Штефуца Марина Йосипівна народилася 27 червня 1976 року в м. Хуст Закарпатської області. Закінчила філологічний факультет Ужгородського Національного університету. Працює журналістом. З 2000 року член Національної спілки журналістів України. З 2000 року голова Хустського міськрайонного літературно-мистецького об’єднання «Чиста криниця». Автор кількох поетичних збірок.
Друкувалася під іменами Марина Дорих (Арина Дорих), Акелія. Творчість об’єднала під псевдонімом Марина Алдон.
Зв’язатися зі мною можна:
marina-shtefuca@ukr.net
marina-aldon@yandex.ru
Про себе
3D, у техніці розчинення
Народилася я влітку, коли дмуть вітри пророчі,
Охрестив Бог-Батько словом і гучним, і життєдайним…
Розумію кожну квітку, що вдивляється у очі,
Знаю мову трав чудово із наріччям незвичайним…
Стали домом мені гори, де свобода, наче лікар,
Усміхається смерічка… загадкова, ностальгійна…
Тчу віршовані узори, мікросвіт зі знаків-літер…
В жилах кров? Скоріше – річка… верховинська… неспокійна …
Вдалину веде стежина… не земна, а галактична…
Прямо в небо, по веселці заримовані мчать мрії…
Бо ж ім’я моє – Марина, вдача – вперта, романтична…
І вогонь, і лід у серці, у душі усі стихії…
Наче птах, співаю в терні, як ніхто… ніколи… зроду…
Гладжу місячні вітрила, ніби в полі житній колос…
Народилась я у червні, коли пахне листя глоду…
Маю пісні дати крила… і, звичайно, власний голос…
У тексті розчинено вірш:
Народилася я влітку,
Охрестив Бог-Батько словом…
Розумію кожну квітку,
Знаю мову трав чудово…
Стали домом мені гори,
Усміхається смерічка…
Тчу віршовані узори…
В жилах кров? Скоріше – річка…
Вдалину веде стежина,
Прямо в небо, по веселці…
Бо ж ім’я моє – Марина:
І вогонь, і лід у серці…
Наче птах, співаю в терні…
Гладжу місячні вітрила…
Народилась я у червні…
Маю пісні дати крила…
