Марина Алдон – Двадцять друге лютого. Годинник

19 января, 2013 6:42 пп

Двадцять друге лютого. Годинник

3D, у техніці розчинення

Мальована тарілка на стіні, мов матриця магічності,
Оздоблена узорами чомусь у формі римських цифр і символів…
Біжить по колу стрілка із безмежжя прямо аж до вічності…
Невільно ритм відстукує, як пульс а, може, грає пісню вихорів…

Розкішний стиль бароко в симетричному дизайні пристрою
Законно втаємничує фасад будівлі, інтер’єр приміщення…
Як те вселенське око, за габою окуля́ра чистою,
Великий старовинний циферблат вдивляється у часу зміщення…

Що думає годинник? Лічить, певно, виміри у просторі…
А маятник який гойдає маг? Хто крутить колесо лічильника?
Який світ зсередини таймера? У ньому сни апостолів?
Чи вистрибне з віконця вранці птах-дивак із голосом будильника?

У тексті розчинено вірш:

Мальована тарілка
Оздоблена узорами чомусь…
Біжить по колу стрілка,
Невільно ритм відстукує, як пульс…

Розкішний стиль бароко
Законно втаємничує фасад…
Як те вселенське око,
Великий старовинний циферблат…

Що думає годинник?
А маятник який гойдає маг?
Який світ зсередини?
Чи вистрибне з віконця вранці птах?

 

19 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять друге лютого. Годинник нет

Марина Алдон – Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники»

18 января, 2013 11:02 дп

Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники»

3D, у техніці розчинення

Твоє божевілля в полотнах… а праця завжди напружена…
Таких геніально-прекрасних шедеврів раніш не писав ні один відлюдник…
Із вічності дивиться сонях, зіниця його примружена,
Краями пелюсточок власних тонесенькі пензлики гладять старий етюдник…

Твоє божевілля у квітах… у кожній арт-композиції…
Букети янтарні з зірками у приймочках ніжних та з місяцем в повній фазі…
А мрії на вищих орбітах, шукають святі традиції…
Підживлюєш, певно, сльозами свої натюрморти із символом Ра* у вазі…

Твоє божевілля в мистецтві… в контрастах життя, у враженнях…
Картини ж – це музика, вірші… в період наснаги з рук Божих ковток єлею…
Світи незбагненні в шляхетстві, ти ж віриш усім зображенням…
Нехай їх розгадують інші, відшукують грані між творчістю та душею…

У тексті розчинено вірш:

Твоє божевілля в полотнах,
Таких геніально-прекрасних…
Із вічності дивиться сонях
Краями пелюсточок власних…

Твоє божевілля у квітах…
Букети янтарні з зірками…
А мрії на вищих орбітах
Підживлюєш, певно, сльозами…

Твоє божевілля в мистецтві…
Картини ж – це музика, вірші…
Світи незбагненні в шляхетстві…
Нехай їх розгадують інші…

*Ра – бог сонця у древніх єгиптян.

 

18 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Далі тут.

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Різне, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять перше лютого. Роздуми над картиною Вінсента ван Гога «Соняшники» нет

Марина Алдон – Двадцяте лютого. Стриптиз – танець кохання

17 января, 2013 9:32 пп

Двадцяте лютого. Стриптиз – танець кохання

3D, у техніці розчинення

НадвОрі тремтять дощі в доріг на шорстких зап’ястях…
І рвуться у рІчки вени… відлига іде легально…
А, хочеш, тобі вночі п’янке подарую щастя,
Станцюю стриптиз шалений спокусливо, сексуально…

Здригається ніби світ, крайнебо неначе ближче,
Втікає зима лякливо, без опору та без бунту…
Бажаєш? Цілуй живіт… пупок, навіть трохи нижче…
Всміхнися у млі звабливо… Твій корінь чекає ґрунту…

Кохання – чуття земне, хоч тільки наполовину…
Потрібна снага для тіла, для мрій же – злиття духовне…
Жадаєш? Бери мене! Пий стогони, крик, сльозину…
Безумно, щоб кров кипіла, щоб гріло гніздо любовне…

Зі мною пізнай екстаз глибокий, міжгалактичний,
Та так, щоб проснулись клени (у лютому їм вже можна)…
А, хочеш, тобі хоч раз зроблЮ масаж еротичний…
Станцюю стриптиз шалений, оголена, віртуозно…

У тексті розчинено вірш:

НадвОрі тремтять дощі
І рвуться у річки вени…
А, хочеш, тобі вночі
Станцюю стриптиз шалений…

Здригається ніби світ,
Втікає зима лякливо…
Бажаєш? Цілуй живіт…
Всміхнися у млі звабливо…

Кохання – чуття земне,
Потрібна снага для тіла…
Жадаєш? Бери мене!
Безумно, щоб кров кипіла…

Зі мною пізнай екстаз,
Та так, щоб проснулись клени…
А, хочеш, тобі хоч раз
Станцюю стриптиз шалений…

 

17 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, Камасутра, секс и щоденник. 1 комментарий к записи Марина Алдон – Двадцяте лютого. Стриптиз – танець кохання

Марина Алдон – Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття

16 января, 2013 8:52 пп

Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття

3D, у техніці розчинення

Чуття, яке керує зором внутрішнім, думками особистості,
Мов датчик, виявляє сяйво істини… там десь… за невагомістю…
Грань світу у душі ядром є сутнісним та прикладом відкритості,
Нагадує чомусь любов на відстані, напевно, нешаблонністю…

Підґрунтя інтуїції в походженні надрозуму космічного,
Що миті вираховує прозріннями… та має вигляд амфори…
Отриманий талант ще при народженні від Бога, звісно, вічного
Життя завуальовує видіннями… події, як метафори…

Чуття, яким тече потік свідомості, сил додає і певності,
Спирається на принципи причинності, систему самозцілення…
В долоні ключ із брами невідомості, де сплять пророки древності,
Невільно відмикає інші цінності в нових…  в астральних втіленнях…

В тексті розчинено вірш:

Чуття, яке керує зором внутрішнім,
Мов датчик, виявляє сяйво істини…
Грань світу у душі ядром є сутнісним,
Нагадує чомусь любов на відстані…

Підґрунтя інтуїції в походженні,
Що миті вираховує прозріннями…
Отриманий талант ще при народженні
Життя завуальовує видіннями…

Чуття, яким тече потік свідомості,
Спирається на принципи причинності…
В долоні ключ із брами невідомості,
Невільно відмикає інші цінності…

 

16 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття нет

Марина Алдон – Вісімнадцяте лютого. Дивися на місяць

16 января, 2013 8:41 пп

Вісімнадцяте лютого. Дивися на місяць

3D, у техніці розчинення

Дивися на місяць пильно… Він, наче зіниця ока…
Там мрії мої, бажання, на срібній сльозі світила…
Люби мене щиро, сильно… Не спиться, а ніч глибока…
В душі я твоїй остання, за мною… лише могила…

Згадай же слова відверті, що сам говорив недавно,
Як ніжив мене чуттєво у ліжку та на канапі…
Молитви писав на серці вустами своїми вправно…
Для щастя це так суттєво… як яблуко зваби… навпіл…

Хоч дихав цей світ зимою, коли ми були укупі,
Нас гріла жага щомиті, тремтіли тілА свічками…
Ти в небо стрибав зі мною і гладив зірки в шкаралупі…
Завії ловив сердиті, вітри відганяв руками…

Дивися на місяць, любий, неначе на купол храму…
На ньому мої світлини… і віршів, пісень палітра…
Журба розпинає груди, читає Бог телеграму…
Ти в венах… із середини, у кожнім ковтку повітря…

У тексті розчинено вірш:

Дивися на місяць пильно,
Там мрії мої, бажання…
Люби мене щиро, сильно…
В душі я твоїй остання …

Згадай же слова відверті,
Як ніжив мене чуттєво,
Молитви писав на серці…
Для щастя це так суттєво…

Хоч дихав цей світ зимою,
Нас гріла жага щомиті…
Ти в небо стрибав зі мною,
Завії ловив сердиті…

Дивися на місяць, любий…
На ньому мої світлини…
Журба розпинає груди…
Ти в венах… із середини…

 

16 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч, секс и щоденник. 2 комментария к записи Марина Алдон – Вісімнадцяте лютого. Дивися на місяць

Марина Алдон – Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі

15 января, 2013 5:23 пп

Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі

3D, у техніці розчинення

багатошаровий живопис із найтоншими дрібницями…
легкі, повітряні мазки портрету… море емоційно промальовано…
на полотні життя рукопис, документ із таємницями…
мистецтва чистого зразки, як цінний спадок, поколінням подаровано…

ведуть кудись доріг зиґзаґи вздовж хребта землі-праматері…
кущі в смарагдових шапках, дерева, наче стражі, в перспективу встромлено…
та концентрація уваги не на рисах, на характері…
все ж на обличчі та руках невільно погляд зупиняється захоплено…

звичайний темний одяг жінки, нереально загадкової…
немає драпувань важких на сукні чи прикрас… у серці ж вищі цінності!
та виграють усі відтінки ексцентричності ранкової…
чарує душу кожен штрих митця, навіки закарбований у вічності…

У тексті розчинено вірш:

багатошаровий живопис…
легкі, повітряні мазки…
на полотні життя рукопис,
мистецтва чистого зразки…

ведуть кудись доріг зиґзаґи,
кущі в смарагдових шапках,
та концентрація уваги
все ж на обличчі та руках…

звичайний темний одяг жінки,
немає драпувань важких…
та виграють усі відтінки,
чарує душу кожен штрих…

* Досі найціннішою та найзагадковішою картиною людства усіх часів вважається робота Леонардо да Вінчі «Мона Ліза».

 

15 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі нет

Марина Алдон – Шістнадцяте лютого. Мовчання

14 января, 2013 7:46 пп

Шістнадцяте лютого. Мовчання

3D, у техніці розчинення

Страшні слова, коли вони мовчать…
Ліна Костенко

Мовчання – смерть… хай навіть тимчасова, як і сон…
Порожній світ, коли немає літери чи ноти…
Все шкереберть… падуть зірки із неба на бетон…
Як в серці лід… його не розтопить, не розколоти…

Мовчання – біль… у кожну мрію встромлені ножі…
Беззвучний гнів, даремний часто, здушений вустами…
І чорна цвіль неспокою на аркуші душі…
На місті слів пробіли між думками й почуттями…

Мовчання – струм, який курсує стінками судин…
Німих очей… у мряці невиразне миготіння…
Лексичний сум – це своєрідний вакуум сльозин
На дні грудей… Та часом у безмовності спасіння…

У тексті розчинено вірш:

Мовчання – смерть,
Порожній світ…
Все шкереберть,
Як в серці лід…

Мовчання – біль,
Беззвучний гнів…
І чорна цвіль
На місті слів…

Мовчання – струм
Німих очей…
Лексичний сум
На дні грудей…

 

14 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за літературними творами і віршами, мої вірші, філософія життя и щоденник. 2 комментария к записи Марина Алдон – Шістнадцяте лютого. Мовчання

Марина Алдон – П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє

14 января, 2013 7:43 пп

П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє

3D, у техніці розчинення

Зима стрічається з весною офіційно й непривітно…
Віщує урожай погода, день стікає по бурульці…
Щось пише промінь над водою у повітрі непомітно…
І усміхається природа, хоч іще дрімає в люльці…

Здають у лютого вже нерви?  Біля ніг мороз останній…
Поволі тане сніг-убранство… Жде тепло вітрисько-лірик…
Освячення вогню у церкві – непростий обряд прадавній,
Символізує християнство та навернення до віри…

А свічка скрапує тремтливо, затамовує дихання…
Тихенько Господу молюся, відступає геть тривога…
В цей день колись звершилось диво та здійснилося Писання…
Бо Симеон зустрів Ісуса і вклонився Сину Бога…

У тексті розчинено вірш:

Зима стрічається з весною,
Віщує урожай погода…
Щось пише промінь над водою
І усміхається природа…

Здають у лютого вже нерви?
Поволі тане сніг-убранство…
Освячення вогню у церкві
Символізує християнство…

А свічка скрапує тремтливо…
Тихенько Господу молюся…
В цей день колись звершилось диво,
Бо Симеон зустрів Ісуса…

 

14 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пори року, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

13 января, 2013 5:29 пп

Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

3D, у техніці розчинення

Люблю до нестями: і пристрасно, й несамовито…
Ти камінь наріжний моєї світобудови…
Бескиди між нами… співають вітри сумовито…
Ще й шлях білосніжний ховає твій слід зимовий…

Люблю відчайдушно, від розпачу ладна кричати…
Так хочеться втіхи… Ховаюсь за папірцями…
Мороз незворушно зашторює вікна кімнати…
Спресовує ріки, не віддаль, що між серцями…

Люблю безнадійно, аж стогнуть ліси у комі…
Ридаю ночами зірками і воском свічки…
Дрижать неспокійно… завії. У них судоми?
Лиш тіні-прочани… цілують безмовно щічки…

Люблю безумовно, молюся покірно Богу…
Оголюю душу… На сповідь зізнання схоже…
Це – невиліковно… Гортаю в піснях тривогу…
Терпіти я мушу… Колись покохаєш, може…

У тексті розчинено вірш:

Люблю до нестями…
Ти камінь наріжний…
Бескиди між нами…
Ще й шлях білосніжний…

Люблю відчайдушно…
Так хочеться втіхи…
Мороз незворушно
Спресовує ріки…

Люблю безнадійно…
Ридаю ночами…
Дрижать неспокійно…
Лиш тіні-прочани…

Люблю безумовно…
Оголюю душу…
Це – невиліковно…
Терпіти я мушу…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, привітання, свята и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина нет

Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська

13 января, 2013 5:22 пп

Тринадцяте лютого. Зима карпатська

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет+ЯС

Зима карпатська вірить у повір’я…
Автографи звичайні ставить лютий…
Холодним снігом дише надвечір’я…

Гора гігантська, наче дах споруди…
Густі ліси безкрайні з білокрів’ям?
Вітри набігом труться стежці в груди…

Зникають навіть тіні біля ватри…
Знов на тополях хутряні жилети…
Рясний пухнастий іній, наче з вати…
Посеред поля лід чи амулети?

Струмочок десь за дзеркалом магічним…
Мороз танцює прямо біля хати,
Чомусь отут усе здається вічним…
Природа спить. Так хочеться мовчати…

У тексті розчинено ЯС:

Зима карпатська…
Автографи звичайні
Холодним снігом…

Гора гігантська,
Густі ліси безкрайні…
Вітри набігом…

Зникають навіть тіні
Знов на тополях…
Рясний пухнастий іній
Посеред поля…

 

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська нет

« Следующие  
  Предыдущие »