Марина Алдон – Двадцяте січня. Ранкова кава

Двадцяте січня. Ранкова кава

3D, у техніці розчинення

Гаряча кава пахне слізьми спозаранку…
В пустім холоднім ліжку… замість тебе павутина…
А зірка млява розчиняється в серпанку…
Захована у книжку знов стара твоя світлина…

Зимова свіжість проростає у судини…
Гаптує на люстерці скла віконного щось січень…
Шалена ніжність… до чужої вже людини…
В думках, в душі, у серці сум… а хочеться освідчень…

Здається глеком трохи вигнута хмарина…
Ще сонне сонця око умикає світло денне…
Ти так далеко… небо сплюснуте, як глина…
Самотньо… одиноко… повернись… прошу… до мене…

У тексті розчинено вірш:

Гаряча кава
В пустім холоднім ліжку…
А зірка млява
Захована у книжку…

Зимова свіжість
Гаптує на люстерці…
Шалена ніжність
В думках, в душі, у серці…

Здається глеком
Ще сонне сонця око…
Ти так далеко…
Самотньо… одиноко…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Вісімнадцяте січня. На темному боці місяця

Вісімнадцяте січня. На темному боці місяця

3D, у техніці розчинення

На темному місяця боці скрижалі Вічності…
Приховано вимір духовний чи храм відлюдника?
Мла, як крововилив у оці, на тлі магічності…
Чутливість – рефлекс безумовний зорі-супутника…

На срібній планетній долоні сталь від підсвічників,
Відбиток полярної зірки завуальовано…
Пророщено сльози солоні святих і грішників…
Та втрачені давні говірки в ґрунт замуровано…

На темному місяця боці пелюстки лотоса…
Сни реінкарновано в дійсність, у вищу логіку…
І час у невпиннім потоці на стрілці Хроноса,
І мрій, і тривоги циклічність у межах подиху…

У тексті розчинено вірш:

На темному місяця боці
Приховано вимір духовний…
Мла, як крововилив у оці…
Чутливість – рефлекс безумовний…

На срібній планетній долоні
Відбиток полярної зірки…
Пророщено сльози солоні
Та втрачені давні говірки…

На темному місяця боці
Сни реінкарновано в дійсність…
І час у невпиннім потоці,
І мрій, і тривоги циклічність…

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Четверте січня. Сніг

Четверте січня. Сніг

3D, у техніці розчинення

Сніг – тимчасова шкіра землі… з неба пахне цвітом…
За тисячі миль від сонця вона час від часу тане…
Чи попіл пісень Шекспіра, розсіяний з хмари вітром,
Холодній зимі в долоньці кристаликів білий танець…

Сніг – це парад пилинок, із інших, чужих, галактик,
Дрібненькі, добірні зорі, ще менші за наші сльози…
Січневий наряд ялинок… що ґудзик – то діамантик…
Казкові складні узори гаптують крильмИ морози…

Сніг – це Господня манна, Отця крижане творіння,
Із клаптиків потойбіччя таємні графічні знаки…
Зернівка хрустка рахманна без паростків, без коріння
Не лащиться, тре обличчя, життя подає ознаки…

У тексті розчинено вірш:

Сніг – тимчасова шкіра
За тисячі миль від сонця,
Чи попіл пісень Шекспіра
Холодній зимі в долоньці…

Сніг – це парад пилинок,
Дрібненькі, добірні зорі,
Січневий наряд ялинок,
Казкові складні узори…

Сніг – це Господня манна
Із клаптиків потойбіччя…
Зернівка хрустка рахманна
Не лащиться, тре обличчя…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Марина Алдон – Пори року. Листопад

Пори року. Листопад

3D, у техніці розчинення

Вже пахне земля морозом… тумани в режимі схову…
Небесна твердінь снігами нагадує тюль, завісу…
Берізоньки під гіпнозом вивчають Господню мову…
Давно оповиті снами струмки – отамани лісу…

Узори з сухого листя обклеює сріблом іній…
На стежці складає вітер для скрипки, труби етюди…
На серці печаль імлиста і настрій в душі осінній…
Сльоза відключає принтер… застрягли листи в нікуди…

Похмурий прогноз погоди… Невже на чотири тижні?
Мовчить листопад сердито, не випивши зранку кави…
Де пишний наряд природи… і квіти де дивовижні?
Напевно, дощами змито із гір макіяж яскравий…

У тексті розчинено вірш:

Вже пахне земля морозом,
Небесна твердінь – снігами…
Берізоньки під гіпнозом,
Давно оповиті снами…

Узори з сухого листя
На стежці складає вітер…
На серці печаль імлиста…
Сльоза відключає принтер…

Похмурий прогноз погоди…
Мовчить листопад сердито…
Де пишний наряд природи?
Напевно, дощами змито…

 

 

27 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Марина Алдон – Пори року. Жовтень

Пори року. Жовтень

3D, у техніці розчинення

У неба осінній подих і пахне грибами ґанок,
Туман загинає вії стежинам, що пнуться вгору…
Калині із вуст червоних зриває цілунки ранок…
П’є жовтень прогірклі мрії та дійсність гірську сувору…

У вирій несуть на крилах останки тепла хмарини,
ПтахИ і веселку, й грОзи приховують десь на сонці…
Струмує журба у жилах, пронизує сум судини…
Ліс, наче відлитий з бронзи… дерева, як незнайомці…

У моху тьмяніє шкіра і морщаться пальці кволі…
Розпука в очах у квітів… чуття у серцях безмірні…
Читаючи знов Шекспіра… вітрисько тремтить поволі…
Малюють дощі графіті на камені сувенірнім…

У тексті розчинено вірш:

У неба осінній подих,
Туман загинає вії…
Калині із вуст червоних
П’є жовтень прогірклі мрії…

У вирій несуть на крилах
ПтахИ і веселку, й грОзи…
Струмує журба у жилах,
Ліс, наче відлитий з бронзи…

У моху тьмяніє шкіра,
Розпука в очах у квітів…
Читаючи знов Шекспіра,
Малюють дощі графіті…

 

27 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – Пори року. Вересень

Пори року. Вересень

 3D, у техніці розчинення

У вересня стрес сезонний, від цього –  похмурий настрій,
А осінь диктує вірші, та навіть до них етюди…
Вже статус журби законний… невесело навіть айстрі…
В природі порядки інші, новий інтер’єр усюди…

Плетуть павучки тумани неквапно та рівномірно,
Оздоблюють передгір’я і ранку святі скрижалі…
Берези, немов прочани… в молитві стоять покірно…
Не вірять у марнослів’я листки золоті опалі…

Відкрита у небо шибка, розгублено пір’я птаха…
Сльоза проростає в груди, а дощ б’є чолом в калюжу…
Вітриська лунає скрипка, він грає сонату Баха…
Та бабине літо буде і трохи зігріє душу…

У тексті розчинено вірш:

У вересня стрес сезонний,
А осінь диктує вірші…
Вже статус журби законний,
В природі порядки інші…

Плетуть павучки тумани,
Оздоблюють передгір’я…
Берези, немов прочани…
Не вірять у марнослів’я…

Відкрита у небо шибка,
Сльоза проростає в груди…
Вітриська лунає скрипка …
Та бабине літо буде…

 

26 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Марина Алдон – Пори року. Серпень

Пори року. Серпень

3D, у техніці розчинення

Розстелено в полі серпень, неначе персидський килим…
Полоще дощ видноколо… нечасто, але до блиску…
В лісах у птахів молебень… до них би і нам, безкрилим…
Духмяна трава навколо… під небом підводить риску…

Дрімають вітри на квітах та на намистинках глоду,
Стежинки, як волоконця, мов лінії на долоні…
Зелене коріння літа підживлює всю природу,
Росте ще з весни із сонця теплА життєдайний промінь…

У го́рах одвічна свіжість, а скелі, немовби храми,
Знайомлять струмки з фольклором під час задушевних бесід…
І поруч Господня вічність…  торкнутись її б вустами…
Здається, отам, над звором… заховано цілий всесвіт…

У тексті розчинено вірш:

Розстелено в полі серпень,
Полоще дощ видноколо…
В лісах у птахів молебень…
Духмяна трава навколо…

Дрімають вітри на квітах,
Стежинки, як волоконця…
Зелене коріння літа
Росте ще з весни із сонця…

У го́рах одвічна свіжість,
Знайомлять струмки з фольклором…
І поруч Господня вічність…
Здається, отам, над звором…

 

25 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – Пори року. Липень

Пори року. Липень

3D, у техніці розчинення

Ліс – наче велика сцена Всесвітнього Одеону,
Артисти-дрозди на вітах виконують оперети…
Чорниці засмага темна: і гарна, і до сезону…
Бо липень – це розпал літа… він має свої прикмети…

Із ранку дарує спокій флористика… й насолоду…
Букет чебрецю і м’яти дивує своїм відтінком…
Узгір’я старі, високі, як сходи до небозводу…
Хмаринку б із них дістати, чи в небо пірнути стрімко…

Танцює гроза свавільна під бубни шаманські грому…
Нагадує дощ причастя – за смаком, за ароматом…
Душа сюди лине вільна, немов до святого дому,
Бо прагне пізнати щастя, у будень відчути свято…

У тексті розчинено вірш:

Ліс – наче велика сцена,
Артисти-дрозди на вітах…
Чорниці засмага темна,
Бо липень – це розпал літа…

Із ранку дарує спокій
Букет чебрецю і м’яти…
Узгір’я старі, високі,
Хмаринку б із них дістати …

Танцює гроза свавільна,
Нагадує дощ причастя…
Душа сюди лине вільна,
Бо прагне пізнати щастя…

 

 

25 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – Пори року. Червень

Пори року. Червень

3D, у техніці розчинення

Рум’яняться щоки вишні, згинаються віти-брови,
Фарбують вуста суниці, показують червню вроду…
Неначе тут Сам Всевишній… живе вглибині діброви…
Смакуючи, п’є з криниці веселка холодну воду…

Гаптує узлісся літо, немовби сорочку ненька,
Узорами із волошок, з ромашок і незабудок…
Гроза дискутує з вітром, аж хмарка тремтить сіренька,
І світ від дощу в горошок, що з серця змиває смуток…

У гір головні убори у вигляді пірамідок…
Смарагдові, волохаті травинки – природи вії…
Пташки борознять простори, а небо – безмовний свідок…
Мелодію чути в хаті… То щиро співають мрії…

У тексті розчинено вірш:

Рум’яняться щоки вишні,
Фарбують вуста суниці …
Неначе тут Сам Всевишній,
Смакуючи, п’є з криниці…

Гаптує узлісся літо
Узорами із волошок…
Гроза дискутує з вітром
І світ від дощу в горошок …

У гір головні убори
Смарагдові, волохаті…
Пташки борознять простори…
Мелодію чути в хаті…

 

24 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Марина Алдон – Пори року. Травень

Пори року. Травень

3D, у техніці розчинення

Роса із бутону сонця у лісі стає грибочком…
У теплій долоні травня нарциси цнотливі, чисті…
Перуки гірські з віконця здаються чомусь віночком…
Такі кучеряві зрання… Дерева усі в намисті!

Лунає пташине соло та ніжна соната вітру,
У серці старого гаю шукає струмок дорогу…
Хмільний аромат навколо, вростає трава в палітру…
І бджілка, як серед раю, молитвами служить Богу…

Весна на чуття багата, аж вірші течуть із ручки…
Справляє щодня весілля природа в полоні ласки…
Метелик чекає свята, на крильцях його обручки…
Дощу жде земля, насіння, а серце – звичайно, казки…

У тексті розчинено вірш:

Роса із бутону сонця
У теплій долоні травня…
Перуки гірські з віконця
Такі кучеряві зрання…

Лунає пташине соло
У серці старого гаю…
Хмільний аромат навколо
І бджілка, як серед раю…

Весна на чуття багата,
Справляє щодня весілля…
Метелик чекає свята,
Дощу жде земля, насіння…

 

23 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012