Марина Алдон — Сніжинки

7 января, 2015 6:01 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сніжинки

Маленькі зорі , викресані з неба,
Настояні вітрами на морозах,
Обрамлюють будинки і дерева,
Неначе білосніжна целюлоза…
Збираю їх у посуд керамічний,
Опівночі… безмовно… на балконі…
На смак, вони як цукор кристалічний,
На дотик і колючі, і холодні…

Маленькі зорі, зрощені зимою,
У вимірі чи сьомім, чи дев’ятім,
Настромлені незримою рукою
Мені на вії… Місяцем розп’яті…
Промінчиків узорним гаптуванням
Чіпляються за пір’ячко синички…
Та вічність поглинає їх диханням
Звичайної запаленої свічки…

 

7 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, зима, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Сніжинки нет

Марина Алдон — На переході

7 января, 2015 11:29 дп

Rain in Delhi

На переході

3D, у техніці розчинення
перевернутий сонет + ЯС

На переході пахне м’ятним чаєм…
Затоптано хмарини у калюжі…
В асфальт зернистий сирість проростає…

Між пішоходів стомленість, байдужість…
Сіряві дві пташини тінь лякає…
Невже туристи мчать назустріч стужі?

Безмовні світлофори при дорозі
Рахують миті… Терпнуть парасолі…
Провулки-коридори людні досить…
Дощами вмиті верби і тополі…

Холодний ранок дивиться в вітрини
Очима сонця, схованого в воду…
Сигналять роздратовані машини…
Юрба штовхає вітер… і негоду…

У тексті розчинено японський сонет:
На переході
Затоптано хмарини
В асфальт зернистий…

Між пішоходів
Сіряві дві пташини…
Невже туристи?

Безмовні світлофори
Рахують миті…
Провулки-коридори
Дощами вмиті…

 

7 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Нові 3D, Сонети и Три ковтки тиші. Метки: 3D вірші, дощ, пейзажна лірика, самотність у натовпі, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — На переході нет

Марина Алдон — Спрагло читаю тебе

6 января, 2015 9:10 пп

5770358_xlarge

Спрагло читаю тебе

 

Спрагло читаю тебе між рядками вподобаних записів,
Ніби пірнаю в глибини крайнеба безмірного…
Відстань між нами – тонесенька риска на мапі у Яндексі
В розрізі простору метафізично-ефірного…

Спрагло читаю тебе, наче Біблію… чорним по білому…
Хочеться стати частинкою тексту важливого…
Я… потаємно… сповідуюсь віршами… світові цілому…
Символи – дотики клавіш до серця тремтливого…

Спрагло читаю тебе… розглядаючи місячні кратери
Кожної крапки, чи точки уявної вічності…
Імпульси ніжні знаходять наосліп душі індикатори…
Ти же є суттю
Моєї мрійливої дійсності…

 

6 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: ALEKSEI MAKARENOK «Не замечая времени…………»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон — Спрагло читаю тебе нет

Марина Алдон — Ми боремося, Господи, за мир

1 января, 2015 11:56 дп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Ми боремося, Господи, за мир

 

Ми боремося, Господи, за мир,

Воюємо відважно проти звіра,

Веде нас  уперед незламна  віра

І Ти для нас – єдиний поводир.

 

Залита кров’ю батьківська земля,

Палає небо, сонце у окопі…

Відстоюєм майбутнє у Європі,

А не в руках пияки-москаля!

 

Розгніваний кремлівський ліліпут

Ричить на Україну із барлоги,

Та ми дійдем таки до перемоги,

Тернистий подолаємо маршрут…

 

Ніколи не зірве державний стяг

З флагштоків наших душ лихий противник…

Кидаємо катам-чужинцям виклик,

Молитва надихає до звитяг!

 

Ми боремося, Господи святий,

За волю із агресором цинічним,

Слугує оберегом символічним

Тризуб сакральний… древній… золотий…

 

1 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: Іванна Сабадош «За мир» (пластилінова аплікація)

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: громадянська лірика и Україна. 1 комментарий к записи Марина Алдон — Ми боремося, Господи, за мир

Марина Алдон — Запах віршів

1 января, 2015 11:43 дп

5766998_large

Запах віршів

 

У когось поезія пахне лимоном,

У когось – пасльоном,

Чиясь – просто цукром ванільним

Із кавою, власне, з мартіні…

У мене же вірші морським духмяніють озоном,

Тропічним циклоном

Із присмаком сліз,

Волелюбним характером білих дельфінів…

 

Хтось лірику творить зі снів незліченних,

Із мрій потаємних,

Зі спогадів, чи із емоцій,

Гартує куплети зі сталі…

А я із чуттів неземних і шалених,

Найбільш сокровенних

Римую у серці акорди кохання,

Щоб піснею стали…

 

1 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Ignotus_0 «Гранжевый портрет»

 

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Запах віршів нет

Марина Алдон — Місячне

1 января, 2015 11:41 дп

5770353_xlarge

Місячне

 

Я відстань до тебе вимірюю снами,

Безсонням,

Піснями…

Флюїдами, дозами ніжності та почуттів особливих…

Повір, несуттєво, що плачу ночами

Й що стільки

Між нами

Перонів, вокзалів, зупинок, асфальтних доріг шарудливих…

 

У всесвіті серця ти місяць єдиний

Для мене,

Незримий…

Течеш по судинах венозною кров’ю святого кохання,

Цілую очами портретні світлини…

У грудях

Жарини…

Відчуй же душею… невільно… моє патогенне дихання…

 

1 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: ALEKSEI MAKARENOK «Ziemelmeita ……»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вірші про кохання, кохання, місяць, ніч и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Місячне нет

Марина Алдон — Дивись на повний місяць

7 декабря, 2014 7:46 дп

5728874_large

Дивись на повний місяць

 

Дивись на повний місяць. Я щоночі

Безмовно поглядаю у вікно

Його холодним поглядом пророчим…

Малюю снів мистецьке полотно…

Компресом із зірок знімаю втому,

Як пісню, серце слухаю твоє…

Та дякую Всевишньому святому

За те, що ти на світі цьому є…

 

Дивись на повний місяць. Кожен подих

Світила заримовано з моїм

Я частка галактичної природи

Не стіни з цегли, Всесвіт – рідний дім

У млі блукаю, начебто вовчиця,

Твій слід шукаю… в дзеркалі душі…

Щасливим тільки будь і не журися,

Що небо до світанку в паранджі…

 

Дивись на повний місяць. Промінь ніжний

Розгладжує нерівності доріг…

Ти камінь у житті моїм наріжний,

Хоча про це не знатимеш повік…

Вогонь гарячий творчої уяви

Обпалює графеми у словах…

Ховаю сльози в чашці із-під кави,

Розбиті мрії терпнуть на губах…

 

7 грудня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: atit «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, мої вірші и ніч. Комментариев к записи Марина Алдон — Дивись на повний місяць нет

Марина Алдон — Щоночі

29 ноября, 2014 8:54 пп

5735540_large

Щоночі

 

Зупинена в годинникові мить

На стрілці часу мріє стати віршем…

Колись, я знаю, серце відболить

І ти мені не снитимешся більше…

 

В кімнаті пусто… Тільки власна тінь

Торкається ледь-ледь дверей балконних…

Не спалює ні пам’ять мій камін,

Ані листів у папках електронних…

Як ти далеко! Знімок на столі…

Душа від безнадії рветься навпіл…

Твоє ім’я сльозами у імлі

Невільно викладаю на канапі…

 

Чому тебе не можу не любить?

Чому спинити пристрасть я не в змозі?

Тріпоче в грудях серце та болить

І ти мені щоночі снишся досі …

 

 

29 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: didivi «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші и ніч. Комментариев к записи Марина Алдон — Щоночі нет

Марина Алдон — Сьоме життя…

29 ноября, 2014 11:05 дп

5734168_large

Сьоме життя…

 

Душа, що зітліла, уже не болить нестерпно,

Нагадує серце зіжмаканий лист паперу…

Щоправда, ночами від суму свідомість терпне,

А пустка у грудях уміщує неба сферу…

 

Вже майже зима і із нею ми схожі дуже

І поглядом, і… натуральним волоссям білим…

Торкаються вуст антарктичні вітри байдужі…

Ввижається скверик малий континентом цілим…

Півмісяць у млі колискову шепоче тіням,

Дерева у снах фантазують про щось приємне…

Ти – кара моя! Й одночасно – моє спасіння!

У жилах не кров застига, а чуття таємне…

Люблю? Не люблю? Що зі мною? Сама не знаю…

Снігами іти бездоріжжям… одній… нелегко…

Між нами міста крижані, кілометри гаю…

Мчать тільки думки безборонно… хоч як далеко…

 

Душа, що зітліла, уже не болить нестерпно…

Та в попелі згадок жевріє жаги іскринка…

Печаль обпікає… бездонна та невичерпна…

Бо в світі… без тебе… я сьоме життя — чужинка…

 

 

29 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Pospelov Sergey «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, ліс и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Алдон — Сьоме життя… нет

Марина Алдон — Ріки осінні

2 ноября, 2014 7:46 пп

5704774_large

Ріки осінні

 

Ріки на південь течуть, аби злитися з морем навік

І розглядають узори на сірім камінні,

Скільки, рахують, листочків проковтує струмінь-потік,

Зірваних тихо холодним вітриськом осіннім…

 

Ріки в задумі: а, може, всесвітні небесні зірки

Їхніми щедро натерті до блиску пісками…

Лижуть бентежно поверхню земну водяні язики,

Риби торкаються тіней хмарин животами…

 

Ріки тривожні: жовтневе повітря в’їдається в плоть,

Русла широкі на мандри приречені вічні…

Слухає музику, звуки дзюрчання Всевишній Господь…

Тільки безжурно дрімають човни архаїчні…

 

2 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Фото: Igor Tsybulko «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Ріки осінні нет

« Следующие  
  Предыдущие »