Марина Алдон – 21 вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна

27 июня, 2013 4:34 пп

Двадцять перше вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна

3D, у техніці розчинення

Мовою листків опалих, жовтих сонце молиться до Бога…
Осінь до дерев говорить ніжно, личить їй багряний ситець…
Небо від хмарин пухке на дотик, а на вигляд, мов дорога…
За птахАми тужить безутішно славнозвісний живописець…

Вітер, що зове себе поетом, є заручником погоди,
Тихо тлін роздмухує над гаєм і зміряє павутину…
А безмовна дівчина з букетом у одежі, згідно моди,
Зовсім юна, садом походжає, роздивляється місцину…

Сни природі знаки шлють умовні, що примчать за кілька тижнів,
Морщиться у трав тоненька шкіра, не пече уже кропива…
Квіти, мов камінчики коштовні, різнобарвні, дивовижні,
Лагідно в руці тримає Віра, донька Рєпіна вродлива…

У тексті розчинено вірш:

Мовою листків опалих, жовтих
Осінь до дерев говорить ніжно…
Небо від хмарин пухке на дотик,
За птахами тужить безутішно…

Вітер, що зове себе поетом,
Тихо тлін роздмухує над гаєм…
А безмовна дівчина з букетом
Зовсім юна, садом походжає…

Сни природі знаки шлють умовні…
Морщиться у трав тоненька шкіра…
Квіти, мов камінчики коштовні,
Лагідно в руці тримає Віра…

 

 

27 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, осінь, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 вересня. Роздуми над картиною «Осінній букет» І.Є.Рєпіна нет

Марина Алдон – 20 вересня. Любов – не дар, не кара

26 июня, 2013 5:44 пп

Двадцяте вересня. Любов – не дар, не кара

3D, у техніці розчинення

Любов – не дар, не кара за провину, злодіяння,
А іспит на душевну досконалість, на терплячість…
Коханням Бог випробує людину… та стражданням,
Щоб бачити смиренність чи зухвалість її вдачі…

Любов – не присуд долі і не вирок… хоч у ліжку
Частіше біль, ніж крила розпростерті, спазм легенів,
Вогонь і лід у серці… штрихпунктиром… вперемішку…
Вже не клянуться в вірності до смерті наречені?

Любов – це світла мрія, вчинок, слово, сон інтимний,
В утробі плід, півсвіту у зіницях… смак екстазу…
Це – віра, навіть сутності основа, імпульс дивний,
Найбільша галактична таємниця в межах часу…

У тексті розчинено вірш:

Любов – не дар, не кара за провину,
А іспит на душевну досконалість…
Коханням Бог випробує людину,
Щоб бачити смиренність чи зухвалість…

Любов – не присуд долі і не вирок,
Частіше біль, ніж крила розпростерті…
Вогонь і лід у серці… штрихпунктиром…
Вже не клянуться в вірності до смерті?

Любов – це світла мрія, вчинок, слово,
В утробі плід, півсвіту у зіницях…
Це – віра, навіть сутності основа,
Найбільша галактична таємниця…

 

26 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, роздуми и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 вересня. Любов – не дар, не кара нет

Марина Алдон – 19 вересня. Гриб

26 июня, 2013 11:57 дп

Дев’ятнадцяте вересня. Гриб

3D, у техніці розчинення

Міцелієм тримаючись за землю історичну,
Ввись тягнеться своїм маленьким тілом… до ялини…
Галявину вважає за оселю галактичну,
А нитку павутини – Божим сріблом для корзини…

У лісі добре… Мох, немов колиска в час безсоння…
Туман уранці білий, мов пелюшка, простирадло…
Струмок кудись несе опале листя у долонях…
І личить зелень трав до капелюшка… навіть надто…

Не гнеться ніжка… Звісно, трохи шкода, небо кличе…
Але вітри розказують новини непогано…
Така прекрасна в вересні природа, таємнича…
Казкові гори, наче із картини Левітана…

У тексті розчинено вірш:

Міцелієм тримаючись за землю,
Ввись тягнеться своїм маленьким тілом…
Галявину вважає за оселю,
А нитку павутини – Божим сріблом…

У лісі добре… Мох, немов колиска…
Туман уранці білий, мов пелюшка…
Струмок кудись несе опале листя…
І личить зелень трав до капелюшка…

Не гнеться ніжка… Звісно, трохи шкода,
Але вітри розказують новини…
Така прекрасна в вересні природа,
Казкові гори, наче із картини…

 

26 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 вересня. Гриб нет

Марина Алдон – 18 вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів»

25 июня, 2013 8:17 пп


Вісімнадцяте вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів»

3D, у техніці розчинення

Бринять уже в повітрі холоди, туман – суконцем
Та настрій не залежить від погоди… принципово
Осінній день у дзеркалі води шукає сонце
Вдивляється у відблиски природи поступово

Із хмар узори світлих кольорів і форм кубічних
Неначе пазли, складені Всевишнім в іншім світі
Рослини в’януть, ждуть пророчих снів чи летаргічних
Гортає спокій спогади колишні в душах квітів

У озері крайнеба чиста синь, частково – вічність…
Торкнутись можна дива з див руками чи сльозою…
Такі святкові в золоті ліси… їм личить зрілість…
Жонглює вітер тихо із листками над  водою…

У тексті розчинено вірш:

Бринять уже в повітрі холоди,
Та настрій не залежить від погоди….
Осінній день у дзеркалі води
Вдивляється у відблиски природи…

Із хмар узори світлих кольорів,
Неначе пазли, складені Всевишнім…
Рослини в’януть, ждуть пророчих снів,
Гортає спокій спогади колишні…

У озері крайнеба чиста синь,
Торкнутись можна дива з див руками…
Такі святкові в золоті ліси!
Жонглює вітер тихо із листками…

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів» нет

Марина Алдон – 17 вересня. У серці осінь, осінь за вікном

25 июня, 2013 4:28 пп

Сімнадцяте вересня. У серці осінь, осінь за вікном

3D, у техніці розчинення

У серці осінь, осінь за вікном, усюди хмарно…
Дощать і очі, й небо гірко плаче… Вечоріє…
Стікає свічка в вічність за столом, гасити марно…
Листи ковтає полум’я тремтяче, та не мрії…

Вмирають квіти в вазі та в саду, то ж долі вирок…
Заупокійний спів у вітровіїв-святотатців…
Тобою я живу, і навіть сню, молюся щиро…
Ти у судинах, як порив стихії, в кожній згадці…

У місті осінь, осінь у душі… Жалоба всюди…
Чорнилом мла заповнює кімнату, миє руки…
Як боляче казати: «Ми чужі… Ми – різні люди»
Як важко усвідомлювати втрату, сум розлуки…

У тексті розчинено вірш:

У серці осінь, осінь за вікном…
Дощать і очі, й небо гірко плаче…
Стікає свічка в вічність за столом,
Листи ковтає полум’я тремтяче…

Вмирають квіти в вазі та в саду,
Заупокійний спів у вітровіїв…
Тобою я живу, і навіть сню,
Ти у судинах, як порив стихії…

У місті осінь, осінь у душі…
Чорнилом мла заповнює кімнату…
Як боляче казати: «Ми чужі…»
Як важко усвідомлювати втрату…

 

25 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, дощ, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 17 вересня. У серці осінь, осінь за вікном нет

Марина Алдон – 16 вересня. Айстра

25 июня, 2013 10:49 дп

Шістнадцяте вересня. Айстра

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Осіння квітка дивна, ніжна, синя
Заплетена в віночок… Між дубами
Промінням сонця тчеться павутиння?

Відкрита хвіртка в вересень вітрами…
Із айстри пелюсточок (від падіння?)
Тремтить в долоньці, марить, певно, снами…

Все підлягає тлінню, дещо – двічі…
Та річ не в цьому, а у тім – для чого…
Потрібно стати тінню в потойбіччі…
В саду старому… із птахів – нікого…

Туман із білим саваном нервово
Стежини криє з розсвітом у парі…
Усі рослини в’януть поступово,
А клумба майже схожа на гербарій…

У тексті розчинено ЯС:

Осіння квітка
Заплетена в віночок
Промінням сонця…

Відкрита хвіртка…
Із айстри пелюсточок
Тремтить в долоньці…

Все підлягає тлінню,
Та річ не в цьому…
Потрібно стати тінню
В саду старому…

 

25 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, рослини, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 вересня. Айстра нет

Марина Алдон – 15 вересня. Бабине літо

24 июня, 2013 5:08 пп

П’ятнадцяте вересня. Бабине літо

3D, у техніці розчинення

Бабине літо, голубить строкаті айстри…
Пісня осіння втішає природу щиро…
В серці неспокій, мінливий доволі настрій…
Сум у душі тимчасовий, журба – не вирок…
Зірвано вітром хмарини з верхівок кленів?
З сонця проміння невже опадає з листям?
Ріки глибокі і досить-таки шалені…
Гори чужі? Ні, то шкіра у них плямиста…

Бабине літо приходить завждИ неждано…
Дивний світанок уже прохолодний трішки…
З запахом тління здається і сквер курганом…
Небо й земля… переплетені, як доріжки…
Хто понад світом роздмухує згірклі мрії?
Стелить серпанок-туман для молитви килим…
Від павутиння тремтять навіть власні вії…
В’януть поля… а метелик стає безсилим…

У тексті розчинено вірш:

Бабине літо…
Пісня осіння…
В серці неспокій,
Сум у душі…
Зірвано вітром
З сонця проміння?
Ріки глибокі…
Гори чужі?

Бабине літо…
Дивний світанок…
З запахом тління
Небо й земля…
Хто понад
Стелить серпанок?
Від павутиння
В’януть поля…

24 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 вересня. Бабине літо нет

Марина Алдон – 14 вересня. Роздуми над картиною «Золота осінь» І.І.Левітана

24 июня, 2013 1:32 пп

Чотирнадцяте вересня. Роздуми над картиною «Золота осінь» І.І.Левітана

3D, у техніці розчинення

У осені чудовий творчий настрій, дивна врода…
Фарбує світ, оздоблює пейзажі, згідно моди…
Хоч у траву ховають очі айстри у городах,
Робіт багато дуже в вернісажі праприроди…

У осені душа тонка, лірична та вразлива…
Для неї вітер грає на бандурі колискові…
Підспівує струмочок артистично, галасливо…
Берези, наче бронзові скульптури чи восковІ…

У осені у серці крик пташиний, навіть гомін,
Що видається трохи потойбічним серед лісу…
В долонях носить вересень хмарини, пензлик-промінь,
А шлях його між тлінним та між вічним десь поблизу…

У тексті розчинено вірш:

У осені чудовий творчий настрій,
Фарбує світ, оздоблює пейзажі…
Хоч у траву ховають очі айстри,
Робіт багато дуже в вернісажі…

У осені душа тонка, лірична…
Для неї вітер грає на бандурі,
Підспівує струмочок артистично…
Берези, наче бронзові скульптури…

У осені у серці крик пташиний,
Що видається трохи потойбічним…
В долонях носить вересень хмарини,
А шлях його між тлінним та між вічним…

24 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 вересня. Роздуми над картиною «Золота осінь» І.І.Левітана нет

Марина Алдон – 13 вересня. Яблука

22 июня, 2013 6:36 дп

Тринадцяте вересня. Яблука

3D, у техніці розчинення

Рум’яніють яблука в саду… найкращі в світі…
Кожне з них – галактика маленька для пернатих…
Вітерець лягає в лободу… на плечі квітів…
Щоб на фрукти глянути зблизенька, заспівати…

Вересень листками шелестить… Земля ж барвиста…
Урожай визбирує квапливо щедра осінь…
Пахне щастям ця солодка мить, така врочиста –
У моїх руках червоне диво на підносі!

Підпирає дерево чолом демонстративно
Вигорілу, вицвілу хмарину домоткану…
Ну невже смачним оцим плодом провокативно
Звабив у Едемі змій людину, згідно плану?

У тексті розчинено вірш:

Рум’яніють яблука в саду…
Кожне з них – галактика маленька…
Вітерець лягає в лободу,
Щоб на фрукти глянути зблизенька…

Вересень листками шелестить…
Урожай визбирує квапливо…
Пахне щастям ця солодка мить –
У моїх руках червоне диво!

Підпирає дерево чолом
Вигорілу, вицвілу хмарину…
Ну невже смачним оцим плодом
Звабив у Едемі змій людину?

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 вересня. Яблука нет

Марина Алдон – 12 вересня. Листи пожовклі…

22 июня, 2013 6:33 дп

Дванадцяте вересня. Листи пожовклі…

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Листи пожовклі разом із листками
Несуть вітри тремтливі в вимір інший,
В небесну прірву.. там відкриті брами…

Світлини мокрі… я молюсь у тиші…
Від сліз або від зливи в оці плями…
Не гріють шкіру ні чуття, ні вірші…

У хаті безпорадно ходить нічка…
Згорає свічка, в вазі мертві квіти…
Хоч осінь безвідрадна… ностальгічна,
Вона не вічна, як ми всі на світі…

За хмарою десь місячна долоня
Погладжує малу самотню зірку…
Неквапно поруч каву п’є безсоння…
Страждаю… одиноко мені…  гірко…

У тесті розчинено ЯС:

Листи пожовклі
Несуть вітри тремтливі
В небесну прірву…

Папери мокрі
Від сліз або від зливи?
Не гріють шкіру…

У хаті безпорадно
Згорає свічка…
Хоч осінь безвідрадна,
Вона не вічна…

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, осінь, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 вересня. Листи пожовклі… нет

« Следующие  
  Предыдущие »