марина Алдон – Перше квітня. День сміху. Посмішка

9 февраля, 2013 10:01 пп

Перше квітня. День сміху. Посмішка

3D, у техніці розчинення

Посмішка — вираз обличчя, емоцій окреслення,
Іскорка щастя чи шалу, навіть душі інтонація,
Серця беззвучне наріччя у стані піднесення –
Мовою оригіналу всім зрозуміла реакція.

Посмішка — міміка щира та чинник принадності,
В міжгалактичнім кадастрі – мистецтво комунікації.
Є в ній магічна надсИла, пульсація радості,
Гумор відтворює настрій, залежно від ситуації.

Посмішка — м’язові рухи і прояв чуттєвості,
Губ та очей пантоміма в стилі гротеску, комічності.
З нею ідуть одчайдухи крізь долі миттєвості,
Впевнено, мужньо, сміливо стежкою оптимістичності…

У тексті розчинено вірш:

Посмішка — вираз обличчя,
Іскорка щастя чи шалу,
Серця беззвучне наріччя
Мовою оригіналу.

Посмішка — міміка щира
В міжгалактичнім кадастрі.
Є в ній магічна надсИла,
Гумор відтворює настрій.

Посмішка — м’язові рухи,
Губ та очей пантоміма.
З нею ідуть одчайдухи
Впевнено, мужньо, сміливо…

 

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше квітня. День сміху. Посмішка нет

Марина Алдон – Тридцяте березня. Собака

9 февраля, 2013 12:26 дп

Тридцяте березня. Собака

3D, у техніці розчинення

Скрізь фальш, лукавість, грішна лицемірність,
Та зло прадавнє – спадок ще від змія…
Твоя ласкавість тішить і покірність,
Надщастя справжнє, аж душа радіє…

Цей світ тримірний, в кожне серце вбитий…
Сум потенційний – дійсності частина…
Твій норов вірний, добрий та відкритий…
Ти – друг надійний, хоч і не людина…

Сльоза без звуку прямо в ніч впадає,
В долоні Бога всесвіти безкрайні…
Ти лижеш руку, біля ніг лягаєш
Та ловиш погляд, імпульси звичайні…

Біль – це ознака стресу… не єдина…
Симптомів лиха в грудях не сховати…
Біжить собака навстріч, як дитина…
Швиденько й тихо ми йдемо до хати…

У тексті розчинено вірш:

Скрізь фальш, лукавість
Та зло прадавнє…
Твоя ласкавість –
Надщастя справжнє…

Цей світ тримірний,
Сум потенційний…
Твій норов вірний,
Ти – друг надійний…

Сльоза без звуку
В долоні Бога…
Ти лижеш руку
Та ловиш погляд…

Біль – це ознака
Симптомів лиха…
Біжить собака
Швиденько й тихо…

 

9 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, самотність у натовпі, собака, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцяте березня. Собака нет

Марина Алдон – Двадцять восьме березня. Зерно

9 февраля, 2013 12:21 дп

Двадцять восьме березня. Зерно

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Старенькі руки правлять сонцем-ралом,
Кладуть у ґрунт пшеницю, сою, просо…
І гладять ниву, згідно з  ритуалом…
Високі буки стогнуть стоголосо,
Вдивляються в криницю поза валом…
Чекають зливу? Вітру трохи млосно…

В землі маленькі злаки, як зірниці…
Процес природній… запустити треба…
Рахує дні-світанки серце птиці,
Сіяч Господній молиться до неба…

Тепер усе залежить від погоди…
Потрібна, перш за все, весняна ніжність…
Та скоро зійдуть перші ярі сходи,
Відчують корінці вже іншу дійсність….

У тексті розчинено ЯС:

Старенькі руки
Кладуть у ґрунт пшеницю
І гладять ниву.

Високі буки
Вдивляються в криницю,
Чекають зливу?

В землі маленькі злаки…
Процес природній…
Рахує дні-світанки
Сіяч Господній…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме березня. Зерно нет

Марина Алдон – Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій

6 февраля, 2013 9:21 пп

Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій

3D, у техніці розчинення

Пробач ворогів, Боже мій, за симптоми заздрості,
Бо ж легко молитись за друзів, чи за соратників,
Що поруч у щасті, у тузі, у горі, й радості…
І навіть в мовчанці німій вони кращі радники…

Противників, Отче, прости… вбивць закону совісті…
Що в масках блукають між нами, оскал приховують…
Серця ампутують словами… вбивають повністю…
До мрій прибивають хрести… крила волі сковують…

Суперникам гріх відпусти: хитрість, підлабузництво, –
Вони ж і глухі, і незрячі без сили вищої…
Є в людях інстинкти звірячі, цинізм, відступництво,
Бо вперто ідуть до мети, та іще й нечистої…

Пробач ворогів, Боже мій, не усі ж однакові…
На них не тримаю образи за грубу бесіду…
У зла же цупкі метастази, клітини ракові…
Ти, знаєш… Ти вічний, святий! Ти – основа Всесвіту!

У тексті розчинено вірш:

Пробач ворогів, Боже мій,
Бо ж легко молитись за друзів,
Що поруч у щасті, у тузі…
І навіть в мовчанці німій…

Противників, Отче, прости…
Що в масках блукають між нами,
Серця ампутують словами,
До мрій прибивають хрести…

Суперникам гріх відпусти, –
Вони ж і глухі, і незрячі…
Є в людях інстинкти звірячі,
Бо вперто ідуть до мети…

Пробач ворогів, Боже мій…
На них не тримаю образи…
У зла же цупкі метастази…
Ти, знаєш… Ти вічний, святий!

 

6 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, молитва, релігія, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій нет

« Следующие  
  Предыдущие »